Принципи функціонування і ресурси мережі Інтернет

Інтернет ‒ це об'єднана мережа, яка складається з набору пов'язаних мереж, що взаємодіють як одне ціле. Складовими Інтернету є мережі різного масштабу:

великі національні магістральні мережі, багато регіональних і локальних мереж.

Інтернет (у перекладі ‒ міжмережне з'єднання) ‒ це поєднання багатьох мереж, що забезпечує поширення інформаційних потоків по всій земній кулі. Інтернет також називають глобальною мережею, що нараховує понад 2 млн. вузлових комп'ютерів, які обслуговують десятки мільйонів користувачів.

Завдяки об'єднанню мереж комп'ютери, які обмінюються інформацією, можуть бути віддалені один від одного на значну відстань. Слід зазначити, що фізичні відстані в Інтернеті не важливі. Наприклад, обмін даними відбуватиметься мовою між комп'ютерами як у різних півкулях Землі, так і в сусідніх кімнатах.

Мережі, які є складовими Інтернету, поширюються на великі відстані та можуть перекривати одна одну, тому будь‒яка пара вузлів пов'язана між собою не одним, а багатьма каналами зв'язку, завдяки чому Інтернет забезпечує стійкий зв'язок навіть в умовах військових дій. При руйнуванні частини мережі пакети інформації можуть обходити ушкоджені ділянки. До речі, перші дослід­ження у галузі Інтернету здійснювалися саме з метою збільшення надійності звязку у разі виникнення глобальних військових конфліктів (під час ядерного вибуху).

Комп'ютери, які працюють у мережі Інтернет, називаються вузлами (іноді ‒хостами, хоча це не одне й те саме). Інтернет взагалі можна уявити як множину вузлів, кожен з яких може зв'язатися з будь‒яким іншим. Вузлами є потужні ком­п'ютери (мейнфрейми), менш потужні міні‒комп'ютери та персональні комп'юте­ри. Серед них є такі, що надають послуги іншим комп'ютерам ‒ сервери. Під час отримання електронної пошти ви звертаєтесь до поштового серверу, бажаєте переглянути будь‒яку Web‒сторінку ‒ зв'язуєтесь з певним Web‒сервером.

Сервери ‒ це потужні та надійні комп'ютери, які цілодобово працюють s постійно підключені до Інтернету. Сервери здатні зберігати та надси­лати інформацію за запитами інших комп'ютерів, водночас відповідаючи на десятки або сотні запитів. Сервери захищені від збоїв електро­мережі та, як правило, керовані операційною системою Uпіх.

Комп'ютери, які складають і надсилають запити до серверів, називаються клієнтами. Вони постійно не під'єднані до Інтернету, а підключаються до мережі у разі необхідності. Отже, статус серверів і клієнтів в Інтернеті аналогічний їхньому статусу в локальній мережі клієнт‒сервер.

Термінологія "клієнт‒сервер" застосовується і для програмного забез­печення, яке підтримує роботу в Інтернеті. Існує ПЗ для клієнтів, яке взаємодіє з ними та створює запит, і серверне ПЗ, яке відповідає на ці запити. Наприклад, клієнтами є поштова програма, програма броузера для перегляду Web‒сторінок тощо.

Незалежно від того, що комп'ютери в Інтернеті відрізняються своїми платформами, операційними системами, вони прекрасно "спілкуються" один з одним. Це можливо завдяки тому, що вони послуговуються однаковими правилами передавання даних ‒ протоколом ТСР/ІР. Він прийнятий усіма учасниками Ін­тернету і підтримується більшістю виробників мережного обладнання.

ТСР/ІР ‒ основний транспортний протокол передавання даних в Інтернеті. Абревіатура ТСР/ІР складається з двох частин ; ТСР (Тгаnsmition Сопtгоl Ргоtосоl ‒ протокол керування передаванням) і ІР (Іпtermet Ргоtосоl ‒ протокол Іпtегпеt).

Перша складова протоколу (ТСР) забезпечує надійний зв'язок між комп'ютерами і керує передаванням даних. Протокол ТСР поділяє інформацію на порції ‒ пакети, кожному з яких надає номер для правильного відновленні інформації під час одержання. Далі інша складова (протокол ІР) додає до кожного пакета службову інформацію з адресами відправників і одержувачів, забезпечуючи доставку всіх пакетів одержувачеві. Окремі пакети можуть подорожувати різними шляхами Інтернету та дістатися до одержувача у будь‒якому порядку. По надходженні всіх пакетів протокол ТСР розміщує їх один за одним і забезпечує складання повідомлення. Якщо деякі пакети загубилися ‒протокол ТСР вирішує і цю проблему. Маршрути руху пакетів мережею розраховує спеціальна програма ‒ маршрутизатор.

Найважливішою властивістю протоколу ТСР/ІР є його здатність забезпечити взаємодію комп'ютерів за допомогою необмеженої кількості мереж. Зовсім не важливо, скільки мереж подолає інформація на шляху від віддаленого серверу до клієнта.

Протокол ТСР/ІР застосовується не лише в Інтернеті, а й, наприклад, для зв'язку локальних мереж на одному великому підприємстві, в якого можуть бути відсутні зв'язки із зовнішніми мережами. ТСР/ІР іноді застосовується для звязку двох віддалених один від одного комп’ютерів.

