Методика закладання та проведення дослідів з плодовими і ягідними культурами

Особливості дослідів з плодовими і ягідними культурами полягають у тому, що багаторічні насадження вимагають індивідуального догляду і обліку. Основною причиною варіювання дослідних даних у плодівництві поряд із різною родючістю ґрунту є індивідуальна мінливість рослин. Тому, для правильного закладання досліду в саду, необхідно знати не тільки варіювання родючості ґрунту дослідної ділянки, але і величину варіювання урожаїв плодових дерев до закладання досліду. Цей попередній розвідувальний індивідуальний облік урожаю є основою для правильного розподілу дослідних дерев за варіантами досліду, поділу рослин на групи за їх станом (відносно слабі, середні, сильні) і визначення необхідної кількості повторень. Оскільки у плодових спостерігається достатньо стійке відносне варіювання урожаїв за роками, яке зберігається протягом багатьох років, цю особливість необхідно використати в експериментальній роботі для підвищення точності досліду.

При плануванні досліду на новозакладених плодових насадженнях, після вибору і встановлення придатності земельної ділянки під дослід, необхідно провести спеціальні заходи по створенню високого рівня окультуреності ґрунту і його одноманітності шляхом плантажної оранки (на 40-50 см), вапнування, внесення органічних і мінеральних добрив. Особливу увагу слід звертати на одноманітність плодових та кущових ягідних рослин у досліді.

Якщо досліди закладають в уже існуючих садах та ягідниках, то насадження детально вивчають до закладання досліду. Вони повинні відповідати вимогам типовості за місцеположенням і природно-сортовим складом для даної зони, бути одноманітними за сортовим і віковим складом, забезпеченими сортами-запилювачами та зі зрідженістю не вище 15-20 % для плодових і не вище 10-15 % для ягідників. Агротехніка в цих насадженнях повинна буги одноманітною протягом останніх 3-5 років

У практиці найчастіше використовують ділянки з кількістю облікових рослин не менше:

- у дослідах з плодовими — 10-20 дерев;

- у дослідах з ягідниками — 20-40 рослин;

- у дослідах у розсаднику — 60-120 рослин;

- у дослідах у шкілці сіянців — 25-50 м²;

- у дослідах із суницею — 25-50 м².

Загальна кількість дослідних рослин у кожному варіанті залежить від прийнятої повторності (як правило, чотирикратної), але, для плодових вона не повинна бути меншою 30-40, ягідників — 60-120 і для розсадників — 180-200.

Часто досліди з плодовими культурами проводять за методом «дерево — ділянка». У цьому випадку дерева розміщують розсіяно на дослідній площі і кожне дерево вважають «ділянкою». При використанні цього методу особливо ретельно треба вивчити виділені під дослід насадження до його закладання.

Якщо в кожному варіанті беруть не більше 10-12 рослин, то може бути використаний метод латинського квадрату. У цьому випадку кількість досліджуваних варіантів повина дорівнювати кількості рослин у кожному варіанті, а порядок їх розміщення у рядку і стовпчику визначають рендомізацією.

Основними обліками і спостереженнями в садах і на ягідниках є метеорологічні і фенологічні спостереження, облік росту рослин, їх плодоношення, облік урожаю та його якості. Крім того вивчають хімічний склад рослин, вологість ґрунту і вміст у ньому поживних речовин.

Знання фенології необхідне для уточнення строків обрізки, поливу, внесення добрив, строків обробки пестицидами, збору урожаю, для підбору запилювачів та інше. Тому фенологічні спостереження у дослідах є обов’язковими.

Основними фенофазами, які вивчають у плодових культур, є набухання і розпускання бруньок, початок цвітіння, масове та кінець цвітіння, опадання зав’язей, закінчення росту пагонів, початок збору врожаю, початок листопаду, масовий листопад та кінець листопаду.

При проведенні фенологічних спостережень на виноградних плантаціях відмічають початок сокоруху, початок розпускання бруньок, цвітіння (початок, масове, кінець), достигання ягід (початок, повна стиглість), визрівання пагонів (початок, кінець), початок осіннього забарвлення листків, листопад (початок і кінець).

Фенологічні спостереження проводять один раз у 3-10 днів. Для фенологічних спостережень підбирають три типові дерева, на яких ці спостереження проводять протягом кількох років досліджень (бажано 6-8 років).

Ріст дерев вивчають за наступними показниками: висота дерев, діаметр крони, периметр штамбу, форма крони, її густота, довжина пагонів, площа листків, довжина коренів, маса та інше. У агротехнічних дослідах ці дослідження проводять щорічно.

Густоту крони описують словами: дуже густа, густа, середньої густоти, рідка.

Форму крони визначають як вузькопірамідальну, пірамідальну, широкопірамідальну, оберненопірамідальну, округлу, плескатоокруглу, плескату, пониклу.

