Основні методики проведення досліджень лісу

Дослідження проводяться загальноприйнятими методами (рекогносцирувальний, детально-маршрутний, напівстаціонарний, метод окомірного еколого-ценотичного профілювання) (Миркин, 1974; Юнатов, 1977, 1987). При геоботанічному вивченні району здійснюються геоботанічні описи на пробних ділянках за загальноприйнятими методиками.

Ценофлори виділяли за методикою викладеною в роботах Ю. Р. Шеляга-Сосонка і Я. П. Дідуха (1983), Дідуха (1992), О. М. Смоляр (2000), Т. В. Фіцайло (2000). Для аналізу ценофлор використані методи порівняльної флористики, зокрема коефіцієнти Жаккара, С’єренсена-Чекановского та метод кластерного аналізу (Семкин, 1977, 1987; Шмидт, 1980).

Встановлення місця досліджуваної флори в системі собі подібних здійснюється на основі методу її структурно-порівняльного аналізу (Шеляг-Сосонко, Дідух, 1983). Для біоморфологічного аналізу флори використовується лінійна система життєвих форм В. М. Голубєва (Голубев, 1968) та К. Раункієра (Raunkiaer, 1934).

Обробка геоботанічних описів проводилася на основі методу перетворення фітоценотичних таблиць (пакет програм FICEN 2) (Косман, 1991, Sirenko, 1996) з подальшою ідентифікацією виділених синтаксонів за роботами вітчизняних (Dubyna, 2003; Korotkov, Morozova, 1991; Костильов, 1992; Соломаха, 1996; Осипенко, 1996-2006; Шевчик, Сенчило, 1997; Соломаха, Шеляг-Сосонко, 1984) та зарубіжних авторів (Matuszkiewicz, 1983; Matuszkiewicz, 2001; Moraveč, 1995; Mucina, 1997; Rodwell, Schaminee, Mucina, Pignatti, Dring, Moss, 2002).

Синфітоіндикація та ординація рослинності проводиться на основі використання бази даних еколого-фітоценотичної та флористичної інформації ECODID, що створена у відділі екології фітосистем Інституту ботаніки ім. М. Г. Холодного за методикою Я. П. Дідуха та П. Г. Плюти (1994). Для аналізу отриманих екологічних показників використовували метод непрямої ординації, при якому упорядкування рослинних угруповань, ценофлор проводиться вздовж конкретних осей екологічних факторів, що відображає закономірний характер їх змін (Миркин, Розенберг, 1978).

Для встановлення закономірностей розподілу рослинних угруповань в залежності від ґрунтово-гідрологічних умов та рельєфу використовувався метод закладання еколого-ценотичних профілів (Раменский, 1938; Александрова, 1964; Вальтер, 1982). Закладка профілю проводилась в певному напрямку, який відображає головні закономірності зміни.

Ґрунтову вологу у лісі вимірюють вимірюють на відстані 0-10, 20-30, 30-50 см 1-2 рази в місяць в триразовій повторності. Спостереження за температурою ґрунту здійснювалося під час вегетаційного періоду. Для вимірювання температури ґрунту на глибині 5, 10, 15, 20 см використовували термометри Савінова, а в більш глибоких горизонтах — витяжні термометри.

Спостереження за температурою ґрунту здійснювалося під час вегетаційного періоду. Для вимірювання температури ґрунту на глибині 5, 10, 15, 20 см використовували термометри Савінова, а в більш глибоких горизонтах — витяжні термометри. Установка термометрів здійснювалася в ряд у напрямку з Сходу на Захід у порядку зростання глибини. Відстані між термометрами Савінова прийнято рівними 10-15 см, між витяжними — 5 см. Режимні спостереження були проведені при різних метеорологічних умовах.

У процесі збору експериментального матеріалу закладаються пробні площадки (табл. 1), у тому числі — в природних насадженнях.