Ланками зв'язку між клієнтами та Інтернетом є організації або приватні особи, так звані ІSР (Іпtеrпet Service Provider‒постачальник послуг Інтернету) або, простіше, провайдери. Сервер провайдера має кілька модемних входів, до яких можуть приєднуватися користувачі для доступу до Інтернету.

Провайдер, як правило, забезпечує користувачам такі послуги Інтернету:

доступ до інформації

надання адреси електронної пошти

виділення необхідного простору на своєму вузлі для Web‒сторінок абонента.

Можливі також додаткові послуги, наприклад, реєстрація індивідуального домену користувача, надання лінії зв’язку тощо. Нині завдяки постійному розвитку Інтернету користувач може обрати провайдера з потрібним спектром послуг.

Пересічний користувач звичайно з’єднується з провайдером по телефону. Комп'ютер користувача через модем підключається до телефонної лінії, тому при укладенні договору з провайдером або купівлі Інтернет‒картки вам мають повідомити номер телефону провайдера, за яким дзвонитиме ваш модем.

Провайдер також повідомляє ім’я поштового серверу для обробки електронної пошти. Багато провайдерів надають безкоштовні гостьові підключення для одержання інформації про свої послуги і поповнення суми на рахунку користувача. Для цього провайдер повідомляє URL свого сервера ім’я(login) і пароль (раsswоrd) для гостьового підключення. Фактично цих даних достатньо для того, щоб після оплати послуг провайдера і створення з’єднання ви могли почати повноцінну роботу в Інтернеті.

Що ж приваблює мільйони користувачів до Інтернету? Назвемо його ресурси, які стають доступними за допомогою провайдера.

/ Гіпертекстова система WWW (Word Wide Web) – глобальна система поширення інформації, в якій для пошуку та перегляду файлів застосовуються гіпертекстові зв'язки.

/ Електронна пошта – засіб обміну повідомленнями, який нагадує роботу звичайної пошти, але значно переважає її за швидкістю доставлень повідомлень.

/ Віддалений доступ до мережі‒ забезпечує доступ до вашого комп’ютера з будь‒якого, підключеного до Інтернету. Ви можете переглянути вашу електронну пошту, виконати пошук у БД свого ПК.

/ Тематичні конференції Usenet‒ це електронні дошки, куди учасники конференції можуть можуть передавати повідомлення й отримувати відповіді на них.

/Розмова в мережі або IRC (Internet Relay Chat)‒ спілкування співбесідників шляхом уведення тексту з клавіатури.

/ Голосове спілкування і відеоконференції ‒ надає можливість двом і більше абонентам чути і бачити один одного. Для проведення голосових та відео‒конференцій абоненти повинні мати певне обладнання (мікрофон, динаміки, відеокамеру) і програмне забезпечення.

/ FТР (Filе Тгапsfег Ргоtосоl ‒ протокол передавання файлів) ‒ передавання програм і файлів даних між комп'ютерами глобальної мережі.

В Інтернеті можливі два режими інформаційного обміну – оп‒lіпе і оff‒lіne. Перший термін перекладається як «на лінії», другий ‒ «поза лінією». Йдеться не просто про існування лінії (підключення до телефонної лінії або до ЛОМ, яка має вихід до Інтернету), а про наявність з’єднання через існуючу лінію зв’язку.

Оп‒lіпе (на комп’ютерному жаргоні ‒ «онлайновий» режим) – постійний зв’язок користувача з сервером провайдера. Під час відкриття Web‒сторінок, відправлення повідомлень електронної пошти, «перекачування» файлів‒архівів користувач лишається підключеним до мережі. Він може отримувати інформацію з мережі і негайно реагувати на неї, тому оп‒lіпе – це режим реального часу.

Оff‒Ііпе – це режим «відкладеного» зв’язку. Користувач передає порцію інфор­мації або отримує її протягом коротких сеансів зв’язку, а в інший час комп’ютер відключений від Інтернету. Зрозуміло, що це кономічні ший режим, ніж оп‒lіпе). У режимі оff‒liпе, наприклад, обробляються повідомлення електронної пошти та групи новин.

Усі комп'ютери, підключені до Інтернету, знаходять один одного в автоматичному режимі. Люди взагалі не беруть участі у пересиланні повідомлень завдяки тому, що кожний комп'ютер (хост або вузол) має свою адресу, яка і називається ІР‒адресою.

ІР‒адреса ‒ запис, який точно визначає місцезнаходження комп’ютера в Інтернеті і є записом чотирьох чисел у діапазоні від О до 255, відділених крапками, наприклад, 220.15.68.33.

Запис ІР‒адреси складається ніби з двох частин: перша означає адресу підмережі Інтернету, до якої підключено вузол, а друга ‒ адресу локального вузла всередині підмережі.

ІР‒адреси серверів мають бути зареєстровані спеціальною службою імен. Реєстрація ‒ це просто занесення ІР‒адреси і доменного імені до каталогу . Індивідуальна ІР‒адреса надається також комп'ютеру клієнта під час його підключення до провайдера Інтернету. Але у цьому разі ІР‒адреса надається тимчасово, на період з'єднання, тому що адрес у провайдерів, як правило, менше, ніж клієнтів. Надання адреси клієнту відбувається автоматично і клієнт може не знати своєї ІР‒адреси.

