Способи і засоби виявлення, вилучення та фіксації слідів рук.

Для того, щоб успішно вирішувати завдання, пов'язані виявленням слідів рук, необхідно мати уявлення про механізм утворення таких слідів.

Як зазначалося раніше, на гребнях папілярних узорів і пори, через які виводиться потожирова речовина. Таким чином, папілярні лінії практично завжди покриті потожировою речовиною, і під час контакту пальця з поверхнею предмета вона переноситься з папілярних ліній на поверхню, повторюючи їх малюнок. А під час контакту пальця руки з пластичним матеріалом (пластиліном, замазкою) утворюється об'ємний слід, узор у якому виражений у вигляді заглибин та узвиш, при чому заглибини в сліді відповідають папілярним лініям, узвишшя – міжпапілярним борозенкам.

Враховуючи різноманітність слідосприймаючих поверхонь, проблему виявлення слідів рук доцільно розглянути виходячи зі способів їх пошуку.

Найпростішим способом виявлення слідів рук є візуальний(оптичний) спосіб. Цим способом виявляються видимі та маловидимі сліди, у тому числі об'ємні, забарвлені пилові, а також потожирові на глянцевих поверхнях. До прийомів оптичного способу відносяться: освітлення та огляд поверхні предмета під різним кутом; огляд прозорих предметів на просвіт; застосування різких світлофільтрів; опромінення ультрафіолетовим промінням.

Фізичні способи виявлення слідів застосовуються для пошуку невидимих та посилення маловидимих слідів. Ці способи базуються на тому, що потожирові виділення тривалий час повністю не висихають, що дає змогу їм утримувати частини інших речовин, які використовуються під час обробки слідів Таким чином відбувається забарвлення і перетворення невидимих сліпів у видимі. До фізичних способів, які набули широкого розповсюдження в практичній діяльності, можна віднести обробку (забарвлювання) предметів порошками, виявлення парами йоду, виявлення слідів за допомогою окопчення.

Виявлення слідів рук порошками полягає у своєрідному їх забарвленні, тобто в створенні контрасту між слідами та слідосприймаючою поверхнею за допомогою флейцевого дактилоскопічного пензля, магнітного пензля, повітряного розпилювача. Для забарвлювання застосовуються такі порошки: світлі прості – окисел цинку, алюміній; світлі магнітні – "Топаз",, "Опал"; темні прості – сажа, окисел міді, графіт; темні магнітні – "Малахіт", "Агат", "Сапфір", "Рубін" та залізо, відновлене вуглецем. Крім однорідних порошків, застосовуються також їх суміші (наприклад, суміш магнітного порошку "Малахіт" з сажею в співвідношенні 3:1).

Виявлення сліпів рук парами йоду дає змогу відшукати такі сліди на папері, металі, дереві, штукатурці та на предметах, покритих мінеральними маслами. Слід мати на увазі, що під час виявлення слідів таким способом їх забарвлення з плином часу зникає. Для фіксації забарвлення можна застосовувати наступну обробку сліду магнітними порошками. Такий спосіб виявлення слідів полягає в обкурені слідосприймаючих поверхонь парами йоду за допомогою йодної трубки або шляхом поміщення предметів з передбачуваними слідами в посудину з кристалами йоду.

Виявлення слідів рук закіпченням здійснюється під час згорання речовин, які дають дрібноструктурну кіптяву: нафталін, пінопласт, соснова скіпка тощо. Забарвлення кіптявою дає хороші результати під час виявлення рук на блискучій жесті, порцеляні, склі, пластмасах, мармурі, сплавах з алюмінію. Під час застосування зазначених речовин при згорянні утворюється кіптява чорного кольору, тому метод зручно використовувати для світлих поверхонь.

Хімічні способи застосовуються для виявлення невидимих слідів рук. Виявлення відбувається в результаті реакції між окремими складовими частинами потожирової речовини відповідним реактивом, який викликає її забарвлення. Як правило, хімічні способи застосовуються в лабораторних умовах. Найчастіше застосовується 5–10 – відсотковий розчин азотнокислою срібла у дистильованій воді та 0,2 – 2 процентний розчин нінгідрину в ацетоні або спирті. Цими способами можна виявити сліди великої давності – від шести місяців до семи років.

Для виявлення слідів рук на поліетилені, целофані, предметах із пластмаси може бути застосований розчин перманганату калію. Для виготовлення розчину 4 г перманганат калію розчиняють у 100 мл дистильованої води й додають 1 – 2 мл концентрованої сірчаної кислоти.

У деяких випадках тактично грамотною буде відмова від обробки деяких предметів на місці події, щоб не знищити слідів. Краще дослідити їх найефективнішими способами з використанням спеціального лабораторного обладнання, тобто люмінесцентним методом, термовакуумним напиленням, методом радіоактивних ізотопів, із використанням цианкрилатних сполук.