Для вивчення потенційної продуктивності деревостанів, опрацьовуються лісівничо-таксаційні дані п’яти постійних пробних площ, на яких вивчають вплив інтенсивності рубок догляду на запас стовбурової деревини і вихід цінних сортиментів, інтенсивність розростання трав’яних та насіннєве відновлення деревних рослин на свіжих зрубах і в часткових культурах до повного змикання гілок, стан деревних ягідних та плодових порід та їх лісівничі властивості тощо.

Пробні площі закладають за загальноприйнятими в лісівництві методами (В. К. Захаров, 1967; В. В. Огиевский, А. А. Хитров, 1967; М. І. Гордієнко та ін., 2000). Розмір пробної площі п в межах від 0,25 до 1,0 га і визначався наявністю на кожній з них не менше 200 дерев породи, що вивчалась. Після суцільного переліку на пробній площі у 20-25 дерев кожної породи інструментально визначали висоту і відразу будували графіки висот.

Тип лісорослинних умов встановлюють за видовим складом трав’яних рослин, типом ґрунту та рельєфу (П. С. Погребняк, 1955).

Для визначення ходу росту за висотою та діаметром на кожній пробній площі зрізали мінімум три модельних дерева всіх порід, які входили до складу насаджень. На зрізаному дереві заміряли діаметр, загальну висоту, довжину безсучкової частини стовбура, приріст за висотою за останні п’ять років, а також визначали проекцію крони у вертикальній площині через кожні два метри від її початку.

На зрізаних модельних деревах дуба звичайного визначають приріст гілок за довжиною через кожні 0,5 м.

Площу проекції крони визначали у 40-50 дерев у насадженнях усіх вікових груп. З цією метою на пробних площах виділяють ділянку, на місцевості намічають вішками облікові площини із сторонами 5×5 м і в масштабі на міліметровому папері наносять розташування кожного дерева. Нумерують їх, заміряють діаметр стовбура на висоті 1,3 м і за чотирма (в культурах), або за вісьма (у природних насадженнях) радіусами наносять у масштабі форми проекції крони на міліметровому папері.

Фізіологічно активні корені вивчають за методикою Н. А. Качинського (1931) з урахуванням модифікації П. С. Погребняка (1949) та Д. Д. Лавриненка (1952) і сучасними методичними підходами при дослідженні кореневих систем лісової деревної рослинності (М. М. Гузь, 2000).

Шурфизакладають біля середніх або близьких до них дерев, а в мішаних насадженнях між деревами тих видів, взаємодію яких вивчають. В останньому випадку шурфи розташовують так, щоб з обох боків на відстані 2,5-3,0 м від нього були однакові за розмірами (діаметр стовбура, висота, розмір крони тощо) дерева порід, які вивчають. Враховуючи це, для вивчення розповсюдження дрібних корінців шурфи закладають в трьохкратній повторності. За даними І. Н. Рахтеєнка (1963), така кратність забезпечує високу вірогідність. Ці шурфи і додатково по дві прикопки глибиною 0,5-0,7 м в кожному насадженні використовують для визначення типів ґрунтів та відбору зразків для агрохімічних аналізів. Після опису генетичних горизонтів із двох-трьох останніх шурфів і прикопок відбирають зразки ґрунту, на поліетиленовій плівці ретельно перемішують їх і відбирають середні зразки. Середні зразки підстилки для агрохімічного аналізу відбирають таким же способом.

Для вивчення впливу листя деревних порід на інтенсивність мінералізації опаду дуба звичайного закладають спеціальні досліди. Вони полягають в тому, що під пологом 60-річних часткових культур дуба звичайного із зімкнутістю крон 0,8, восени після повного опаду листя розчищають площадки від підстилки і трав’яних рослин розміром 1,5×1,5 м. На кожну з цих площадок розкладають свіжий органічний опад дуба звичайного і до нього додають 10 % за масою (враховуючи вагові одиниці) листя деревних порід. Загальна маса дослідних зразків становила 4,0 кг, в тому числі 3,6 кг органічного опаду дуба і 0,4 кг деревних порід, які були включені в досліди. Органічний опад дуба з домішкою листя інших порід ретельно перемішують і розкладають на розчищені площинки, але в межах площі 1,0×1,0 м. За таких умов дослідні зразки не контактували із старою підстилкою, яка була в насадженні.

