Протекціонізм і вільна торгівля

Переконливість аргументів на користь вільної торгівлі не заперечує необхідності та доцільності державного регулювання цією сферою. Державні органи, які регулюють зовнішньоторговельну діяльність, керуються законами і нормативними актами, прийнятими Верховною Радою України, указами Президента і декретами Кабінету Міністрів. Серед них основоположними е Закони України "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про систему валютного регулювання і контролю", "Про єдиний митний тариф" тощо.

Зовнішньоторговельна діяльність регулюється державою за допомогою цілої низки економічних та адміністративних важелів, до яких належать: мито, квоти, ліцензії, субсидії, добровільні обмеження, демпінг тощо.

Мито та його види.

Мито — це акцизний податок на імпортні товари; воно може вводитися з метою отримання доходів або захисту вітчизняної економіки. Фіскальне мито застосовується до виробів, які не виготовляються всередині країни. Ставки фіскального мита здебільшого невеликі, їхньою метою є забезпечення державного бюджету податковими надходженнями. Захисне мито призначене для захисту місцевих виробників від іноземної конкуренції. Хоча захисне мито, здебільшого, недостатньо високе для припинення імпорту іноземних товарів, воно все ж таки ставить іноземного виробника в невигідне конкурентне становище на внутрішньому ринку.

В Україні митна справа регулюється Митним кодексом України і Законом України "Про єдиний митний тариф". Ці документи визначають принципи організації митної справи в Україні з метою створення умов для формування ринкової економіки та зростання активності зовнішньоекономічної діяльності на основі єдності митної території, мит та митних зборів. Ці документи спрямовані на забезпечення додержання митними, іншими державними органами, суб'єктами зовнішньоекономічної та господарської діяльності, а також громадянами прав та обов'язків у галузі митної справи.

В Україні застосовуються такі види мита: адвалерне, що нараховується у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів, які обкладаються митом; специфічне, що нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів та інших предметів, які обкладаються митами; комбіноване, що поєднує обидва ці види митного обкладення.

Важливо розрізняти ввізне мито і вивізне мито. Перше нараховується на товари та інші предмети при ввезенні на митну територію України. Друге нараховується на товари та інші предмети при вивезенні за межі митної території України.

На окремі товари та інші предмети може встановлюватися сезонне ввізне і вивізне мито на строк не більше чотирьох місяців з моменту їх встановлення. В окремих випадках при ввезенні на митну територію України і вивезенні за межі цієї території товарів незалежно від інших видів мит можуть застосовуватися: спеціальне мито; антидемпінгове мито; компенсаційне мито.

Спеціальне мито застосовується:

— як захисний захід, якщо товари ввозяться на митну те* риторію у таких кількостях або на таких умовах, які завдають чи загрожують завдати шкоди вітчизняним виробникам подібних або безпосередньо конкуруючих товарів;

— як запобіжний захід щодо учасників зовнішньоекономічної діяльності, які порушують загальнодержавні інтереси в цій галузі, а також як захід для припинення недобросовісної конкуренції у випадках, передбачених законом;

— як захід у відповідь на дискримінаційні дії та (чи) недружні дії з боку іноземних держав проти України або у відповідь на дії окремих країн та їхніх союзів, які обмежують здійснення законних прав та інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України.

Антидемпінгове мито застосовується в разі ввезення на митну територію товарів за ціною, значно нижчою за конкурентну ціну в країні експорту на момент цього експорту, якщо таке ввезення завдає чи загрожує завдати шкоди вітчизняним виробникам подібних чи безпосередньо конкуруючих товарів або перешкоджає організації чи розширенню виробництва подібних товарів в Україні. Цей вид мита застосовується також у разі вивезення за межі митної території України товарів за ціною, значно нижчою за ціни інших експортерів подібних або безпосередньо конкуруючих товарів на момент цього вивезення, якщо таке вивезення завдає чи загрожує завдати шкоди загальнодержавним інтересам.

Компенсаційне мито передусім застосовується в разі ввезення на митну територію товарів, виробництво або експорт яких прямо чи побічно субсидувалися, якщо таке ввезення завдає чи загрожує завдати шкоди вітчизняним виробникам подібних чи безпосередньо конкуруючих товарів або перешкоджає організації чи розширенню виробництва подібних товарів в Україні. Цей вид мита застосовується також у випадку вивезення за межі митної території товарів, виробництво або експорт яких прямо чи побічно субсидувалися, якщо таке вивезення завдає або загрожує завдати шкоди державним інтересам України. Ставка компенсаційного мита не може перевищувати розміру виявлених субсидій.

Нетарифні бар'єри.

Під нетарифними бар'єрами розуміють систему ліцензування, створення невиправданих стандартів якості продукції або просто бюрократичні заборони в митних процедурах.

З допомогою квот встановлюються максимальні обсяги товарів, які можуть бути імпортовані чи експортовані протягом певного періоду часу. Часто квоти виявляються ефективнішим засобом стимулювання міжнародної торгівлі, ніж мито. Незважаючи на високе мито, певний виріб може імпортуватися (експортуватися) у великих кількостях. Низькі ж імпортні (експортні) квоти повністю забороняють імпорт чи експорт товарів понад визначену кількість.

Квотування зовнішньої торгівлі здійснюється шляхом її ліцензування, коли держава видає ліцензії на експорт чи імпорт обмеженого обсягу продукції і водночас забороняє неліцензовану торгівлю.

Однією із форм торгових бар'єрів є добровільне експортне обмеження. У цьому випадку іноземні фірми "добровільно" обмежують обсяг свого експорту в певні країни. Експортери дають згоду на добровільні експортні обмеження (аналогічні імпортним квотам) у надії уникнути жорсткіших торгових бар'єрів. У той час як країни в цілому виграють від вільної міжнародної торгівлі, окремі галузі і групи постачальників ресурсів можуть виявитися в числі тих, хто постраждав. Легко зрозуміти, чому групи підприємців, зайнятих відповідним виробництвом, намагаються зберегти або поліпшити свої економічні позиції, переконуючи уряд ввести тарифи або квоти для їхнього захисту від шкідливого впливу вільної торгівлі.

Для захисту національних виробників держава може не тільки обмежувати імпорт, але й стимулювати експорт. Однією із форм стимулювання експортних галузей є експортні субсидії; тобто пільги фінансового характеру, які надаються державою експортерам для розширення вивозу товарів за кордон.