Загальні правила виявлення, огляду, фіксації та вилучення слідів.

Проведення тієї чи іншої слідчої (розшукової) дії часто пов'язане з необхідністю виявлення різних слідів. Сліди можуть бути виявленні при огляді місця події, обшуку, слідчому експерименті.

Щоб виявити сліди на місці події, необхідно скласти модель події, тобто загальне уявлення про характер і хід події, що відбулася; ознайомитися з обстановкою місця події, встановити стан і положення окремих предметів до події, виділити місця ймовірного розташування слідів, взаємозв'язок різних слідів та механізм їх утворення, визначити шляхи приходу та відходу злочинців. Виходячи зі створеної моделі події в цілому, визначаються вузлові ділянки приміщення, місцевості, конкретизуються предмети, що знаходяться на ділянках, на яких, ймовірніше могли бути залишені сліди. При цьому треба виходити з обстановки місця події, з властивостей слідосприймаючої поверхні, механізму утворення різних слідів. Під час огляду доцільно керуватися принципом комплексного підходу до пошуку слідів, тобто необхідно ретельно шукати сліди, утворені різними об'єктами: сліди рук, взуття, знарядь злому, мікрочастинки, запах тощо. Сліди треба виявляти в повному обсязі, не варто робити передчасні висновки щодо ідентифікаційної значимості слідів, оскільки часто навіть неповні або нечіткі сліди можуть мати важливе криміналістичне значення.

Виявленні сліди підлягають огляду, завдання якого є:

– встановлення виду слідів, обставин і механізму їх утворення;

– вирішення питання про причинний зв'язок з подією, що відбулася;

– визначення ознак, що дають змогу встановити групову належність слідоутворюючого об'єкта;

– вирішення питання про придатність сліду для ідентифікації.

Ці дані у своїй сукупності використовуються для розшуку слідоутворюючого об'єкта, а отже, й для розкриття злочину. У процесі вивчення слідів визначаються засоби та прийоми фіксації, а також послідовність їх застосування.

Для того, щоб мати перспективу використання в розслідуванні злочинів виявлених на місці події слідів, вони мають бути оформлені відповідно до вимог процесуального закону. Ігнорування його вимог може призвести до втрати доказів і, зрештою, до неможливості розслідування діяння.

Фіксація слідів здійснюється шляхом їх описання в протоколі слідчої (розшукової) дії, яке є обов’язковим, а також з використанням технічних способів фіксації.

Технічні способи фіксації є додатковими й визначаються, виходячи з конкретних умов. Вони поділяються нафотографічні та механічні.

Фотографування як метод фіксації слідів доцільно використовувати першим, оскільки він виключає можливість пошкодження об’єктів. Фотографування здійснюється за правилами масштабної зйомки.

Механічний спосіб фіксації полягає у виготовленні зліпків з об'ємних слідів та копіюванні поверхневих слідів на спеціальні слідокопіюючі матеріали.

Під час вилучення слідів необхідно керуватися такими правилами:

– прагнути вилучати сліди разом із предметом, на якому вони утворені. Якщо слід знаходиться на малоцінному громіздкому предметі, доцільно вилучати слід разом із частиною предмета.

– у разі неможливості вилучення предмета або його частини зі слідом сліп копіюється шляхом виготовлення зліпків або копіюванням на слідокопіюючі матеріали.

– під час вилучення слідів на предметі важливо зафіксувати положення предмета або його частини на місці виявлення, вказати, де зовнішня та внутрішня сторони, де низ, верх тощо.

– самі предмети або їх копії слід упакувати так, щоб під час транспортування та зберігання виключити можливість пошкодження слідів. Упаковка опечатується, до неї додається супровідний текст із зазначенням, що в ній знаходиться, де, коли, ким і у зв'язку з чим вилучено, та засвідчується підписами слідчого і понятих.

ВИСНОВКИ ПО ПЕРШОМУ ПИТАННЮ:

Нами було розглянуто концептуальні питання трасології – її предмет, система, завдання. Одним з ключових понять не тільки трасології, а й усієї криміналістики є процес слідоутворення та класифікація слідів. У подальшому ми більш детально розглянемо кожну з різновидів слідів, що входять у систему трасології.

ДАКТИЛОСКОПІЯ.

Дактилоскопія – галузь трасології, що вивчає властивості і будову папілярних візерунків і їх слідів з метою використання для ототожнення особи і розкриття злочинів (від грецьк. daktuloz – палець і skopeo – дивлюся, розглядаю).

Шкіра людини складається з двох основних шарів: верхнього – епідермісу і нижнього – дерми. Дерма має будову у вигляді сосочків, розміщених рядами. Епідерміс копіює рельєф сосочків і утворює папілярні лінії розділені борозенками.

Основними властивостями папілярних ліній є індивідуальність, відносна стійкість та відновлюваність. Індивідуальність папілярних візерунків полягає в тому, що в кожної людини на кожному пальці вони особисті і ніколи не повторюються. Стійкість проявляється в тому, що папілярні лінії утворюються на третьому місяці розвитку плоду людини і зберігаються під час всього життя. Змінюються лише розміри, але не взаєморозташування та будова окремих деталей. Відновлюваність – це здібність візерунка відновлювати зовнішній вид після пошкодження епідермісу. При пошкодженні дерми утворюються шрами і рубці, які виступають в якості окремих ознак.

Велике практичне значення мають візерунки на нігтьових фалангах пальців рук. Вони утворюються в загальному вигляді трьома потоками папілярних ліній: дистальним (або верхнім), центральним і базисним (або нижнім) потоками папілярних ліній. Місце, де сходяться три потоки папілярних ліній називається дельтою.