Теократичний пристрій древнєєврейської держави

Відповідно до загальних положень теорії держави і права, право не існує без держави; держава безпосередньо пов'язане з правом і проводить через нього свої встановлення.

Канонічне право було покладено в основу староєврейського держави, яке носило теократичний характер.

Теократичний характер держави – це така форма державного устрою, яка базується верховної влади Бога і на нормах, що мають божественне походження. Норми права в такій державі виникають з норм релігійних та можлива ідентичність норм релігії і норм права.

Виникнення і пристрій древнєєврейського держави було обумовлено заповітом Господа Бога з єврейським народом на горі Синая. З цього завіту верховна влада в древньоєврейській державі належала Богу, Він ставав царем всього народу. А ізраїльський народ став богообраним народом – щоб у ньому зберегти і виростити насіння спасіння, призначеного згодом по промислу Божому поширитися на все людство.

Древньоєврейська держава іменується ще державою Бога, оскільки в основу її створення та розвитку було покладено Божественне , через пророка Мойсея дане законодавство. Формування цієї держави бере свій початок в ХШ-ХП століттях до нашої ери.

Головною метою установи особливої ​​держави богообраного єврейського народу було збереження ідеї монотеїзму – вчення і поклоніння єдиному істинному Богу на противагу політеїзму інших народів. Зберігаючи укладений на горі Синая союз з Богом, ізраїльський народ міг очікувати особливого заступництва від Нього.

Правова сутність цього урочистого договору між Богом і народом, який ліг в основу древнєєврейського держави, полягала в наступному: якщо євреї добровільно визнаватимуть Бога своїм Господом і царем, зберігатимуть завіт з Ним і виконуватимуть дані Їм закони, визнаватимуть Його єдиним істинним Богом і поклонятимуться Йому (на противагу ідолопоклонства інших народів) , то в цьому випадку Бог прийме ізраїльський народ під своє особливе заступництво , забезпечить йому користування неоціненними перевагами істинної віри і дасть йому всі блага свободи, миру і благоденства. Сукупність такого ставлення Бога до народу є «теократія», Богоправлення.

Теократія, тобто вираз Божественного панування, є основою древнєєврейської держави. І так як теократичний принцип як вираз божественної влади є сукупністю вищих цінностей, чужих людської слабкості і недосконалості, то, природно, і державне життя, утворене під його впливом і керівництвом, не повинне мати тих недоліків і недосконалостей, якими воно відрізнялося у всіх інших стародавніх народів.

Звідси випливає головний наслідок теократичного принципу для державного життя – рівність усіх в державі. І ця рівність робиться основою всіх державно-суспільних відносин.

Великий Божественний Законодавець поклавши в основу древнєєврейської держави теократичний принцип, поширив дію цього принципу на всі приватні відносини в державі – так що крім релігійної рівності (яке саме по собі зрозуміло і не потребує доведення), встановив рівність економічну (наскільки це можливо), політичну і соціальну.

В древнєєврейській теократичний державі склалася струнка система права з досить високим рівнем розвитку окремих правових інститутів. Ця правова система чітко встановлювала структуру державного управління, права і обов'язки громадян, порядок здійснення майнових відносин і при цьому забезпечувала громадянам високий рівень правового захисту. І в силу того , що ця правова система була заснована на Божественному Синайському (Мойсеєвім) Законодавстві, її характерними особливостями є рівність, гуманізм і високий рівень соціальної справедливості, тобто ті ознаки, до яких повинні неухильно прагнути і сучасні правові системи.