ІР‒адреси зручні для ідентифікації комп’ютерів в Інтернеті, але неприйнятні роботи користувачів (не наочні, погано запам’ятовуються, велика ймовірність помилки при введенні). Тому замість числових ІР‒адрес застосовується літерна система доменних імен DNS (Dотаіп Nаmе Sегvег – доменне ім’я серверу). Згідно з цією системою ім’я кожного Web‒серверу є послідовністю слів, розділених крапками, яка легко запам’ятовується користувачами.

Доменне ім’я однозначно визначає сервер в Інтернеті й складається за ієрархічним принципом.

/На найвищому рівні (домен верхнього рівня) звичайно розташовується назва країни, наприклад, uk (еликобританія), ги (Росія) або uа (Україна). Але частіше замість назви країни ставиться скорочення, відповідне типу організації, якій належить домен: соm (комерційний домен), gov (урядовий), mil (військовий), еdu (освітній), пеt (мережний), огg (інших організацій).

/ Ліворуч від домену верхнього рівня через крапку дописується позначення міста, штату або організації. Однак цієї частини імені може не бути.

/ Ліворуч від позначення міста (організації) – позначення серверу, яке займає відповідно крайню ліву позицію у доменному імені.

У результаті доменне ім’я серверу (простіше, домен) може мати такий вигляд:

аutolапd.соm.иа – комерційний сервер, присвячений автомобілям, країна uа (Україна);

kyivstаг.пеt – сервер оператора мобільного зв’язку, домен верхнього рівня пеt;

bооk.ги – сервер книготорговельної фірми, країна rи (Росія).

Відповідність між ІР‒адресами і доменними іменами встановлюється за допомогою баз даних, розміщених на спеціальних DNS‒серверах. Сервери DNS виконують повсякденну роботу, необхідну для функціонування системи доменних

Ви вивчили основні поняття для роботи в Інтернеті. Це ‒ сервери і клієнти, інформаційні ресурси Інтернету, транспортний протокол ТСР/ІР, ІР‒адреси, DNS. З іншими важливими поняттями ви ознайомитесь у наступних параграфах. Однак, трохи забігаючи наперед, опишемо роботу Інтернету за допомогою про­стого прикладу.

Скажімо, ви бажаєте вивести на екран комп'ютера певну Web‒сторінку. Для цього вам потрібно запустити програму‒клієнт (броузер) і підключитися до Інтернету. У вікні броузера слід набрати URL потрібної сторінки або клацнути по посиланню на Web‒сторінку (якщо така є).

Після цього запит з вашого комп'ютера піде на сервер доменних імен (DNS‒сервер). Поки він обробляє запит, комп'ютер клієнта зупиняється і чекає відповіді. Сервер намагається знайти ІР‒адресу, яка відповідає імені, вказаному у запиті, у своїх файлах або у файлах інших DNS‒серверів. Якщо ім'я не знайдене, сервер відповідає, що таке доменне ім'я не існує. Якщо ж ІР‒адресу знайдено, відбувається з'єднання з віддаленим сервером, і вказана вами Web‒сторінка передається з нього на ваш комп'ютер. Процес завантаження Web‒сторінки ви бачитимете у себе на екрані у вікні броузера.

Обмін даними між вашим комп'ютером і сервером відбуватиметься згідно з протоколом ТСР/ІР, тобто дані на ваш комп'ютер надходитимуть порціями. Вони послідовно збиратимуться в єдине повідомлення, доки ви не побачите на екрані повну картинку Web‒сторінки.

У перекладі з англійської Word Wide Web буквально означає «павутиння, що поширюється по всьому світу». Система WWW була створена у 1989 році вченими організації СЕRN (Європейський центр ядерних досліджень) у Женеві. Word Wide Web спочатку була призначена для використання різними групами спеціалістів, які за допомогою її могли отримати доступ до заздалегідь підготовленої інформації.

Протягом наступних років Word Wide Web система стрімко розвивалася, ставши найпопулярнішою службою в Інтернеті. Нині WWW задовольняє інформаційні потреби найширших верств населення, включаючи сотні тисяч вузлів Web. На кожному вузлі можуть розміщатися тисячі й сотні тисяч документів, їхня загальна кількість у WWW зростає з кожною секундою, тому що їх створює величезна армія спеціалістів і аматорів у різних куточках земної кулі. Word Wide Web ‒ це глобальна система поширення гіпертекстової інформації, яка використовує для транспортування канали Інтернету.

Термін гіпертекст було введено задовго до появи Інтернету. Аналогом гіпертексту може бути звичайна енциклопедія. Її том складається з невеликих статей на певні теми, а у кожній з них можуть міститися посилання на інші статті. Якщо вас зацікавила стаття, вказана у посиланні, ви можете згідно з ним звертатися до потрібного тому.

Гіпертексти, на відміну від друкованої енциклопедії‒книги, є електронними документами. З ними можна працювати лише на комп'ютері, бо в друкованому дзаді їх не існує. Прикладом гіпертекстової системи є довідкова система ОС Windows.

Гіпертекст ‒ це спосіб організації тексту, графіки й інших даних, у якому елементи даних пов'язані між собою. Пов'язані можуть бути як елементи одного документа, так і різних документів. Гіпертекстова структура є основою Word Wide Web.

Зв'язки (lіпks) в гіпертекстовій структурі здійснюються за допомогою посилань. Керуючись ними, користувач може з одного документа викли­кати інший, з нього ‒ наступний і т.д.