Для кожного варіанта дослідів розчищають одинадцять площинок, на десяти із них навесні, влітку і восени до опаду листя збирають суміш (органічний опад дуба з домішками листя), зважують і знову розкладають на площинки в межах 1,0×1,0 м. Одночасно з одинадцятої площинки кожного варіанта дослідів відбирають зразки для визначення вологості та проведення агрохімічних аналізів. Таким чином, органічний опад дуба звичайного з домішкою листя, в одному з варіантів, липи дрібнолистої, клена гостролистого у другому, в третьому – ліщини звичайної (Corylus avellana L.) і т.д. знаходився в тих природних умовах, в яких і підстилка. На ці дослідні зразки також однаково впливали низькі і високі температури повітря та ґрунту, атмосферні опади, проміння сонця, безхребетні тварини тощо.

Вміст поживних речовин у підстилці і ґрунті визначають в лабораторії. У підстилці визначають азот за Тюріним, фосфор — за Кирсановим, калій — полумёяним фотометром, кислотність — рН-метром, кальцій — тригонометричним методом. У зразках ґрунту визначають гумус і азот за Тюріним, фосфор — за Кирсановим, калій — за Каппен-Гільковицем (А. В. Петербургский, 1968).

Вологість заболонної деревини — за методикою Л. А. Іванова (1948) з застосуванням приладу «Вимірювач вологості деревини» марки WHT-770.

Вологість ґрунту визначають в шестикратній повторності. Зразки відбирають з прикопок на глибині 10-15, 45-50 і 95-100 см.

Тематика дипломного проектування ОКР «Бакалавр»

1. Теоретичні основи створення зимових садів для озеленення водоймищ.

2. Побудова альпінарію та асортимент рослин для нього.

3. Квіткове оформлення парку

4. Водні споруди в озелененні присадибних ділянок.

5. Методи покращення флористичного складу надґрунтового покриву ботанічного саду

6. Декоративні злаки. Особливості вирощування.

7. Однорічні квіткові рослини в озелененні

8. Рослини родини Пальмові в озелененні та інтер’єрі.

9. Озеленення та упорядкування ландшафтного об’єкту.

10. Досвід створення газонів, квітників, вертикального озеленення, живоплотів, декоративних угрупувань.

11. Внутрішньовидове різноманіття деревного виду і його господарське значення.

12. Досвід використання інтродуцентів у лісових та декоративних насадженнях.

13. Перспективи використання інтродуцентів у лісових та декоративних насадженнях.

14. Плодоношення і якість насіння інтродукованих видів.

15. Досвід вирощування садивного матеріалу декоративних рослин.

16. Аналіз стану популяції рідкісних і зникаючих деревних видів на заповідних територіях держлісгоспів і садово-паркових об’єктів та заходи по їх збереженню.

17. Проект реконструкції дендропарку лісництва, держлісгоспу.

18. Проект природоохоронних заходів на заповідних територіях держлісгоспу.

19. Реконструкція, реставрація та консервація історичних парків.

20. Проекти створення дендропарків і дендрокомплексів.

21. Проекти технопарків, бізнес-парків, бізнес-центрів.

22. Проекти наукових містечок.

23. Експозиції внутрішні та зовнішні (інтер’єри та екстер’єри).

24. Озеленення та благоустрій спеціалізованих шкіл, ліцеїв, коледжів.

25. Озеленення та благоустрій території офісів.

26. Моносади і сади безперервного цвітіння.

27. Ландшафтна реконструкція зелених насаджень загального користування.

28. Сучасні тенденції створення дендрокомлексів (масиви, гаї, групи, солітери, газони, квітники, топіарне мистецтво). Прийоми, методи історичного досвіду і сучасне використання.

29. Питання декоративної дендрології і архітектоніки крони дерев та чагарників. Композиційні (естетичні) та екологічні проблеми. Використання на об’єктах КЗЗМ.

30. Сади на дахах.

31. Водно-зелені діаметри міст.

