Схема 7.1. Організації діяльності людини в організації

Для розуміння схеми необхідно ознайомиться з мовою схематичних зображень, приведених у додатку 2.

На схемі 7.1 представлена синтетична схема діяльності, складена з окремих схем. Додатковими схемами є:

1.Схеми рішення задач і постановки проблем. Рішення задач – розумовий процес, що включає: розуміння задачі, співвідношення вихідних умов і питання з виявленням того, що у вихідних умовах відповідає питанню. Постановка проблем – розумовий процес, що включає: розуміння ситуації, у рамках якої перестає бути ефективним вироблений раніше спосіб дії, стереотип, орієнтація і т.п.; проблематизацію – організацію процесу мислення, орієнтованого на постановку проблеми (фіксація у вихідних даних розриву, парадоксу, що вимагає оформлення, істотного трактування і формулювання питання з приводу цього розриву). Проблемне питання вводиться «ззовні» і його зміст не відповідає обсягу вихідних умов, що дозволяють відповісти на нього з використанням задачної форми організації мислення.

2. Схеми спілкування і зімкнення персоналу в організації. Схема спілкування визначає процес переходу: від індивідуальної життєдіяльності до взаємодії; від взаємодії до «конфлікту» (протидії) при збереженні потреб у спілкуванні; від конфлікту до узгодження з використанням комунікативного механізму й ідентифікації. Результатом спілкування виступає перехід до соціального «життя і , потім, до діяльності». Соціальне зімкнення – процес одержання згоди, єдності людей, персоналу організації, з визначеним ступенем інтеграції соціальної спільності.

3. Схеми забезпечення діяльності:

- онтотехнічні - форми мислення, що обслуговують процеси побудови онтологічних схем (сутнісно й абстрактно виражають діяльні процеси), їхні застосування і корекції;

- об'єктно-каузальної реконструкції (причинно-наслідкові) – форма мислення, що звертає увагу на залежність каузальної реконструкції від обліку улаштованості об'єкта (в основі реконструкції – типологія реагування об'єкта на зовнішній вплив або залежність зовнішнього прояву від внутрішньої динаміки).;

- об’єктно – процесуальна реконструкція – форма мислення, що враховує в реконструктивній роботі улаштованість чогось і яка розглядає реальні об'єкти; у цій діяльності сполучається спостереження і реконструкція «внутрішніх» процесів і зовнішніх проявів;

Методологічного сервісу управлінської діяльності ( створення й удосконалення інтелектуальних засобів організації рефлексивних процесів людини).