ПРЕДМЕТ, СИСТЕМА І ЗАВДАННЯ ТРАСОЛОГІЇ. МЕХАНІЗМ УТВОРЕННЯ СЛІДІВ ТА ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ

Трасологія – галузь криміналістичної техніки, яка вивчає закономірності виникнення слідів–відображень і розробляє засоби, прийоми та методи виявлення, фіксації, вилучення та дослідження слідів з метою використання їх для розкриття, розслідування та попередження злочинів.

До завдань трасології можна віднести:

– вивчення різких видів слідів та їх ознак, які можуть служити для ідентифікації об'єктів;

– вивчення умов та механізму слідоутворення, які дають змогу встановити обставини події злочину;

– вивчення та вдосконалення існуючих та розробка нових засобів і методів виявлення, фіксації, вилучення та дослідження слідів;

– вдосконалення методик визначення групової та індивідуальної ідентифікації об'єктів за їх слідами–відбитками.

Систему трасології складають взаємозалежні галузі, які вивчають:

1. Сліди рук і ніг людини (дактилоскопія);

2. Сліди взуття;

3. Сліди знарядь зламу, інструментів, виробничих механізмів (механоскопія);

4. Сліди транспортних засобів (транспортна трасологія);

5. Сліди тварин.

За допомогою слідів можна встановити:

– механізм та умови їх виникнення (вид слідів, їх напрямок, кут, під яким взаємодіяли об'єкти);

– окремі обставини події, що відбулася (кількість учасників, спосіб проникнення у приміщення тощо);

– групову належність або деякі ознаки об'єкта, який утворив слід (наприклад, за слідами ніг можна визначити зріст людини);

– тотожність об'єкта, яким утворений слід або кілька слідів на одному або кількох місцях подій (так, за слідами взуття з різних місць подій можна встановити, що вони залишені одним і тим же взуттям).

Наукову основу трасології складають наступні положення:

1. Індивідуальність об’єктів матеріального світу. Всі об’єкти матеріального світу тотожні тільки самому собі. Однорідні об’єкти можуть співпадати по загальним ознакам: формі, розміру та ін., але окремі ознаки будуть завжди індивідуальні.

2. Здібність зовнішньої структури предмета достатньо повно відображатися на інших предметах в вигляді слідів. Відображення буде завжди зворотнім (негативним) по відношенню до предмета.

3. Відносна стійкість трасологічних об’єктів, що дає змогу проводити порівняльні дослідження.

У загальному вигляді слід утворюється в результаті механічної контактної взаємодії двох об’єктів. Один з них утворює слід і називається слідоутворюючим. Об’єкт, на якому утворюються сліди називається, слідосприймаючим об’єктом, або слідосприймаючою поверхнею. Ділянки поверхні слідоутворюючого та слідосприймаючого об'єктів, якими вони доторкувалися під час утворення сліду, називаються контактними поверхнями.

Сліди можуть формуватися за різних умов взаємодії об'єктів: характер руху відносно один одного в момент контакту, величина зусилля, властивості матеріалів тощо. Сукупність таких умов називають механізмом слідоутворення.

Класифікація слідів–відображень, які вивчає трасологія може бути здійснена за наступними ознаками:

А. Залежно від слідоутворюючих об'єктів:

1. Сліди частин тіла людини (сліди рук, ніг, зубів, губ). Такі сліди використовуються для ідентифікації безпосередньо особи злочинця.

2. Сліди предметів одягу, взуття, супутніх предметів. Дослідження таких слідів дозволяє ідентифікувати не саму людину, а предмети її одягу, щодо яких потім доводиться факт належності підозрюваному.

3. Сліди знарядь і механізмів (сліди інструментів, транспортних засобів, застосування зброї тощо), Криміналістичне дослідження їх дає можливість ідентифікувати конкретний об'єкт, який залишив ці сліди.

1. Сліди тварин (сліди ніг, підків, зубів, кігтів тощо).

Б. Залежно від механізму слідоутворення.