32. Зимові сади в спорудах різного функціонального призначення (вузи, дитячі садки, школи, кінотеатри, театри).

33. Інтер’єри офісів.

34. Паспортизація і методика консервації, реставрації та реконструкції парків-пам’яток садово-паркового мистецтва.

35. Проект заходів по покращенню санітарного стану зелених насаджень на об’єктах.

36. Хвойні деревні рослини, як елементи ландшафтних композицій.

37. Використання представників роду Taxus (Taxaceae) при озелененні відкритих територій.

38. Використання представників роду Ginkgo (Ginkgoaceae) при озелененні відкритих територій.

39. Використання представників роду Abies (Pinaceae) при озелененні відкритих територій.

40. Використання представників роду Picea (Pinaceae) при озелененні відкритих територій.

41. Використання представників роду Larix (Pinaceae) при озелененні відкритих територій.

42. Використання представників роду Cedrux (Pinaceae) при озелененні відкритих територій.

43. Використання представників роду Pinus (Pinaceae) при озелененні відкритих територій.

44. Використання представників роду Thuja (Cupressaceae) при озелененні відкритих територій.

45. Використання представників роду Juniperus (Cupressaceae) при озелененні відкритих територій.

46. Квіткові деревні рослини, як елементи ландшафтних композицій.

47. Використання представників роду Magnolia (Magnoliaceae) при озелененні відкритих територій.

48. Використання представників роду Clematis (Ranunculaceae) при озелененні відкритих територій.

49. Використання представників роду Berberis (Berberidaceae) при озелененні відкритих територій.

50. Використання представників роду Buxus (Buxaceae) при озелененні відкритих територій.

51. Використання представників роду Fagus (Fagaceae) при озелененні відкритих територій.

52. Використання представників роду Querqus (Fagaceae) при озелененні відкритих територій.

53. Використання представників роду Rhodоdendron (Ericaceae) при озелененні відкритих територій.

54. Використання представників роду Tilia (Tiliaceae) при озелененні відкритих територій.

55. Використання представників роду Spiraea (Rosaceae) при озелененні відкритих територій.

56. Використання представників роду Cerasus (Rosaceae) при озелененні відкритих територій.

57. Використання представників роду Sorbus (Rosaceae) при озелененні відкритих територій.

58. Використання представників роду Cotoneaster (Rosaceae) при озелененні відкритих територій.

59. Використання представників роду Acer (Aceraceae) при озелененні відкритих територій.

60. Використання представників роду Aesculus (Hippocastanaceae) при озелененні відкритих територій.

61. Використання представників родів Vitis і Parthenocissus (Vitaceae) при озелененні відкритих територій.

62. Використання представників родів Cornus і Swida (Cornaceae) при озелененні відкритих територій.

63. Використання представників роду Viburnum (Viburnaceae) при озелененні відкритих територій.

64. Використання представників роду Syringa (Oleaceae) при озелененні відкритих територій.

65. Використання представників роду Fraxinus (Oleaceae) при озелененні відкритих територій.

66. Використання представників роду Yucca (Agavaceae) при озелененні відкритих територій.

67. Використання представників роду Phyllostachys (Poaceae) при озелененні відкритих територій.

68. Використання представників роду Chamaerops (Arecaceae) при озелененні відкритих територій.

69. Благоустрій та озеленення присадибної ділянки сільського типу.

70. Благоустрій та озеленення присадибної ділянки приміського типу.

71. Благоустрій та озеленення присадибної ділянки міського типу.

72. Флора і рослинність лісових урочищ.

73. Екологія дикорослих декоративних трав.

74. Екологія весняноквітуючих видів рослин.

75. Популяційна біологія дикорослих декоративних рослин.

76. Реінтродукція дикорослих декоративних рослин.

77. Організація території природно-заповідних об’єктів.

78. Дикорослі декоративні рослини в озелененні сільських населених пунктів.

79. Флора, рослинність та проблеми збереження лісопарків.

80. Роль сільськогосподарських ландшафтів у збереженні флори.

81. Лісосмуги та їх роль у збереженні флори.