Схема 7.34 Використання для побудови версії абстрактного предиката

Інакше кажучи, критик не просто будує перехід від S1 до альтернативного S2, а припускає також можливість відходу від конкретного предиката Р1 до іншого конкретного предиката Р2к. Виконання цього доцільно здійснити за посередництвом використання більш абстрактного предиката Ра, який дозволяє в ході конкретизації абстрактного предиката переходити до одного з можливих, припустимих варіантів. Тільки тоді критик може зберегти наступність точок зору, їхню допустимість на тій же підставі. Інші шляхи розривають, і критик лише відходить від точки зору і починає "свою комунікацію". А це в комунікації не припустимо.

Отже, дві орієнтації в розумовій комунікації (на підтвердження і спростування) ведуть до схоронності або корекції основ і заснованого. Друга орієнтація веде до появи особливої форми мислення – постановки проблем, тоді як перша – до постановки задач. Тому можуть бути питання задачного і проблемного типу. Проблематизація або активне використання проблемної форми мислення починається з піддавання сумнівові відповіді на задачне питання і завершується піддаванням сумнівові саме задачного питання, за його змістом. Позитивна сторона проблематизації тоді складається у введенні гіпотези про підставу задачного питання, що дозволяє перевизначити саме задачне питання ( сх.7.35).

Схема 7.35 Використання проблемної і задачної форми мислення

Очевидно, що підстави вводяться і використовуються в позиції арбітра, а в науковій комунікації – у позиції теоретика і, потім, у позиції конструктора понять і категорій. Тому що під час проблематизації може бути дискусія про підстави, в ній арбітр повинен володіти технікою абстрагування і конкретизації. Завдяки їй він може знаходити підстави для конкуруючих точок зору ( сх.7.36).

Схема 7.36 Техніка абстрагування і конкретизації.