Рішення задач і постановки проблем людиною

Ціле рішення задач (РЗ) визначається переходом від аналізу, реконструкції змісту «вихідних даних» і «питання» до встановлення відповідності виділеної частини даних змістові питання або «невідомого» задачного типу. Ціле рішення проблем (РП) визначається переходом від фіксації змісту «вихідних даних» і «питання» до встановлення невідповідності змісту питання змістові вихідних даних.

Схема 7.44 Рішення задач і постановки проблем

РЗ складає в собі наступні кроки: розуміння вихідних даних; розуміння питання за посередництвом відповідному питанню концепції; пошук тієї частини змісту даних, що відповідає змісту питання; можливе добудування змісту «даних» до повноти об'єктного бачення; фіксація відповідності виділеної частини даних змістові питання.

РП містить у собі наступні кроки: зіставлення фіксованого змісту суб'єкта думки зі змістом предиката для виявлення частин змісту суб'єкта, не заміщена предикатом; виявлення частини змісту предиката, що сусідить з матеріалом суб'єкта, що заміщається; виявлення лінії руху процесів (змістовно-об'єктна інтерпретація), що завершується у виділеній частині предиката; прогнозування «продовженості» цих процесів при корекції окремих фраментів змісту; оформлення вимог до прогнозованої додаткової частини предикату (офорлення проблеми).

7.4 Розвиток діяльності людини.*

(Використаний текст О.С. Анісімова[4], що приводиться з доповненнями і поясненнями автора посібника).

Діяльність людини відбувається в часі і просторі. В часі вона характеризується тим, що:

- породжується у визначений час відповідно до замовлення (природи, космосу, вищих сил, але не випадково, швидше за все) на неї і мало залежить від попереднього періоду (у східній культурі простежується залежність – закон карми);

- світ діяльності, на відміну від «природного» світу, не має циклічності загальних змін. У просторі вона проходить у визначеній системі координат, і показники, критерії її розвитку визначаються культурою людини і суспільства. Використовуючи класифікацію і характеристику сфер Г.В. Щьокіна - ці показники виявляються в наступних сферах [18]:

1) культури – організаційної (політичної), виробничої (економічної), духовної (культурної) сфери;

2) психологічної – вольової, пізнавальної, емоційної;

І , відповідно, у кожній сфері оцінюється рівень розвитку за кількісними і якісними критеріями.

Якщо спостерігати за процесом діяльності з боку, то можна знайти різні її прояви, що протікають у часі:

- відтворення (розмноження, створення подібного);

- зміни (зміни, зробитися іншим, перестати діяти);

- становлення (придбання визначених ознак і форм у процесі розвитку);

- розвиток (трансформація базового процесу діяльності, абстрагування його сутності, форми в напрямку більшого ускладнення);

- редукція (перехід складного процесу діяльності до простого, спрощення його з утратою діяльністю визначених функцій).

Під функцією розуміється робота окремого органа людського тіла або всього організму у виробництві діяльності, яка відокремилася (але яка залежить від інших).

Як ми раніше встановили, діяльність здійснюється для одержання продукту («щось») і при цьому характеризується:

- повторюваними діяльними актами (схема 7.24);

- структурою самого акту діяльності і системи діяльності (схеми 7.12 і 7.1);

- ресурсами, що втягуються в акт діяльності і способами їх «переробки» (схема 7.45);

- людиною-діячем, що організує процес діяльності відповідно до норми (проекту, плану, технології і т.п.).

Схема 7.45 Постачання ресурсу для організації діяльності (акта діяльності) (5).

Суть діяльності – функціонування, тому що вона створюється для одержання «чогось», як потреба людини і суспільства. І людина займається самоуправлінням своєю діяльністю для задоволення цієї потреби.

Відтворення діяльності зв'язане з реалізацією готових норм (схема 7.46).

Схема 7.46 Процес реалізації норми (1) у діяльності (2).

Норма з'являється як сутність, проявом якої є діяльні процеси.

В даному випадку норма з'являється як сутність діяльності, проявом якої є діяльні процеси. Вони виникають лише тоді, коли під норму підібрані і залучені відповідним нормативним вимогам ресурси (матеріальні, людські і т.п.). Якщо норма може бути розглянута і як сутність діяльності, що відтворюється, і як її форма, то ресурси розглядаються як морфологія (сх.7.47).

