Канонічно-правові основи православної церкви

Церква для віруючих в Ісуса Христа є безпосередньо Божественний заклад в якому і через який здійснюється в роді людському ідея царства Божа на Землі, тобто повідомляється людям справжнє богопочитання і подаються благодатні сили і засоби до духовного їх відродження, до приведення їх волі в згоду з волею Божою і до досягнення кінцевої мети християнської релігії – єднання людини з Богом у вічному житті.

У змісті канонічного права православної церкви можна виділити дві основні складові:

1) право церковного вчення – це сукупність канонічно-правових норм догматичного характеру, в яких міститися основні догмати віри православного християнства; ці норми беруть свій початок з догматичного і морального богослов'я;

2) право церковного устрою – сукупність канонічно-правових норм організаційно-регламентує характеру, які встановлюють порядок діяльності церкви як союзу віруючих, і включають в себе такі інститути: основні початки церковного устрою , церковне законодавство, особовий склад церковного суспільства, право релігійного освячення, право релігійного вчення, право релігійного управління, майнове право церкви, відносини між церквою і державою, ставлення церкви до інших релігійних товариствам та ін..

На догматичних нормах Святого Письма ґрунтується православна віра. Суттєвим моментом в ній є те, що Хресної жертвою Господь Ісус Христос отримав від Небесного Отця право замінити суд правової судом моральним. Суд моральний з виправданням полягає в тому, щоб вблагати Людинолюбного Бога про прощення людині гріхів її.

З позицій канонічно-правових основ православної церкви любов до ближнього є однією з важливіших цінностей. Захищаючи ціною життя свою сім'ю, свою батьківщину і неправославні виконують вищу заповідь православ'я, бо немає більшої любові, за словами Господа Ісуса Христа, ніж покласти душу свою за ближнього свого. Є періоди часу, коли за гріхи народ повинен терпіти утисків від ворогів своїх і є час, коли Господь благословляє воювати народу зі своїми ворогами. Головне – не нападати, самому не бути агресором, кривдником, а прагнути до доброго стосунку з усіма, жити за законом любові.

Мета приходу на землю Божественного Посланника (Месії ) – не політична, не в тому, щоб захопити і затвердити земне царство, відновивши справедливість в ньому - а духовна. Ця мета в тому, щоб принести з Царства Небесного святу владу, влаштувати на землі Небесну владу – владу добра і любові, церкву всесвітню (а не як раніше, по Вітхому Завіту, для одного єврейського народу).

Відповідно до православної догматики, Бог встановив закон причини-наслідку, який говорить «яким судом судите, таким судом і будете судимі» – це є фундаментальний закон канонічного права. Бог надає право ангелам спочатку судити людей. Це, так би мовити, суд першої інстанції. Якщо людина сама в земному житті намагалася всіх людей судити з любов'ю, милосердям, поблажливістю, прощенням, то його буде судити ангел Божественної Любові і цей ангел буде говорити, що «ця людина наша». А якщо людина судила людей з жорстокістю, безжальністю, мстивістю, то його буде судити занепалий ангел зла, і він буде говорити, що « ця людина наша».

Совість – це даний Богом голос в людині про тих Божественних законах, які свого часу стали писаними. І коли людина зневажає совість, вона змушує замовкнути її і живе беззаконно. І тільки покаяння і добродійність загладжують людські гріхи, створене зло. Совість людська – християнка за своєю божественною природою і тому вона закликає людину прагнути до спасіння. Мабуть не випадково свобода віросповідання іменується ще свободою совісті – від духовних переконань людини залежить, чи дає вона своєї совісті свободу бути своїм життєвим наставником і внутрішнім суддею або стане топтати її.

Церковне право діє, по суті, всередині права державного. Церковне право не є ідентичним праву світському (мирському), хоча і справляло на його розвиток значний вплив в окремі історичні епохи. Взаємозв'язок церковного і світського права існує і понині, але ступінь впливу церкви на розвиток державної правової системи багато в чому визначається ставленням самої держави до церкви. У всякому разі, церковне право, засноване на рятівних християнських істинах, жодною мірою не вступає в протиріччя з правом світським ( державним ).

За канонами православної церкви будь-яка влада від Бога – і в церкві і в миру, тому вони рівні, і їх метою є не перемогти одна одну, але симфонічно, гармонійно співпрацювати. Тому концептуальним положенням зовнішнього права православної церкви виступає лояльність по відношенню до влади державної (мирської ) і співіснування (а, по можливості, і співпраця) з цією владою, в тому числі і в правовій сфері.

Контрольні питання

1. Які існують сучасні погляди на походження моральність і права?

2. Сутність канонічної теорії походження моральності і права?

3. Хто є Першоджерелом канонічного права?

4. Матеріальні (природні) джерела канонічного права?

5. Формальні джерела канонічного права?

6. Яке значення особи, Церкви, суспільства як джерел канонічного права?

7. Які вищі Божественні принципи?

8. Як співвідносяться загальнолюдські принципи з божественними е?

9. Особливість правовідносин в канонічному праві?

10. Канонічне право як предмет діяльності Православної Церкви ?

Тема 3

ВІТХОЗАВІТНЕ ПРАВО

Мета лекції: вивчення основ Божественної теорії світобудови , основних етапів розвитку людського суспільства; з'ясування поняття вітхозавітного права, основних його положень; придбання знань про розвиток вітхозавітного права і його співвідношення з розвитком людства.

ПЛАН

1. Поняття, зміст вітхозавітного (біблійного) права і допотопна історія людства

2. Канонічно-правовий аспект вітхозавітної історії людства

3. Моїсєєво Божественне законодавство

4. Теократичний пристрій древнєєврейської держави

5. Пророцтва як елемент канонічного права; вітхозавітні пророцтва про Месію

Література:

1. Лазор Л.І., Лазор В.В. Канонічне право: Підручник / Л.І. Лазор, В.В. Лазор. – Луганськ: Вид-во ТОВ «Віртуальна реальність», 2010. – 568 с.

2. Лубський В.І., Т.Г. Горбаченко, Лубська М.В., Яковенко А.І. Канонічне право /за ред..Лубського В.І. – К.: «Центр учбової літератури», 2012. – 572 с.

3. Протоиерей Серафим Слободской. Закон Божий /С. Слободской. – М.: Изд-во Даниловский благовестник», 1995.

4. Киянко В.И., Лазор В.В. История государства и права Древнего мира. – Учебное пособие / Под ред. докт.юрид.наук, проф.Лазор Л.И. – Луганск, 2001. – 118 с.

5. Суворов Н.С. Учебник церковного права / Под ред. и с предисловием В.А. Томсинова. – М.: Изд-во «Зерцало», 2004.

6. Лазор Л.И. Каноническо-правовые основы взаимоотношения церкви и государства /Л.И. Лазор // Актуальні проблеми права: теорія і практика. Збірник наукових праць. – Луганськ: Вид-во СНУ ім.В.Даля. – 2009. – № 13. – С.6-18.

7. Великие сокровища мировых религий /авт.-сост.Е.Владимирова. – М.: «Эскмо», 2010. – 512с.

8. Неопознанный мир веры /М.Г. Жукова. – М.: Изд-во Сретенского монастыря, 2010. – 448с.

9. Лопухин А.П. Библейская история Ветхого Завета. Репринтное издание 1887 года. – Монреаль, 1986. – 402 с.

10. Лопухин А.П. Законодательство Моисея. – СПб.: Типография Ф.Г. Елконского и К., 1882. – 313 с.

11. Лазор Л.И. Пути милосердия /Л.И. Лазор. – Луганск: Изд-во «Литература», 2012. – 448 с.