Функціональний і персональний розподіл доходів
Під функціональним в економічній теорії розуміють розподіл доходів за факторами виробництва, до них належать:
праця, капітал, земля і підприємницькі здібності.
Існують два принципово різних підходи до виявлення законів функціонального розподілу доходів: марксистський і маржиналістський.
Заробітна плата, згідно з марксистською теорією, є формою вартості робочої сили.
Робоча сила - товар, який має специфічну споживчу вартість (корисність). Для власника капіталу споживча вартість робочої сили виявляється у здатності її за одиницю часу створювати більшу вартість, ніж вона сама варта, тобто у здатності робочої сили створювати додаткову вартість.
Маржиналістська концепція розподілу факторних доходів ґрунтується на інших засадах, а саме:
ü власниками економічних ресурсів у капіталістичній економіці є домогосподарства;
ü існують чотири фактори виробництва, яким відповідають такі форми доходів:
- земля створює ренту;
- капітал (інвестиційні ресурси) - процент;
- праця - заробітну плату;
- здатність до підприємництва створює підприємницький дохід (прибуток);
üвеличина доходу на фактори визначається граничним внеском кожного чинника у валовий дохід фірми;
üтакий принцип справедливий, оскільки забезпечує розподіл доходу пропорційно до внеску кожного із факторів.
Персональний розподіл доходів - це розподіл доходів між окремими фізичними особами, сім'ями або окремими домогосподарствами.
Сукупні доходи сімей формуються з різних джерел залежно від їхньої величини та складу. Персональний розподіл доходів між окремими сім'ями значно диференційований (нерівномірний).
Причини нерівномірності доходів населення:
Індивідуальні здібності до праці.
Відмінності в освіті та рівні професіональній підготовці.
Спадщина від попередніх поколінь.
Для визначення нерівномірності розподілу доходів використовується крива Лоренца (Макс Лоренц, американський економіст (1876-1959 рр.).
Міра нерівності в доходах, яка притаманна будь-якому суспільству, досліджується з використанням кривої Лоренца (рис. 10). М. Лоренц - американський економіст, який побудував цю криву.
Рис. 10. Крива Лоренца
По горизонталі тут відкладено кількість населення (сімей) у відсотках, а по вертикалі - розподіл національного доходу групами населення (сімей) у відсотках. Бісектриса (лінія ОС) відображає абсолютну рівність у доходах усіх сімей (повністю зрівняльний розподіл), а лінії ОД-ДС - абсолютну нерівність (дещиця населення одержує увесь дохід нації). Остання ситуація, коли абсолютна більшість населення взагалі не одержує доходів, лише абстрактна, - уявна, абсолютна рівність в доходах (у чому дехто вбачає соціальну справедливість) веде до повної деградації нації, адже вбиває будь-який стимул до ефективного застосування виробничих факторів.
Фактичний розподіл доходів показує крива Лоренца, що будується за реальними доходами (зокрема, графік показує, що 40% найбідніших сімей одержують 12,5% доходів - точка А, а 20% найбагатших - 52-53% доходів - точка В). Площа між лінією абсолютної рівності і кривою Лоренца (на рисунку 10, затонована) показує ступінь нерівності у розподілі доходів. Чим більше крива Лоренца відхиляється від бісектриси (лінії ОС), тим більшу нерівність в доходах вона показує.
Якщо площу затонованого сегмента позначити через Т, то можна одержати таке співвідношення, яке в економічній теорії одержало назву коефіцієнта Джині (за Іменем італійського економіста К. Джині):
де G - показник нерівності в доходах.
Наближення кривої Лоренца до бісектриси відбиває вирівнювання доходів, проте надмірне вирівнювання матиме негативні наслідки, адже зменшуватиме стимули до виробництва. Водночас надмірна вгнутість "лука Лоренца" (графік кривої нагадує натягнутий лук) вказує на надто виражену нерівність в доходах, що викликає соціальну напругу в суспільстві (критична межа, на думку економістів наступає тоді, коли найбідніші 40% населення починає отримувати лише 12-13% сукупних доходів; саме така ситуація відображена на рисунку).
Держава через оподаткування доходів багатих і соціальну допомогу найбіднішим може регулювати натяг "лука Лоренца", тобто розподіл доходів. На рисунку крива ОАВС відображає новий натяг "лука Лоренца" після сплати податків (площа між первісною кривою Лоренца І новою кривою ОА1В1С показує обсяг податків). Тепер 40% найбіднішого населення одержує 25% сукупних доходів (точка А,), а доходи 20% найбагатших людей зменшились до 35% (точка В,). Певна нерівність в доходах все ж повинна зберігатись, зрівняльний розподіл суперечить принципам ринкової економіки, історичний досвід показав його безперспективність і навіть шкідливість для суспільства. Тому збереження певної нерівності в доходах і є виразом соціальної справедливості.
Дата добавления: 2016-03-27; просмотров: 1157;