Основними перевагами гіпертекстів є, насамперед, можливість розмістити на великій площі (приблизно на кількох екранах) велику кількість інформації і, по‒друге, зрозумілий спосіб пошуку інформації за допомогою посилань. Гіпертекстові документи у Word Wide Web розміщаються на Web‒серверах. Web‒сервери обробляють запити клієнтів та повертають їм копії потрібних документів.

Гіпертекстові документи у WWW подаються у вигляді Web‒сторінок (або, інакше кажучи, Web‒документів). Web‒сторінка звичайно містить різноманітну інформацію: текст, графіку, звуки і навіть відео. На ній є виділені слова або графічні зображення, які підсвічуються певним світлом і на яких покажчик миші йно перетворюється на зображення руки з піднятим вказівним пальцем ‒ це посилання. Будь‒яке посилання ‒ це вхід до іншого документа: клацання ми­то посиланню відкриває той, на який воно вказує.

Звичайні текстові документи;як відомо, готуються у текстових форматах (розширення tхt, dос тощо). Web‒документ також має свій формат (розширення htm або html), який визначається мовою розмітки НТМL.

Програми, які відображають документи Web на екрані, називаються броузерами (або браузерами). Броузери дають змогу мандрувати по WWW у "онлайновому" режимі.

Слово «броузер» походить від англійського browse ‒ «читати безладно». Можливо, цей термін відображає характер роботи середнього користувача з й‒сторінками у WWW

Існує багато броузерів: деякі з них можуть працювати лише з текстами, інші‒ відображають графіку, але мають обмежені засоби навігації тощо. Та безумовним лідером у цій галузі є програми Netscape Navigator(створена в 1992 році) і Місгоsоft Іпtегпеt Ехрlогег (створена на рік пізніше).

Отже, Інтернет має різноманітні інформаційні ресурси. Запит клієнта до того чи іншого ресурсу формується відповідно до певного протоколу, причому для кожного ресурсу Інтернету існує свій. Так, для роботи у Word Wide Web необхідний протокол НТТР (НурегТехt Тгаnsроrt Ргоtосоl ‒ протокол передавання гіпертексту). Для доступу до файлових ресурсів застосовується протокол FТР.

Взаємодія клієнта з Web‒сервером відбувається за протоколом НТТР, і визначає мову, якою програма клієнта "розмовляє" з сервером, а також формат відповідей сервера клієнтові. Приклад роботи протоколу НТТР користувач бачить щоразу, клацаючи мишею по будь‒якому посиланню ‒ пошук і завантаження потрібного документа відбуваються за допомогою протоколу НТТР.

Не слід плутати НТТР з транспортним базовим протоколом ТСР/ІР Протокол НТТР ‒ це найпростіший протокол рівня додатків, який, на відміну від ТСР/ІР, не пов'язаний з технологією пересилання пакетів даних.

Нагадаємо, що комп'ютери в Інтернеті зв'язуються за допомогою протоколу ТСР/ІР, знаходячи один одного за ІР‒адресою. Наочна система адресації заснована на доменних іменах. За допомогою доменних імен записуються адреси ресурсів у Інтернеті. Відповідний запис називається URL.

URL (Uniform Resource Locator‒ уніфікований локатор ресурсу) • певна система імен для ідентифікації ресурсів у Інтернеті. Будь‒яка інформація, розміщена в ньому, має свій URL.

У запису URL зазначаються такі дані (зліва направо):

‒ протокол доступу до ресурсу (НТТР, FТР, GОРНЕR);

‒ доменне ім'я серверу, на якому розміщено ресурс;

‒ адреса порту, використовуваного для зв'язку;

‒ специфікація ресурсу на жорсткому диску серверу (шлях до файлу, його ім'я та мітка), і

Однак деякі з наведених компонентів запису URL можуть бути відсутні. Крім того, для певних типів ресурсів локатор URL складається інакше| наприклад, у поштовій адресі спершу вказується ім'я абонента, а далі через спеціальний знак @ ‒ ім'я поштового серверу.

Пояснимо це на прикладі URL для Web‒сторінки:

http://www.hotline.kiev.ua/price/printers.html#temp

яке складається з таких основних частин:

1‒ префікс http://, який визначає протокол і обов'язково відділяється від наступної частини URL двокрапкою та подвійною похилою рискою;

2‒тип ресурсу (в даному прикладі ‒ www), ця частина в URL не обов'язкова;

3 ‒ ім'я серверу, на якому розміщена Web‒сторінка (в наведеному прикладі ‒ hotline.kiev.ua); замість імені серверу можна вказати його ІР‒адресу; ім'я серверу відділяється від позиції 2 (якщо вона є) крапкою;

4 ‒ це необов'язкова позиція, вона вказує на розміщення сторінки на жорсткому диску (у згаданому вище прикладі ‒ ргісе/ргіпtегs.html) і відділяється від імені комп'ютера похилою рискою;

5 ‒ додаткові (необов'язкові) слова, які відділяються від попередньої частини знаком # (вказує на мітку на Web‒сторінці, починаючи з якої на екран виводитиметься потрібний документ) або знаком ? (позначає фрагмент пошуку).

URL може складатися з латинських літер, цифр й інших знаків, дії символів, крім символів,які мають спеціальне призначення (<>[]{} | \'). Іноді префікс, що відповідає типу ресурсу, може бути відсутнім.

