Спрямованість на побудову абстракцій

Мислення, маючи свою генетичну підставу в рефлексії, має два ведучі акценти – на побудову і використання абстракцій. Зміна, модифікування абстракцій синтезує збереження і побудову змісту абстракцій. Мислення припускає існування первинних пізнавальних процесів і процесів уяви. Саме вони створюють "матеріал" змісту думки, а мислення спирається на створення "засобів" або тих змістів, що, у силу абстрактності, замісництва, можуть використовуватися для кваліфікації й оцінки первинних образів (матеріалів).

Одиниця мислення ("судження") оформляється в розумовій комунікації в процесі побудови текстів. У них існують функціональні ланки того, про що говорять ("суб'єкт думки") і того, що говориться ("предикат думки"), разом з їх співвіднесеністю. Завдяки використанню язикових засобів абстракції вже існують і застосовуються для характеристики того, про що ведеться мова. Більш того, завдяки абстракціям (одиницям парадигми і структурі одиниць у висловленні), можливі процедури введення питань і відповідей на питання.

Тим самим, може бути два типи орієнтації і спрямованості: на застосування предиката до суб'єкта думки, що вводиться, (а) і на підбор предиката до фіксованого суб'єкта думки (б) ( сх.7.32).

Схема 7.32 Застосування предиката до суб'єкта думки, що вводиться, і на підбор предиката до фіксованого суб'єкта думки.

З цим же пов'язана і побудова двох типів питань або "невідомих", як побудників для знаходження "шуканих". Питання на розуміння реалізують функцію фіксації наявного змісту автора (схема 7.25) і припускають як висування "версії" або варіанта відповіді, так і вимоги до підтвердження або спростування версії. Питання критичного типу припускають версію альтернативної відповіді, зв'язаної з "відстороненням" думки автора, і вимогу до підтвердження або спростування альтернативи. Принциповим у відмінностях зазначених типів питань є не тільки спрямованість на збереження або відсторонення суб'єкта думки при фіксованому предикаті, але і спрямованість на збереження або зміну самого предиката думки, тому що в критиці відкривається можливість заперечувати цілі думки автора (сх. 7.33).

Схема 7.33 Комунікативна спрямованість на збереження або відсторонення суб'єкта думки при фіксованому предикаті і на збереження або зміну самого предиката думки

Але за самою вихідною функцією породження ("будь-якого") висловлення потрібен і суб'єкт, і предикат. Тому для того, щоб мати підставу для введення зміненого предиката потрібен інший предикат ("ще більш предикативний") або більш абстрактна підстава для версій – як суб'єктів, так і предикатів "першого" рівня (сх. 7.34).