Схема.7.47 Одержання організованості з форми і морфології (а) і організації діяльності з норми і ресурсів (б).

У залежності від вимог норми (наприклад, її структури) як ресурси виступають вихідний матеріал (2), засіб (3), спосіб використання (4), сама людина (1), як діяч ( сх.7.44).

Людина-діяч (схема 7.45) і структурні елементи діяльності (морфологія) можуть мати інший спосіб буття (існування) ніж форма. Тому вони у своєму самопрояві можуть виявляти несумісність, нетотожність елементів у системі діяльності – розототожнюватися. Під впливом зовнішнього середовища організаційно-розумові процеси розототожнення й ототожнення стимулюються. Це призводить до того, що в діяльності фіксується фаза, викликана ситуаційним реагуванням. Ця реакція породжує стан, що призводить до неконтрольованих розбіжностей з вимогами норми. Вона ж може спровокувати реакцію видозміни базового стану. Це буде в ситуації, якщо впливи ззовні використовуються для відновлення відповідності норми і ресурсів. Людина в цьому випадку, реалізуючи функцію «підтримки» відповідності відтворює буття даного типу. Усі типи ресурсів «розглядають» буття в діяльності як «не свій», як штучний для них стан.

Залучення ресурсів відбувається відповідно до нормативних вимог і є процесом становлення діяльності. Знецінювання нормативних змістів і стирання діяльності – редукції. Базисний стан діяльності - функціонування або організованість морфології. Оскільки морфологія в цій організованості має інший спосіб буття чим сама форма, то вона може розототожнюватися (виявлення різниці в тім, що вважалося ідентичним) з формою у своєму самопрояві. Зовнішні умови можуть стимулювати розототожнення або ототожнення форми і змісту. Тим самим, у діяльності з'являється реагування різного типу потребуючої відповідності норми і ресурсів. Самі собою всі типи ресурсів "розглядають" буття в діяльності як "не своє" буття, як штучний для них стан.

Розвиток здійснюється, якщо одержуване «щось» перестає бути потребою, улаштовувати, наприклад, ринок і випробується утруднення в перебудови діяльності.

І під розвитком діяльності, як ми вже сказали, розуміється трансформація сутності і форми її базового стану, введення сервісів, утворення нових кооперативних зв'язків і ще більше ускладнення в напрямку переходу від простого до складного, від старого до нового якісного стану.

Розвиток, зв'язаний з «внутрішнім» реагуванням, виникає з утрудненнями в одержанні «щось». У цій ситуації в людини-діяча» використовується рефлексія. Він сполучає реконструкцію минулих у діяльності (відображення) і ход появи причини утруднення. У порівняльному аналізі людина усвідомлює необхідність змін.

У рефлексивній позиції відбувається модифікація сутності норми, форми діяльності базового процесу. Однак нова норма лише породжує нову діяльність, у якій не зберігається нічого від колишньої діяльності. У ній не відбувається її трансформація, ускладнення й усвідомлене узагальнення результатів рефлексивних спостережень. Для розвитку діяльності необхідно:

1. Створити узагальнений заступник норми діяльності за рахунок доповнення нової норми даними з колишньої. І на цій основі одержати нормативну абстракцію базового процесу, що реагує у формі ситуаційного реагування або його видозміни під вимоги (критерії) базового процесу. Одержання узагальнення (абстракції) досягається (оса):

- розчленовуванням системи діяльності в сформованій ситуації утруднення;

- добір найбільш значимих частин матеріалу, що піддається узагальненню;

- додання узагальненим частинам форми, що підкреслює значиме й усуває малозначиме;

- сполучення оформлених значень частин у цілісність;

- розгляд отриманої цілісності як конструкції або засоби для подальшого розумового споживання;

- розгляд конструкції як самого об'єкта вивчення, по функції, причинно-наслідковій змістовності.

Прикладом абстракції може бути концепція, теорія, поняття, категорії, значення. Це узагальнення приводить до виробітку абстрактної норми – стратегії, що реалізується в конкретизації.

2.Здійснити зсув отриманого змісту стратегії – модифікувати неї. Нова стратегія повинна знецінювати колишні норми до перевірки їхньої виводимості з неї.