Наприклад, броузер Іпtегnеt Ехрlоrеr усім URL, які починаються зі слів www, hоmе або mosаіс, надає за замовчуванням префікс http: /.

Якщо ви звертаєтесь до Web‒сторінки і бажаєте провести пошук будь‒якого ключового слова на ній, то в кінці URL вкажіть його, поставивши перед ним знак запитання.

Тепер наведемо приклад звернення до адреси електронної пошти:

mailto:sагdіп@ірте1есоm.пеt.иа

Тут частина URL праворуч від двокрапки ‒ це звичайна поштова адреса (sardіп@ірtе1есоm.пеt.иа), а початкова частина URL(mаіltо) ‒ звернення до електронної пошти. Якщо ви введете таку URL до програми Іпtегпеt Explоrеr, відкриється нове вікно поштового повідомлення із вказаною адресою пошти у рядку одержувача.

Аналогічно звертаються до будь‒якої групи новин, наприклад:

пеws:ukr. fіпапсе

Введення цього URL до Іпіегпеї Ехріогег приведе до відкриття заданої в групи новини ukr:fіпапсе в окремому вікні.

Перегляд Web‒сторінки виконується програмами‒броузерами, які аналізують документи, створені мовою НТМL. До них належать найпопулярніші броузери Internet Explorer (фірма Місгоsоft) і Netscape (фірма Netсаре Соmmипісаtіопs).

Наведемо основні можливості броузера Internet Explorer щодо роботи з різноманітними документами і файлами:

відображення не лише текстової інформації, а й відтворення звуку, анімації, відео. Броузер Internet Explorer має розвинуті засоби підтримки динамічних Web‒сторінок;

перехід до Web‒сторінок, які переглядалися раніше (за допомогою кнопок Назад і Вперед);

автоматичне створення списку вузлів (журналу), які відвідувалися раніше;

відстежування вибраних Web‒сторінок шляхом накопичення ярликів у системній папці Избранное;

пошук Web‒вузлів за заданими ключовими словами або фразами.

Окрім відображення Web‒сторінок, Internet Explorer виконує роль менеджера файлів, який підтримує роботу зі звичайними файлами і папка (аналогічно програмі Проводник з Windows).

Броузер дозволяє однаково легко відкривати Web‒сторінки і файли, які збері­гаються на жорсткому диску. Водночас у вікні Internet Explorer можуть відображатися текстова і графічна інформація, відтворюватися звуки, відео.

Працюючи в Інтернеті за допомогою Internet Explorer, користувач може виконати пошук цікавої для нього інформації, обрати вузол WWW, який хотів би відвідати, щось купити в електронній крамниці, оплатити послуги і багато іншого. Програма Internet Explorer ‒ це справді провідник по Інтернету, з яким легко розв'язуються всі проблеми.

Якщо ви бажаєте запустити Internet Explorer з метою виходу в Інтернет впевніться, що модем ввімкнутий, а телефонна лінія вільна. Майте на увазі, що під час роботи програми Internet Explorer в режимі оп‒lіпе не можна говорити по телефону. Якщо в цей час хтось підніме трубку, робота мережі порушитися, хоча з'єднання з провайдером збережеться. Далі потрібно запустити програму Internet Explorer, виконавши будь‒яку з таких дій:

двічі клацнути по значку Internet Explorer на робочому столі Windows

клацнути по значку Запустить обозреватель Internet Explorer на панелі Быстрый запуск на панелі задач;

натиснути кнопку Пуск і далі скористатися однією з опцій головного меню: Internet Explorer, або Windows Update, або Программы ‒ Стандартные ‒Средства Інтернет‒ Internet Explorer;

у вікні Проводник або Мой компьютер двічі клацнути по значку документа НТМL.

Відразу після запуску програма Internet Explorer намагається підключитися до Інтернету, про що свідчить діалог Удаленное соединение. У полі Соединение с буде вказаний ваш провайдер або виведений розкривний список провайдерів, з'єднання з якими вже створені. Уведіть до текстових полів діалогу Удаленное соединение ім'я користувача і пароль. Встановіть також опцію Сохранить пароль, щоб не набирати пароль при повтор­них спробах підключення. Клацніть по кнопці Подключиться, після чого почнеться процес з'єднання з провайдером. Якщо на якійсь стадії підключення виникнуть проблеми, то буде виведено повідомлення Не удается установить соединениеабо Неправильное имя пользователя и пароль. Якщо ж підключення до провайдера відбулося, то на панелі задач у зоні індикаторів (поруч з годинником) з'явиться значок у ви­гляді двох миготливих комп'ютерів ‒ від цього моменту ви перебуваєте в Інтернеті.

Після підключення до Інтернету автоматично почнеться завантаження основної (домашньої) Web‒сторінки. Ви можете не чекати його завершення і завантажити іншу Web‒сторінку, якщо вкажете її URL у рядку Адрес вікна Internet Explorer.

Якщо ви захочете дізнатися про обсяг отриманої та відправленої інформації, а також тривалість роботи в Інтернеті, наведіть покажчик миші на значок комп'ютерів і прочитайте ці дані на спливаючій підказці.

