Структура людської діяльності

Під структурою (будівля, порядок, зв'язок) розуміється сукупність стійких зв'язків об'єкта, що забезпечують його цілісність. Структура складається з «елементів» цілісності і «зв'язків» (сх7.12). Структура діяльності складається в ході усвідомлення тієї обставини, що вихідний матеріал (те «щось») (2) не може "само собою" змінити стан відповідно до заздалегідь фіксованих вимог до кінцевого "продукту". Створення зовнішніх і внутрішніх умов (5) також недостатньо і не гарантує перехід вихідного матеріалу (3) у продукт (4). Отже, виникає питання й усвідомлюється людиною (1) необхідність такого коректування зовнішніх умов буття (створення умов для самоуправління), щоб гарантія перетворення була забезпечена. Особливу роль у цьому грає перетворення елементів середовища – зовнішнього (навколишнього людини) і внутрішнього (формування в ньому відповідної культури) у "засіб" перетворення (6). Створення цього засобу є результатом преосвітнього процесу, управлінської діяльності. Однак це не "звичайний" продукт діяльності, що є предметом споживання (наприклад, замовника). Це засіб (6) є продуктом, наступне буття якого продовжується в актах діяльності (7) як особливий фактор організуючого перетворення матеріалу в продукт. У людини в процесі використання засобів управління формується відповідна норма.

Схема 7.12 Перетворення елементів середовища в засіб управлінської діяльності

Гарантоване перетворення за рахунок застосування "засобу" неможливо, при збереженні його залежності від зовнішніх факторів. Отже засобові, як об'єктові впливу необхідно додати якості збереження його стану всупереч змінюваності умов середовища (сх.7.13).

Схема 7.13 Додання засобові управлінського впливу незалежності від зовнішнього середовища

Засіб управління (1) у позиції «а» на схемі 7.13 (на схемі 7.12 зображений як (2)) приймається керівником до використання не залежно від середовища (2)– стає потенційною нормою (4), способом управлінської (самоуправлінської) діяльності (3).

Реакція на зміни усередині системи діяльності (зміна "замовлення" або вимог до вихідного матеріалу і продукту) відновлюється введенням "способу" застосування засобу (див. сх. 7.14).

Схема 7.14 Введення способу застосування засобу одержання кінцевого продукту діяльності

Для цього здійснюється ведення нормують правил у границях простору діяльності (1). Порядок застосування сил і засобів управлінської діяльності (3) (способи самоуправління), відбувається в процесі формування управлінські впливи на діяльність з одержання продукту. При цьому існує розчленованість (4) плину (можливість двох і більш) процесів використання засобів (5) для одержання з вихідного матеріалу кінцевого продукту.

Тим самим, діяльність представляє собою спеціально організовану діячем (1) "взаємодію" між вихідним матеріалом (3) і засобом (вплив засобу на матеріал) (2). Зміст організації процесів "витягається" з норми (див. сх. 7.15).

Схема 7.15 Організований людиною нормативний вплив засобу на вихідний матеріал

Людину перетворює в діяча, якщо у неї:

- Є розуміння змісту норми і мається внутрішня згода на свою підпорядкованість вимогам норми;

- Бажання реалізувати норму співвідноситься з наявністю здатності до дій по нормі.

Отже, у структуру управлінської діяльності варто включити: людину, яка самоуправляє собою, інтелектуальні процеси з розробки управлінських норм і реалізацію їх у діяльності для одержання «чогось».

Основа в структурі діяльності породжується в "рефлексії"(див. сх. 7.16). Рефлексія включає пізнання попередньої діяльності і використання норми (н1), використання знання для виявлення причини утруднення і побудову зміненої норми (н2). Норма (н2) повинна враховувати знання причини утруднень і бажання досягти намічену ціль. Приводом і причиною самого буття рефлексії виступає утруднення в реалізації норми діяльності (н1).

Схема 7.16 Перебудова процесу одержання кінцевого продукту «щось» після розкриття в рефлексії причини утруднення в діяльності і зміну норми.

При відсутності попереднього процесу діяльності і фіксованої норми сама рефлексивна здатність може використовуватися для створення основи діяльності. У цьому випадку фактором, що спонукає, виступає бажання людини, як предмета потреби. Наприклад, людина усвідомила у процесі порівняльного аналізу (2) невідповідність своїх актуальних якостей (1) змісту виниклої потреби і бачить можливості одержання потрібних якостей у ході перетворення. Рефлексія тоді згортається до оформлення змісту потреби переходу до ціле покладання (3) і побудови норми (4) в цілому (див. сх. 7.17).

Схема 16 Процес цілепокладання досягнення необхідних людині якостей з реалізацією проспективної рефлексії.

У нової "проспективної" (зверненої до майбутньої діяльності) рефлексії на відміну від "ретроспективної" (спрямованої назад: що я робив?), коректувальна сутність і функція рефлексії схована за рахунок згортання пізнання і критики і підкреслення нормування.

Отже, структура управлінської діяльності має: ціль людини, вихідний і кінцевий продукт, управлінський засіб, сам процес рефлексивно забезпеченої діяльності. Функціональна структура діяльності складається з двох складових: рефлексії (р) і дії (д) (див. сх.7.18). В одному варіанті їхніх відносин рефлексія визначає дію, а в другому – дію визначає рефлексію. Так як корекція дії відбувається зі збереженням змісту цілі, підпорядкованість рефлексії є відносною.