3. Ввійти в метастратегію (ще більш абстрактну норму), щодо якої стратегічне зрушення могло б бути виведено з вихідної підстави (метастратегії). Усе це відбувається в рефлексивній позиції людини – діяча. У світі діяльності рефлексія є механізмом, що забезпечує підготовку і здійснення розвитку. Поза абстрагуючим рефлексивним-нормативним і взагалі рефлексивним мисленням процеси розвитку заміняються процесами зміни в діяльності.

У силу того, що норма може бути виражена в тексті, вона здобуває свою знакову форму з фіксованим змістом або перетворюється в особливу організованість.

Зміни ходу діяльності можуть бути закріплені у відповідних нормативних положеннях. У свою чергу, саме залучення ресурсів у дотримання нормативних вимог є процесом становлення діяльності, а знецінювання нормативних змістів і стирання діяльності - її редукцією, випадковою або спрямованою.

Фактором, що спонукує розвиток діяльності може стати розрив, утруднення в базовому процесі одержання «щось» (1) (схема 7.48) і потреба його зняття усвідомлена в рефлексії (2) і (2а). Утруднення в не реалізації норми можна усунути введенням сервісної діяльності (3). Остання є підлеглою базисної діяльності (4) і необхідності компенсувати виниклу перешкода в реалізації норми.

Схема 7.48 Утворення сервісу для зняття розриву в процесі діяльності

У залежності від причини, що викликала утруднення і функціональну ланку в базисній діяльності, замовлення на сервіс буде різним. Чим різноманітніше причини розривів і сильніше прагнення до надійності функціонування базисної діяльності (1), тим складніше сервісна надбудова (2) і її сполучення з базисом (3) (схема 7.49а). З огляду на те, що людина біосоціальна і духовна система, сервіс повинний бути як мінімум триєдиний (2)(схема 7.49а).

а) б)

Схема 7.49 Рішення проблеми розвитку діяльності за рахунок введення сервісу і керуючого ним органу

Для управління цим триєдиним сервісом необхідна керуюча структура (4), що обслуговує базовий процес (5) у системі людської діяльності (6) (схема 7.49б). Отже людський мозок, якщо він керує тілом і діяльністю людини повинен бути підготовлений (розвитий) для реалізації цієї функції.

Складні сервісні і кооперативні "багатоярусні" надбудови ведуть систему діяльності людини до переходу від більш складної кооперації в діяльності коли припиняється якісне розширення. Ускладнення кооперативної систем діяльності людини з навколишньому соціальному світі дозволяє "справлятися" з розривами, здійснити внутрішні перебудови, але без зміни загального "плану" системи. Подібний розвиток можна назвати саморозвитком типу "дозрівання".

Інший напрямок розвитку може бути зв'язаний з урахуванням особливостей сервісу (1) і меж його адаптивності до вимог базису (2) (схема 7.50). Якщо базова діяльність не може відтворити себе без сервісної діяльності, а остання може зберегтися і реагувати на замовлення, тільки модифікуючи зміст замовлення, то з'являється викликаний "ззовні" розвиток базису.

Схема 7.50 Етапи формування сервісу замовлення, що модифікує зміст

Найбільш очевидне джерело перевизначення замовлення і додаткового коригувального впливу на базис(1) - це існуючий світ засобів і культури мислення(2). Для використання більш могутніх засобів і тонкої культури потрібний відповідного масштабу розвиток базисних процесів, базисної діяльності (3) тобто «сполучення ініціатив». Так як засоби визначають успішність діяльності і забезпечують перетворення переддіяльних, природних процесів у діяльні, та ті, які стали штучними, у всіх ланках системи діяльності можуть відбутися зазначені перерозподіли в ініціативі розвиваючого впливу (схема 7.51).

Схема 7.51 Перерозподіл ініціативи розвиваючого впливу

Відбувається триєдине структурування базоваго процесу (4) з його біологічними, соціальними і духовними складовими. Установлюються досить складна взаємозалежна діяльна кооперація і сервісні відносини з іншими системами діяльності (5).

У діяльній кооперації в будь-якій ланці існує базовий процес і його видозміна (адаптація) під вимоги середовища. У ситуації розвитку з'являється ще буття (доповнення до змісту процесу), що приводить до зміни самої підстави базового процесу (трансформації) зі збереженням його сутності (більш абстрактної бази), що виявляється в рефлексії. Однак, щоб бути стійкою цілісністю, що може розвиватися, система діяльності повинна мати ланку, відповідальну за збереження в змінах.