Броузер Internet Explorer може працювати у двох основних режимах: оп‒lіпе і off‒lіnе . Оff‒Ііпе або режим автономної роботи (тобто без підключення до Інтернету) встановлюється, якщо після запуску Internet Explorer у діалозі Удаленное соединение натиснути кнопку Работать автономно.

В автономному режимі можна виконувати операції з файлами і папками, як у програмі Проводник, а також переглядати Web‒сторінки, скопійовані на жорсткий диск. Крім того, в автономному режимі зручно вивчати роботу програм Internet Explorer, а також працювати з кодом НТМL‒файлів.

Вікно броузера Internet Explorer нагадує вікна більшості Windows‒додатків.

Меню Internet Explorer складається з таких пунктів: Файл, Правка, Вид,Избранное, Сервис, Справка.

Нижче від меню розташована панель Обычные кнопки з такими інструментами:

Назад ‒ виведення документа Web, який переглядався раніше;

Вперед ‒ виведення на екран наступної сторінки;

Остановить ‒ припинення завантаження поточної Web‒сторінки;

Обновить ‒ повторне завантаження сторінки, яка переглядається у даний момент;

Домой‒ повернення на основну (домашню) сторінку;

Поиск ‒ відкриття панелі пошуку, що надає доступ до пошукових засобів ;

Избранное‒ відображення списку «вибраних» ресурсів на панелі Избранное у лівій частині вікна;

Журнал ‒ відображення списку вузлів, які переглядалися раніше; організований за днями та тижнями перегляду;

Почта ‒ відкривається вікно програми електронної пошти (за замовчуванням це Оutlоок Ехргеss);

Печать ‒ друкування поточної Web‒сторінки.

У правому куті панелі Обычные кнопки ви бачите логотип із зображенням земної кулі, який є індикатором зайнятості програми Internet Explorer. Якщо Internet Explorer чекає надходження даних з віддаленого комп'ютера, значок земної кулі обертатиметься.

Під панеллю Обычные кнопки міститься панель Адрес, яка має поле для введення адреси і розкривний список з ресурсами Інтернету, що відвідувалися раніше. В цьому полі, яке називається рядком адреси, ви бачите URL поточної Web‒сторінки або шлях до файла документа на жорсткому диску. До рядка адреси можна вводити URL нового ресурсу, який ви збираєтеся завантажити, або ім'я файла на диску, який ви хочете переглянути за допомогою броузера.

Більшу частину вікна броузера займає зона документа ‒ в ній відображається поточна Web‒сторінка або документ, відкритий за допомогою Internet Explorer.

У нижній частині вікна Internet Explorer міститься рядок стану з інформацією про поточні операції, що виконуються програмою (наприклад, установка з'єднан­ня, завантаження сторінки тощо). Для одержання докладнішої інформації про стан програми потрібно навести покажчик миші на значок у правій частині рядка стану.

Після запуску Internet Explorer і підключення до мережі броузер намагатиметься завантажити основну сторінку. Якщо вона не потрібна, то користувач може відмовитися від її завантаження, клацнувши по кнопці Остановить на панелі інструментів або ввівши до адресного рядка URL інший ресурс.

Завантаження Web‒сторінки відбувається у режимі оп‒lіпе. На панелі інструментів обертається логотип земної кулі, а значки комп'ютерів на панелі задач й підморгують один одному. По мірі завантаження сторінки на екрані з'явиться посилання. Якщо ви клацнете по посиланню на інший документ, почнеться його пошук і завантаження, а завантаження попередньої сторінки (якщо воно не завершилося) припиниться.

Клацання по посиланню лівою кнопкою миші ‒ це найпростіший і найшвидший спосіб завантаження Web‒сторінки. Наведемо інші можливості використання посилань, доступні під час клацання по посиланню правою кнопкою миші. В контекстному меню ви можете обрати, наприклад, команди Создать ярлык або Копировать ярлык ‒ створення або копіювання ярлика ресурсу, на який вказує дане посилання; Добавить в Избранное ‒ додавання ресурсу, асоційованого з посиланням, до списку вибраних; Свойства ‒ виведення на екран властивостей відповідного ресурсу, а саме: його тип, адреса, протокол ресурсу, використовуваний для відображення, тощо.

Це далеко не повний перелік можливих команд контекстного меню посилання, серед яких можуть бути Печать, Назад, Вперед, Просмотр в виде НТМL, Язык, Обновить та інші, залежно від типу і стану ресурсу.

Як відкрити ресурс без використання посилань? Якщо вам відома адреса Web‒сторінки, що вас зацікавила, ви можете відкрити її аналогічно звичайній папці двома способами: за допомогою рядка адреси або через меню Файл, Открыть.

Для введення URL клацніть мишею по рядку адреси і наберіть будь‒який URL, наприклад www. уаndех. rи. Оскільки Internet Explorer здатний розрізняти за початком назви ресурсу тип протоколу (НТТР, FТР тощо), першу частину адреси при наборі можна випустити. Наприклад, URL для Web‒сторінки можна почати набирати з символів www ‒ префікс httр: // програма додасть сама.

По мірі введення адреси програма пропонуватиме адреси з числа тих, відвідувалися раніше за допомогою Internet Explorer. Якщо потрібна адреса є в розкривному списку, вкажіть її і відпустіть кнопку миші. Зразу почнеться завантаження ресурсу.

