Агропромислова інтеграція та її процес.

Процес агропромислової інтеграції – це встановлення сталих зв’язків селянських господарств із підприємствами й організаціями суміжних галузей (сфери заготівлі, зберігання, переробки й реалізації продукції), а також обслуговування сільського господарства.

Інтеграція виявляється через посилення міжгалузевих зв’язків сільського господарства, формування і розвиток галузевих та регіональних агропромислових комплексів. На рівні підприємств і районів агропромислова інтеграція виявляється в створенні різних агропромислових формувань – агропромислових підприємств, об’єднань і комбінатів, агрофірм тощо.

Агропромисловий комплекс – це організаційно-економічна форма інтеграції сільськогосподарських і промислових видів діяльності; сукупність галузей народного господарства, що зайняті виробництвом, зберіганням, переробкою та доведенням до споживача сільськогосподарської продукції, а також виробництвом відповідних засобів виробництва.

В Україні склалася структура АПК, що характерна для країн з відносно низьким рівнем господарського розвитку. Основна частина капіталу і робочої сили зайняті в галузях ресурсної та аграрно-сировинної сфери, в той час як у переробній зайнято непропорційно мало ресурсів, окрім цього, недостатньо розвинуті виробнича та соціальна інфраструктури - все це зумовлює низьку ефективність АПК.

У АПК України зосереджено 30% основного капіталу, працює майже третина загальної чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві, виробляється третина національного доходу, формується 70% роздрібного товарообігу.

За оцінками експертів Україна належить до країн з найвищим рейтингом щодо потенційних можливостей АПК. Основними складовими цього потенціалу є:

— концентрація найродючіших у світі чорноземів (понад 65% ґрунтового покриву країни);

— висока кваліфікація робітників;

— працелюбність селян.

Досвід розвинутих країн свідчить, що ефективність агробізнесу значною мірою зумовлена державним регулюванням.

Головні завдання держави у цьому напрямку:

1) підвищення прибутковості сільського господарства і розширення експорту основних видів продовольчих товарів;

2) попередження перевиробництва окремих видів сільськогосподарської продукції;

3) обмеження монополізму в суміжних із сільським господарством галузях промисловості.

Головні важелі державного регулювання АПК:

— законодавча діяльність і механізм санкцій;

— пряма державна підтримка (субсидії, дотації тощо);

— кредитна система;

— оподаткування і митне регулювання;

— цінове регулювання.

В України державна підтримка селянських господарств має стати невід’ємною складовою загальнодержавної програми соціально-економічних перетворень.

Запитання для самоконтролю знань

1. Розкрийте зміст аграрних відносин та їхню специфіку.

2. У чому полягає проблема власності на землю і як вона вирі­шується в Україні?

3. Які ви знаєте види сільськогосподарських підприємств?

4. Що таке земельна рента? Які її види ви знаєте?

5. Розкрийте суть диференційної земельної ренти і покажіть причини її виникнення.

6. Монопольна рента та умови її виникнення.

7. Що таке ціна землі й від чого вона залежить?

8. Прокоментуйте фактори, що впливають на зростання цін на землю.

9. Що таке агропромисловий комплекс і яка його структура?

10. Чому потрібна державна підтримка сільськогосподарського виробництва?

11. Які основні напрями державного регулювання АПК в Україні?

Тема 11.