Як ми говорили, світ діяльності не має циклів і, отже, відтворення змін, а природний саморух заміняється динамікою підтвердження замовлення на діяльність. Сама морфологія діяльності створює інерцію можливістю включення в нові форми. Так знання, стратегії, поняття, категорії, цінності, і професіонали з їхніми абстрактними здібностями і т.п. стають часом придатними до нових норм і замовлень, або безпосередньо, або з невеликими корекціями. Тому, чим більш універсальні засоби, здатності, норми і т.п., тим менше імовірності їхнього витиснення з ринку праці, з діяльності, тим більш зберігаються форми діяльності, тим менше потенціал розвитку і більше потенціал змін.Культура є чинником у редукції швидкості розвитку діяльності. Сам світ діяльності розчленовується на багато типів і підтипів діяльності. Деякі з них є спеціалізованими на забезпеченні розвитку інших типів і систем діяльності. Так автономізація рефлексії від дії або відтворення діяльності веде до управлінського типу діяльності, що включає додатково контролюючі, коригувальні і постачальницьку функції. Автономізація рефлексивної частини від управління оформляється в аналітичні підтипи розумової діяльності- дослідження, проблематизація, нормування, прогнозування. Хоча в кожному з підтипів з'являється свій рефлексивно-аналітичний сервіс, серед таких і подібних сервісів проблематизація є найбільш насиченим потенціалом розвитку.

Світ засобів, форм, універсальних здібностей і т.п., як світ культури, є "підсилювачем"потужності, готовності до реагування на замовлення на діяльність. Тому внесення культури, культурного сервісу в проблематизацію створює специфічні типи діяльності, включаючи методологічну і ігротехнічну.Це діяльності, функцією яких є тільки розвиток. При цьому розвиток спрямованийне начастину діяльності, наприклад, на діяча, а на всю діяльність, систему, сферу, універсум діяльності.

Проблематизація, будучи головним пунктом рефлексії, спрямована на розвиток. Він містить у собі ті ускладнення процедур, що ведуть до формних (за способом) трансформацій у розвитку в цілому. Спочатку в проблематизації з'являється додатковий шар рефлексії, що дає ситуаційно значиму форму вихідному процесові. Потім вводиться представлення про зразок причини утруднення і дії цієї причини як деструктора дії і діяльності в цілому. На наступному кроці зразок представлення перетворюється в модель і еталон, а ще пізніше - конструюється узагальнений заступник представлення про причину і її дію. Так поступово процес проблематизації стає штучним. Замісник, смислом якого є дія причини деструкції, витісняється замісником, смислом якого виступає "нормально" здійснювана діяльність як концепція, результат концептуальної схематизації представлень описового типу. Синтетичне представлення диференціюється і парадигматизується (різноманіття знакових структур, використовуваних у побудові текстів), у результаті чого з'являються диференціальні засоби побудови колишньої й іншої концепцій. Парадигматизація потім підкоряється логіці систематичного уточнення (або генетичної реконструкції), що робить парадигму гранично загальною системою засобів конструювання і реконструкції концепцій і норм. Інакше кажучи, рівень сервісного забезпечення проблематизації прогресивно росте. Але, разом з тим, збільшується і вплив сервісу на характер участі людини - мислителя в проблематизації. Він змушений проходити шлях трансформації своїх здібностей до мислення і до рефлексії, до надбання здатності правильно користуватися, засобами мислення і правильно їх удосконалювати, а також правильно організовувати свою самозміну

Посилення формного початку в проблематизації відображається на базовому процесі. Для постановки проблеми варто перейти від першого типу невідомого або невідомого в задачі до розгляду його як шуканого, що припускає перебування або введення другого невідомого. Це невідоме, частково забезпечене шуканим, залишає місце для додаткового пошуку або введення шуканого. Це не_ забезпечене готовим, збереженим з колишньому задачі частина невідомого другого типу (більш абстрактного, чим першого типу) і є проблемним. Тому проблематизація спирається на вихід до нових, більш абстрактних базових змістів. Вони вивчають роль метастратегій, метаконцепцій, метаформи діяльності як підстави розвитку у світі діяльності.