Якщо ви збираєтесь завантажити початкову Web‒сторінку комерційної організації, у якої домен верхнього рівня позначається як "соm", то достатньо набрати назву організації, наприклад іпtеl, і натиснути комбінацію клавіш Сtгl+Епtеr. Відсутні префікс і розширення .сом програма додасть сама. В результаті до рядка адреси буде введено http: / /www. іntеl.соm.

Щоб не набирати URL з клавіатури, можна скористатися адресою, скопійованою до буфера обміну з будь‒якого вікна Windows. Запис URL вставляється до адресного рядка комбінацією клавіш Shift+Іпs.

Якщо ярлик будь‒якого ресурсу був створений і розміщений на робочому столі або в якусь іншу папку, то для введення URL можна просто перетягнути ярлик даного ресурсу і «кинути» його на панель адреси у вікні Internet Explorer.

Для переходу між сторінками, які завантажувалися раніше, краще застосовувати кнопки Назад і Вперед. Вони дозволяють буквально перегортати сторінки, які переглядалися раніше, не чекаючи їхнього повного завантаження. Якщо ж замість цього користуватися введенням до адресного рядка, то треба витрачати час на введення адреси й очікування повторного завантаження.

Вихід з програми Internet Explorer відбувається звичайним для Windows чином, наприклад, клацанням мишею по кнопці закриття вікна, яка розміщена у рядку заголовка, або клацанням по відповідному пункту системного меню у лівому верхньому куті.

Якщо ви підключені до Інтернету, то під час виходу з програми броузера система надасть запит щодо того, чи потрібно розривати зв'язок з провайдером. У відповідному діалозі оберіть один з варіантів виходу з Internet Explorer: з розриванням зв'язку з првайдером (кнопка Отключиться сейчас) або зі збереженням зв'язку (кнопка Оставаться на линии).

Розірвати зв'язок з провайдером не виходячи з програми Internet Explorer, можна подвій ним клацанням по піктограмі двох комп'ютерів на панелі задач вибором опції Отключитьсяв наступному діалозі. Не забувайте розривати зв'язок зразу по закінченні роботи в Інтернеті, особливо якщо не передбачено автоматичного відключення зв'язку.

В Internet Explorer передбачено кілька засобів навігації, які дозволяють звертатися до ресурсів, що переглядалися раніше. Це вже відома вам панель Адрес з розкривним списком адрес, а також папка тимчасових файлів і панелі Журнал і Избранное.

Інформація, отримувана вами з Інтернету, не зникає безслідно після розривання зв'язку з провайдером, а залишається у вигляді тимчасових файлів у папці Теmроrаrу Іпtеrnеt Fіlеs, вкладеній до системної папки Windows. Ємність цієї папки зростає по мірі роботи користувача в Інтернеті. Однак існує обмеження ємності папки Теmроrаrу Іпtеrnеt Fіlеs, що автоматично встановлюється програмою броузера. Користувач може відкоригувати це обмеження за допомогою простого настроювання.

Всі основні настроювання Internet Explorer виконуються за допомогою діалогового вікна властивостей броузера. Це вікно викликається командою меню Сервис, Свойства обозревателя, і в ньому за замовчуванням відкрито вкладку Общие. Для обмеження ємності папки тимчасових файлів натисніть кнопку Настройка і в наступному діалозі за допомогою лічильника або повзунка Занимать на диске не более задайте розмір папки, наприклад 160 Мб.

Тимчасові файли можна застосовувати для перегляду Web‒сторінок, які раніше завантажувалися. Це можливо в автономному режимі без підключення до Інтернету. Запустіть програму Проводник, відкрийте папку \Windows \ Теmроrаrу Іпtеrnеt Fіlеs і клацніть мишею по значку потрібного НТМL‒файла.

Користуватися папкою Теmроrаrу Іпtеrnеt Fіlеs не завжди зручно, якщо вона містить сотні й тисячі файлів. Тому розробники передбачили ще одну папку Ніstогу для ярликів ресурсів, що раніше відвідувалися. Для зручності ресурси класифіковані за днями і тижнями, наприклад: Сегодня, Понедедельник, Вторник, Среда,.. На прошлой неделе, 2 недели назад,... Щоразу, відкриваючи Wеb‒сторінки, броузер Internet Explorer розміщає дані про цю сторінку до папки Ніstогу.

Папка Ніstогу, як і Теmрогагу Іпtеrnеt Fіlеs, міститься у системному каталозі Windows, але, на відміну від папки тимчасових файлів, доступ до Ніstогу можливий безпосередньо з вікна Internet Explorer. Для цього потрібно вивести у в броузера панель Журнал (клацання мишею по кнопці Журнал). Вона містить список Web‒сторінок і документів, які відкривалися раніше, список, як і папка Ніstогу, згрупований за днями і тижнями, коли працювали з Internet Explorer. Користуючись панеллю Журнал, ви легко зможете переходити на сто­рінки, які переглядалися кілька днів або тижнів тому.

Оберіть у журналі будь‒яку сторінку (або документ) і клацніть мишею по відповідному значку, після чого Internet Explorer намагатиметься знайти зазначену сторінку в своєму буфері. Якщо сторінка не знайдеться, броузер підключиться до Інтернету і завантажить її. Для тренування завантажте за допомогою журналу кілька сторінок.

