Мал.1. Загальна структура обміну даними

Середовище обміну даних забезпечує перенесення даних від одного учасника мережі до іншого.

Пристрій передавання (приймання) даних забезпечує передавання (приймання) даних, кодування (декодування) даних і пересилання для подальшого опрацювання.

Пристрій опрацювання даних — безпосереднє опрацювання даних.

Середовище обміну даними. Канали зв'язку.

У кожній комп'ютерній мережі для перенесення даних від одного учасника мережі до іншого використовується середовище обміну, в якому дані передаються у вигляді електричного, електромагнітного або світлового сигналу. Як середовище обміну використовують:

• коаксіальний кабель;

• виту пару;

• волоконно‒оптичний кабель;

• радіоканал;

• інфрачервоні промені;

• супутниковий канал.

Перші три називають кабельним середовищем. Їх використовують найчастіше.

1. Коаксіальний кабель — це мідна жила в ді­електричній оболонці з екрануючим покриттям. Розрізняють одно‒ та багатоканальні кабелі. Особливості: висока стійкість до перешкод, легкість монтажу, висока швидкість (10‒100 Мбіт/с), простота підключення нових вузлів.

2. Вита пара містить два або більше (парну кількість) взаємоізольованих, звитих між со­бою провідників. Скручування зменшує дію електромагнітних впливів. Існує кілька різних категорій (залежно від розмірів, ізо­ляції, кількості витків на одиницю довжини). Особливості: легкість монтажу, погана захи­щеність від електромагнітних впливів (особ­ливо для витих пар, уміщених в екрануючу оболонку) і механічних пошкоджень, викорис­тання в невеликих локальних мережах.

3. Волоконно‒оптичний кабель скла­дається з оптичного волокна всередині за­хисної оболонки, вкритої іншою оболонкою. Його використовують для високошвидкісного передавання даних (до кількох гігабітів на се­кунду) з мінімальними втратами. За допомо­гою лазера дані попередньо перетворюються на світові сигнали, а на іншому кінці їх знову пе­ретворюють на електричні імпульси. Особли­вості: складний монтаж, складна технологія створення розгалужень, швидкість (до кількох гігабітів на секунду).

4. Радіоканал. Для обміну даними між ПК використовують засоби радіозв'язку. Особли­вості: відсутність кабелів, погана захи­щеність, екранування сигналу стінами буді­вель, труднощі з виділенням вільного діапазо­ну частот.

5. Інфрачервоні промені використовують для побудови бездротових мереж на невеликих відстанях. Особливості: мобільність у межах офісу, не потребують спеціального діапазону частот, зазнають впливу погодних умов, екра­нування сигналу фізичними перешкодами.

6. Супутниковий канал. Використання засобів супутникового зв'язку для об'єднан­ня учасників мережі на великих відстанях. Особливості: дорогий спосіб передавання да­них, але максимально можлива площа по­криття.

Пристрої передавання/приймання даних. Мережевий адаптер, модем

Ще одним компонентом мережі є пристрій для передавання/приймання даних. Викорис­тання таких пристроїв залежить від обраного середовища передавання даних. У локальних мережах застосовують спеціальні мережеві адаптери, що дають змогу передавати/прийма­ти дані з високою швидкістю та низьким рівнем помилок. Для об'єднання комп'ютерів на великих відстанях за допомогою телефон­них ліній використовують інші пристрої — мо­деми (від скорочення слів: модулятор, демодулятор), що дає змогу передавати дані на великі відстані, коригувати помилки тощо.

Мережевий адаптер.

Мережевий адап­тер — це пристрій розширення, що встав­ляється у гніздо розширення материнської плати комп'ютера. Нині набувають поширен­ня мережеві адаптери, інтегровані з мате­ринською платою, та адаптери, що приєдну­ються до USB (Universal Serial Bus) порта комп'ютера, що дає змогу приєднати робочу станцію або сервер до мережі без розкриття корпусу комп'ютера.

Всі мережеві плати характеризуються:

• унікальною адресою адаптера (МАС‒адресою);

• підтримуваним мережевим середовищем передачі (network media), тобто: встановлени­ми на карті гніздами для приєднання мережево­го кабеля; AUI — коаксіальний кабель; BNC — коаксіальний кабель; RJ45 вита пара або гніздо для підключення до волоконної оптики;

• розрядністю 8 біт (вийшли з викорис­тання), 16 біт і 32 біта. Слід очікувати появи 64 бітних мережевих карт;

• шиною даних, яка забезпечує обмін інформацією між материнською платою та ме­режевою картою: ISA, EISA, VL‒Bus, PCI тощо;

• швидкістю роботи: 10 Mbit, 100 Mbit, 1000 Mbit;

• типом мікросхеми контролера (chip, chipset), на якому дана плата виготовлена, який визначає тип використовуваного драйве­ра і все інше: розрядність, тип шини тощо.

Модем.

Модем використовують для переда­вання даних на великі відстані. Для цього екс­плуатують телефонні лінії. Перетворення циф­рових сигналів на телефонні називають «моду­ляцією», а телефонних на цифрові— «демоду­ляцією».

Модем може «набирати» номер, «знімати трубку» під час вхідного дзвінка. Для керу­вання модемом використовують спеціальні АТ‒команди, що починаються з літер AT (до­пускаються маленькі або великі літери):

• ATZ—ініціалізація модема;

• ATDP53007 ‒— набрати номер 53007, використовуючи імпульсний метод набору;

• ATDT53007 — набрати номер 53007, використовуючи тональний метод набору;

• АТА — ручна відповідь на дзвінок. Для встановлення сеансу зв'язку потрібно спе­ціально домовлятися, одночасно виконувати програму встановлення зв'язку, використову­ючи однаковий протокол.

Якщо врахувати вартість телефонного зв'язку, то використання модему доцільне під час передавання/приймання інформації неве­ликого обсягу.