Церква в її відносинах до держави

Загальний концептуальний підхід:

1) християнська церква не має меж, це уселенське братерство людей, віруючих в Ісуса Христа; земне розмежування людей на громадян різних держав, на національності в християнстві не застосовно;

2) всяка влада – від Бога, тому Православна церква займає лояльну позицію по відношенню до влади світської і налаштована на співіснування і співпрацю.

У Візантійській державі було визнано за основний принцип, що між державою і церквою, як між тілом і душею, повинна бути постійна взаємодія. З цього витікають такі взаємні відносини між церквою і державою:

- імператор як глава держави є верховний покровитель і захисник церкви у області державного і цивільного права. Імператори одержували особливу релігійну санкцію своїх церковних прав – в акті священного миропомазання на царство;

- як член церкви імператор підкоряється її законам нарівні з своїми підданими; у внутрішніх справах церкви імператор не має вирішального авторитету;

- імператор може виступати законодавцем у сфері зовнішнього церковного права; у сфері внутрішнього церковного права – тільки в тій частині, яка не суперечить догматам віри.

Названі правила взаємовідношення церкви і держави були згодом, в цілому, перейняті російськими правителями.

У взаєминах Російської держави і церкви можна виділити наступні періоди:

1) від Хрещення Русі (988 р.) до затвердження московської єдинодержавності (16-е століття) – період найбільшої церковної самостійності (в цей час російська церква ще не автокефальна, залежить від константинопольського патріарха), могутній вплив церкви на уряд і суспільство (можна сказати про пріоритет церкви по відношенню з світською владою);

2) від початку московської єдинодержавності до Петра Велікого – російська церква автокефальна; прагнення государя Московського підпорядкувати собі церкву (особливо в цьому досяг успіху Іван Грозний – спроба (безуспішна) відібрати в державну скарбницю церковні землі, розбрати з Патріархом і т.п.), але в цілому взаємини церкви і держави – паритетні;

3) від Петра Велікого до подій 17-го року двадцятого століття – патріаршество скасоване; створений Святейший Синод, який по своїх функціях і правомочності прирівнювався до інших міністерств; диктат імператорів Російських по відношенню до церковної влади (при цьому імператори і всі члени їх сім'ї були православними християнами і в безумовному порядку виконували основні догматичні розпорядження); крім того - безпосередня залежність цивільного і кримінального законодавства від канонічних розпоряджень; визначення юрисдикції церкви в суспільних відносинах (шлюбно-сімейні, реєстрація актів цивільного стану, освіта, книговидання (спільно з державою) і ін.); значний вплив церкви на регулювання відносин в суспільстві;

4) після 1917 року до 1941 року - період войовничого атеїзму – повне заперечення церкви, святотатство, руйнування церков, фізичне знищення священнослужителів і віруючих, віра в Бога – кримінальний злочин;

5) з 1941 року до 90-х років двадцятого століття – визнане право свободи віросповідання, дозволено здійснювати богослужіння, все це під жорстким контролем держави і його втручанням у внутрішнє церковне життя; церква відокремлена від держави; релігійна пропаганда заборонена; приналежність до Церкви мала конкретні негативні наслідки для суспільно-політичної кар'єри;

6) з 90-х років до теперішнього часу – реальна свобода совісті і віросповідання; церква від держави відокремлена, але вільно розвивається, визнана юридичною особою – через це є рівноправним учасником цивільного обороту і суспільного життя; але (!) унаслідок проголошеного плюралізму віросповідання - сильний розвиток сектантства; при цьому держава реально не забезпечує громадянам можливість отримання духовних знань.

Контрольні питання

1. Як дотримується церковне учення через священний переказ і Священне Писання?

2. Які форми розповсюдження церковного учення?

3. Як призначення церковної цензури?

4. В чим полягає право Церкви на публічність?

5. Який порядок Богослужінь?

6. Які існують церковні таїнства і обряди?

7. Які необхідні умови для вступу до шлюбу?

8. Що може перешкоджати укладенню шлюбу?

9. Які історичні форми укладення шлюбу?

10. Який характер справ, що підлягають церковній юрисдикції?

11. Яка компетенція церковного суду у цивільних справах?

12. В чим виявляється вчення про церковні покарання?

13. Який характер церковного суду щодо шлюборозлучних справ?

14. В чим полягає майнове право церкви?

15. На кого покладене право користування і розпорядження церковним майном?

16. Яким чином виявляється симфонія церковних і державних властей?

17. Які взаємини між Церквою і державою в християнських суспільствах і сучасному світі?

18. Які проблеми сучасної Православної Церкви?

19. Як бачення християнства про майбутнє?

Тема 7