Дві спрямованості в системогенезі

Під системогенезом розуміється процес мислення, змістовна спрямованість якого складається в переході від монооб’єктності до складної улаштованості об’єктів у рамках генетичного принципу або механізму самостійного розототожнення (виявлення розходжень у тому, що вважалося ідентичним у цілісності), розчленовування і встановлення функціональних місць для «вторинних» частин розчленованої цілісності [3]. Важливість системогенезу визначається тим, що діяльність як об'єкт управління менеджера є неоднорідною поліструктурою, тобто складається з багатьох як би накладених одна на одну структур, а кожна з них у свою чергу складається з багатьох часток структур, що знаходяться в ієрархічних відносинах одна з одною…об'єднуючою багато різних і різноспрямованих процесів, які протікають з різним темпом і, за суттю, у різний час (17). Управління таким об'єктом вимагає від людини відповідного мислення.

Відтворення діяльності спирається на відновлюваність замовлення (самозамовлення), змінюваність змісту замовлення і на подоланість утруднень. Внутрішньою передумовою відтворення виступає лінія внутрішніх трансформацій, включаючи структурування і переструктурування діяльності. Рівні структурування можуть бути різними від "со-діяльності" (мінімум) до кооперативних структур (максимум). Кооперативні структури припускають явні взаємні обов’язки або зобов'язання ланок одна перед іншою.

Розгортання кооперативних структур ("системогенез") може мати, як було розглянуто вище, дві ведучі спрямованості: диференціювання функцій і процесів у рамках колишніх границь і залучення (і створення) іншої діяльності для зняття розриву ( сх.7.29):

Схема 7.29 Диференціація функцій (а) і процесів у рамках колишніх границь (б) і залучення іншої діяльності (г) для зняття розриву (в).

У першому типі системогенезу рамки задачі в цілому залишаються тими ж, а диференціювання лише збільшують детальність і визначеність нормативних змістів (задач). В другому випадку системогенезу обсяг задачі збільшується, а службова, сервісна ланка(1) створює проблемні ситуації для кооперації в цілому.

Сервісна ланка (1) "корисна" для вихідної ланки лише продуктом як умовою зняття розриву. Однак залежність продукту від механізму сервісної діяльності, з одного боку, і первинність механізму, особливостей його буття, самовідновлення і можливості його зміни і розвитку, з іншого боку, ведуть до перспективи особливої самостійності сервісу. Вона виявляється в зміні якостей продукту, відході від замовленої залежності і пропозиції модифікацій кооперативних залежностей під необхідності відтворення сервісної ланки або навіть її розвитку. Інакше кажучи, у таких коопераціях, в особливих діяльних формах відтворюється протидія, виходячи зі своїх інтересів, ланок кооперації які розрізняються, тому що сама кооперація не припускає усунення самостійності сервісної ланки. Така протидія може вести до ефекту перевертання функціональних відносин і «захоплення» сервісом системостворюючого положення і перетворенню колишньої вихідної ланки в сервіс свого буття ( сх.7.30).

Схема 7.30 Ефект перевертання функціональних відносин і «захоплення» сервісом

системостворюючого положення

Примітка:

1) Окремо функціонуюча система

2) Діяльність «1» управляє діяльністю «2».

3) Діяльність «2» (колишній сервіс) починає управляти діяльністю «1».

4) Діяльність сервісу обслуговує базова система.

Прикладами таких перевертань можуть бути «робота» суспільства на свій сервіс –держава і т.п.

Ієрархічні відносини породжуються за посередництвом циклу зняття розривів, а вихідна діяльність залежна від суми первинних замовлень і умов їхнього відновлення. У цьому випадку, діяльні механізми кооперування або обслуговують переддіяльні буття, що є більш первинним, або втручаються в це переддіяльне буття і породжують «післядіяльні» буття. Так «природні», «фізичні» і т.п. потреби породжують діяльний сервіс їхнього задоволення. Але діяльне буття, а також соціально-культурне буття, можуть породжувати потреби іншого типу, які часто розглядаються як більш "істотніше для людини". Якщо вважати, що все складне різноманіття форм існування в соціокультурному світі і світі діяльності створює передумови для надбання людиною вищих механізмів, які полегшують гармонізацію відносин із усіма середовищами, то первинні потреби деформуються у вторинні, третинні і т.д., аж до тих потреб, що знецінюють діяльну ієрархію, частково або повністю. Принаймні, знецінювання вихідних ланок кооперації змінює функціональні і значимі пропорції в кооперації. Усе це в першій спрямованості системогенезу відсутнє. Тим самим, перший тип системогенезу консервує і замовлення, і систему здібностей людини, систему цінностей і т.п., тоді як другий тип системогенезу вносить трансформуючий і розвиваючий вплив.

Сполучення двох напрямів у системогенезі у світі діяльності створює синтетичний ефект ( сх. 7.31).

Схема 7.31 Соціотехнічна одиниця кооперативних структур діяльності.

На схемі 7.31 представлена соціотехнічна складова соціального самоуправління. Однак до неї необхідно додати біологічну і духовну складову. Це доповнення порозумівається тим, що людина біосоціальна і духовна система. На схемі «замовлення» на самоуправління людини визначають: вищі сили, реальна практика, генетична, соціальна і духовна програми її розвитку. Ці програми людиною часто бувають неусвідомлені, у зв'язку з чим для неї проблема самовизначення в біологічному, соціальному і духовному світі є життєво і стратегічно важливою задачею.