Настройка параметрів журналу виконується за допомогою вкладки Общин. На вкладці є група елементів Журнал, в якій лічильник задає тривалість зберігання посилань у журналі. Посилання, ство­рені раніше вказаного терміну (наприклад, більше 20 днів тому), автоматично видаються з журналу. Користувач може взагалі видалити з журналу всі наявні у ньому елементи, натиснувши кнопку Очистить і підтвердивши видалення елементів у діалозі, з’явився.

Панель Журнал надає інформацію про всі ресурси, з якими раніше працював й користувач. Якщо ж користувача цікавить доступ лише до певних ресурсів, то доречніша панель Избранное, на яку виводяться посилання папки Избранное. Так само, як і Теmрогагу Іпtеrnеt Fіlеs та Ніstогу, папка Избранное міститься у системному каталозі Windows.

Щоб відобразити Избранное у вікні броузера, клацніть по кнопці Избранное на панелі інструментів. На ній ви знайдете папки Ссылки, Медиа тощо, створені за замовчуванням. Ко­ристувач може створити свою папку всередині папки Избранное.

Розглянемо додавання нового посилання до Избранное. Завантажте у Internet Explorer сторінку, що додається, і клацніть по кнопці Добавить на панелі Избранное. В наступному діалозі виділіть цільову папку і натисніть кнопку Добавить в. Якщо посилання потрібно помістити до нової папки, то спочатку натисніть кнопку Создать папку, далі в наступному діалозі введіть ім'я нової папки і клацніть по кнопці ОК. Повернувшись до діалогу Добавление в Избранное натисніть кнопку Добавить в і далі кнопку ОК.

Для додавання посилан­ня у Избранное не обо­в'язково завантажувати відповідну сторінку ‒ на це часто немає часу. Клацніть по потрібному посиланню правою кнопкою миші, з кон­текстного меню оберіть команду Добавить в избранное і виконайте необхідні дії в діалозі Добавление в избранное.

Посилання в списку Избранное можуть вказувати не лише на Web‒сторінки, а й на інші ресурси, наприклад, на поштову адресу, документ або програму. Відкрити той чи інший ресурс можна клацанням миші по кнопці Избранное, обравши в меню відповідний значок.

Щоразу після завантаження Internet Explorer у вікні з'являється певна Web‒ сторінка, яка називається основною сторінкою (інші назви: початкова або домашня сторінка). Ви можете призначити іншу основну сторінку, виконавши команду Сервис, Свойства обозревателя. На вкладці Общие в полі Адрес наберіть або вставте з буфера URL нової основної сторінки. Як основну використовуйте таку Web‒сторінку, що містить корисну (найкраще щоденно поновлювану) інформацію, тому що з неї починатиметься кожен сеанс роботи в Інтернеті.

Іноді текст Web‒сторінки, набраний символами кирилиці (російською або українською мовою), відображається некоректно внаслідок неправильного вибо­ру кодування програмою броузера. В таких випадках потрібно підбирати коду­вання вручну, доки не з'явиться правильне відображення тексту. Зміна кодування виконується командою Вид, Вид кодировки. У списку, що з'явився, обе­ріть кодування Кириллица КОИ‒8Р. Якщо текст все ще неможливо прочитати, спробуйте встановити варіант кодування Кириллица (Windows) або Кириллица (Windows‒1251). У будь‒якому з наведених варіантів нормальне відображенні кирилиці має відновитися.

Web‒сторінки містять, як правило, багато малюнків і анімацій, серед яких можуть бути як інформативні зображення, так і непотрібна реклама. Ви можете відключити виведення малюнків на екран і цим суттєво прискорити заватаження Web‒сторінок за допомогою вікна властивостей броузера. Перейдіть на вкладку Дополнительно і в списку Настройка зніміть прапорці навпроти позицій Отображать рисунки і Воспроизводить анимацию. Після завантаження сторінки на місці малюнків ви побачите порожні прямокутники, позначені спеціальним значком.

У списку Настройка є також прапорці Воспроизводить видео, Воспроизводить звуки, знявши які, ви відключите виведення відеороликів і відтворення звуку. Втім, ці прапорці можна й не знімати, тому що прокручування відеороликів звичайно запускається окремим клацанням миші.

Кольорове оформлення Web‒сторінок (колір тексту і фону, кольори поси­лань) встановлюється за замовчуванням такими самими, як і для всіх Windows‒додатків. Однак за бажанням ви можете змінити ці кольори, якщо виконаєте команду Сервис, Свойства обозревателя і на вкладці Общиеклацніть по кнопці Цвета. У діалозі зніміть прапорець Использовать цвета, установленные в Windows.

Потім, залежно від того, змінюєте ви колір для тексту (1), фону (2), перегля­ди (3) або непереглянутих посилань (4), клацніть по кнопці Цвет текста (1), Цвет фона (2), Ссылки просмотренные (3) або Ссылки непросмотренные (4). У діалозі призначте колір клацанням по кольору з готової палітри. У цьому самому діалозі за допомогою кнопки Определить цвет ви можете задати довільний відтінок шляхом змішування основних кольорів RGB (геd‒gгееп‒blие). Визначивши колір для елементів інтерфейсу, закрийте діалог Цвета натисканням на кнопку Ок.

Для настроювання шрифтів потрібно клацнути по кнопці Шрифты на вкладці Общие. У діалозі Шрифты визначте тип шрифту, яким має виводитись основна частина тексту на Web‒сторінках, і клацніть по кнопці ОК.