Урожайплодових культур враховують суцільним методом шляхом зважування урожаю з усіх піддослідних рослин. Для оцінки ефективності досліджуваних агротехнічних прийомів або сортів проводять наступні основні обліки і визначення:

1. окомірне визначення ступеня плодоношення кожного дерева в балах і очікуваного урожаю у кілограмах;

2. облік господарсько-придатної падалиці;

3. ваговий облік знятого урожаю;

4. оцінку якості урожаю: смакові якості, величину і одномірність плодів, вихід їх за товарними сортами, строки знімання та настання споживчої стиглості, лежкість плодів, їх хімічний склад та інше.

Ступінь плодоношення оцінюють у балах:

«5» — відмінне (рясне);

«4» — хороше;

«3» — середнє;

«2» — слабе;

«1» — дуже слабе (одиничні плоди);

«0» — урожай відсутній.

Для окомірного визначення очікуваного урожаю з дерева підраховують кількість плодів на одній гілці і, помноживши її на середню вагу плоду даного сорту, отримують величину урожаю з однієї гілки. Помноживши цю величину на кількість рівновеликих гілок, отримують очікувану урожайність з усього дерева. При певних навичках урожай визначають без вказаних вище підрахунків.

У молодих дерев, які вступають у період плодоношення, урожай враховують із усієї ділянки. Щоб визначити середню вагу з дерева, його ділять на кількість облікових дерев, включаючи не плодоносні в цьому році, але здорові, не виключені з обліку дерева. Урожай з дерев, виключених з обліку, знімають раніше. До таких дерев належать ті, у яких урожай знижений через причини, що не залежать від досліджуваних факторів (механічні пошкодження, крадіжки і т.д.).

При повному плодоношенні урожай визначають індивідуально для кожного дерева. Початком «повного» плодоношення умовно вважають рік, коли урожай, в середньому з одного облікового дерева досягає: у яблуні — не менше 25 кг, у груші — 15 кг і у кісточкових — не менше 10 кг.

Для вивчення якості плодів з кожної ділянки всіх повторень відбирають середні проби (вибірки), не менше 200 плодів у кожній. Зваживши плоди і поділивши отриману вагу на 200 визначають середню вагу одного з них, а потім плоди сортують згідно стандарту і визначають вихід їх за товарними сортами у відсотках до загальної кількості взятих для сортування плодів. Ступінь одномірності (одномірні, середньої одномірності, неодномірні) визначають на око.

Про смакові якості судять за даними дегустації в момент настання оптимальної (повної споживчої) стиглості. Дегустацію проводять закритим способом: плоди з різних варіантів представляють дегустаторам під номерами. Справжні назви сортів або агроприйомів оголошують після збору дегустаційних карточок.

У дегустаційній картонці відмічають:

1. Привабливість зовнішнього вигляду плоду за величиною, формою і забарвленням у балах:

«5» — дуже великі, гарні за формою і забарвленням;

«4» — гарні, середніх розмірів;

«3» — плоди посередні, недостатньо великі і малопривабливі за формою і забарвленням;

«2» — плоди негарні;

«1» — дуже негарні, дрібні, неправильної форми, погано забарвлені.

2. Стан стиглості плодів: недостиглий, оптимальна стиглість, початок перестигання.

3. Консистенція м’якоті: груба, середня, ніжна, масляниста, пухка, щільна, борошниста.

4. Соковитість м’якоті: дуже соковита, соковита, мало соковита.

5. Характер смаку: кислий, кисло-солодкий, солодкий, пряний, терпкий.

6. Ароматичність плодів: сильна, середня, слаба.

7. Оцінка смаку в балах:

«5» — чудовий, десертний;

«4» — хороший смак;

«3» — посередній;

«2» — поганий;

«1» — дуже поганий.

Для оцінки лежкості відбирають середні проби (по 100-200 плодів у кожній) не менше ніж з двох повторень. Плоди зберігають на полицях у відкритому вигляді або в ящиках у стандартній упаковці. Коливання температури в овочесховищі не повинно перебільшувати 2 °С, оптимальна температура зберігання плодів +1…+2 °С, відносна вологість повітря не нижча 85-90 %. Спостереження за лежкістю ведуть 1-2 рази в декаду. Кінець зберігання встановлюють за однією із наступних ознак: масове загнивання плодів, їх в’янення або розтріскування (до 30-50 % від загальної кількості). Тривалість лежкості плодів виражають кількістю днів від знімання урожаю до закінчення зберігання.

Облік урожаю в дослідах з ягідними культурами (смородина, аґрус, малина, суниця) проводять суцільним способом шляхом обліку урожаю ягід за вагою при кожному зборі на всіх ділянках кожного варіанту. Одночасно з обліком урожаю встановлюють якість ягід кожного збору. Для цього з усіх ділянок беруть середні проби в кількості 100-200 г (або самих ягід) і за кожною пробою визначають: середню вагу однієї ягоди, смакові якості, кількість здорових і хворих ягід.

Смакові якості перевіряють шляхом дегустації:

«5» — смак чудовий, десертний;

«4» — хороший;

«3» — посередній;

«2» — поганий, ягоди майже не їстівні;

«1» — дуже поганий, ягоди повністю неїстівні.