1. Статичні сліди – сліди, які виникли в момент, коли слідоутворюючий і слідоприймаючий об'єкти перебували в стані спокою. У статичних слідах особливості контактної поверхні слідоутворюючого об'єкта відображаються, як правило, без істотних викривлень, тому за слідом можна визначити йог форму та розміри. Окремі ознаки, що являють собою мікроструктуру зовнішньої будови слідоутворюючого об'єкта також істотно не змінюються при відображенні в сліді, що значно полегшує встановлення тотожності сліду та слідоутворюючого об'єкта. Прикладами таких слідів можуть бути слід взуття на пухкому грунті, слід пальця руки на предметі, слід стамески на брусі дверної коробки, утворений в результаті віджиму дверей тощо. Різновидом статичних слідів є сліди, утворені при прокатуванні слідоутворюючого об'єкта по сприймаючій поверхи: сліди кочення (слід протектора автомобільної шини).

2. Динамічні сліди виникають під час руху слідоутворюючого та слідосприймаючого об'єктів, або одного з них по іншому. Різновидом динамічних слідів є сліди ковзання та різання. Особливості зовнішньої будови слідоутворюючого об'єкта в таких слідах відбиваються у вигляді трас (валиків та борозенок), утворених окремими точками рельєфу його контактної поверхні. Прикладами динамічних слідів є сліди, утворені ножем під час зрізання гілки дерева, сліди рубанка на оброблюваній поверхні тощо. За динамічним слідом не завжди з достатнім ступенем вірогідності можна встановити форму та розміри слідоутворюючого об'єкта, проте його ідентифікація за таким слідом можлива.

В. За характером зміни слідосприймаючого об'єкта.

1. Об'ємні сліди утворюються за рахунок деформації слідосприймаючого об'єкта, який у місці контакту зі слідоутворюючим об'єктом приймає форму, що передає зовнішню будову контактної поверхні. Такі сліди лишаються на грунті, металі, пластиліні, дереві в результаті натиснення або удару якимось предметом (взуттям, інструментом тощо).

2. Поверхневі сліди – це сліди, що виникають на поверхні слідосприймаючого об'єкта. У свою чергу вони поділяються на сліди нашарування та сліди відшарування.

Сліди нашарування виникають у результаті накладення на слідосприймаючий об'єкт часток речовини, що знаходиться в момент слідоутворення на контактній поверхні слідоутворюючого об'єкта. Наприклад, слід взуття, вимазаного багном, відбитий на аркуші паперу.

Сліди відшарування утворюються при відділенні часток речовини з поверхні слідосприймаючого об'єкта слідоутворюючим об'єктом. Наприклад, слід пальця руки з поверхні, покритої пилом.

Сліди нашарування найчастіше утворюються речовиною, яка знаходиться на виступаючих частинах контактної поверхні слідоутворюючого об'єкта. Такі сліди носять назву позитивних. Наприклад, покрита крейдою шкіра пальця руки утворює слід, у якому відображаються папілярні лінії як найбільш виступаючі частини шкірного рельєфу. Інколи сліди утворюються речовиною, яка знаходиться в заглибинах рельєфу. Такі сліди називаються негативними. Наприклад, слід пальця руки, утворений фарбою, яка знаходиться в міжпапілярних борозенках).

Г. Залежно від місця, на якому виникли зміни слідосприймаючого об'єкта.

1. Локальні сліди утворюються у межах контактної поверхні слідоутворюючого об'єкта. У них відображається рельєф цієї поверхні.

2. Периферичні сліди виникають за межами контактної взаємодії слідоутворюючого та слідосприймаючого об'єктів, тобто “на периферії” (наприклад, сідання пилу навколо предмета, що стоїть на підлозі, знебарвлення шпалер навколо картини, яка висить на стіні.

Д. За ступенем видимості

1. Видимі.

2. Слабковидимі.

3. Невидимі (латентні).

Видимі сліди виявляються візуально, слабковидимі – за допомогою джерел штучного освітлення та оптичних приладів невеликого збільшення. Невидимі сліди виявляють шляхом обробки слідосприймаючих поверхонь фізичними та хімічними методами, а також з використанням оптичних приладів із різним збільшенням.