Феномени прояву людини
Існують різні характеристики феномену людини, що могли б представити модель її життєдіяльності і діяльності. З них найбільше відповідні предмету СМ приводяться в додатку №3 і таблиці 3.2
Результати аналізу характеристики феномена людини (моделей людини) Таблиця 3.2
| № | Назва концептуального положення, автор. Сутність концепції | Вплив на СМ |
| «Людина без властивостей» — індивід з почуттям можливостей ( Р. Музиль). Людина являє собою людину не з «почуттям реальності», а з «почуттям можливості», єдиною «властивістю» (внутрішньою константою) якої є мінливість. З етичної точки зору людина — це щось майже безформне, несподівано пластичне, на все здатне. Добро і зло коливається в ньому, як стрілки чутливих ваг. | Від людини залежить яким вона стане — одномірною або багатомірною в умовах постіндустріальної цивілізації. | |
| Людина не «чиста дошка» Із самого народження розвиток людини обумовлений складними записами генетичного коду (додає індивідуальну своєрідність) і культурним кодом. Людина і її свідомість являють собою результат тривалого процесу взаємодії космобіологічної і соціальної еволюції. | Свідомість працює не за правилами арістотелевської логіки, вона принципово не є компьютизуємою. | |
| Людина винахідлива (Г.Р.Тейлор) Сучасний стан людства являє собою результат інноваційної, винахідницької діяльності творчої людини протягом всієї історії суспільства. З десятків мільярдів чоловік, що жили і живуть нині, тільки кілька тисяч були творчими геніями, здатними винайти щось нове і корисне. Їхня діяльність обумовила зміну чисельності і розподіл населення планети, внесла найбільші зміни в локалізацію політичної влади, створила нові класові системи, трансформувала виховання й освіту і т.п. | «Хто ці винахідники? Які мотиви рухали ними? Що додавало їм сміливість? Як вони могли зробити те, що не змогли зробити інші? | |
| Людина як мікрокосмос суспільства (М.Т. Степанянц ). Людина відтворює в стиснутому вигляді мир суспільства. У рамках соціального механізму формування цілісної людини в умовах становлення гуманного, демократичного суспільства: 1) суспільство утворює особистісні відносини, а той хто стає універсальною особистістю одночасно створює відносини цього суспільства; 2) людина починає виявляти свої раніше нерозкриті потенції, прагне до вдосконалення. Інтегральна людина націлена на встановлення гармонії зприродним і соціальним світом. | Механізм складається у взаємопроникненні, взаємоперетворенні суспільства й особистості, індивідуального «мікрокосму, що відтворює потенційне багатство соціального світу. | |
| Інтегральна людина (філософія антропології М. Еліаде ). Людина інтерпретується подвійно: 1) як архаїчний тип, що шукає якогось відношення до трансцендентного; 2) як сучасний тип, що світськи сприймає зразки американської технократії, що відкидає сакральне, надприродне на шляху до свободи. Людина конструює науковий світогляд, організований на основі концепції лінійного часу і широко зрозумілого історизму. | Усвідомлюється значимість культурної спадщини людства. Тимчасові цикли виконують важливу функцію. | |
| Некартезіанська модель людини (Картезіанський – вихідний пункт самодостатність свідомості, дуалізм тіла і душі) (Ф.Капра: А. Еддінгтона, С. Сірага й ін.) Заснований на цілісному зв'язку людини і світу. У формуванні нового образу використовуються принципи квантової фізики, голографії, синергетики й ін. Світ описується квантовою теорією (в основі - принцип невизначеності В. Гейзенберга), людина має корпускулярно-хвильовий дуалізм. Всесвіт - система, де людина є інтегральним компонентом. І якщо від «хвиль» і «квантів» природи ми рухаємося до «спостерігача» і його «свідомості», тоді «фізика стає галуззю психології». | На відміну від звичного декартовського образу людини. Некартезіанський образ корпускулярно-хвильової природи не можна застосувати в традиційній психології. | |
| Концепція людини Веданте(Навчання, що спирається на заключні частини Вед). Людина - духовна істота і являє собою результат еманації Бога. Згідно веданте, все повинно розглядатися як прояв сутності Бога, а людина виступає вищим вираженням божественної суті, тобто як абсолют. Органічно вписана ідея про переселення душ. Дійсно, версію людини визначають 4 основні категорії: дхарма як набір норм і правил; карма як приречення, доля; майя — ілюзія реального буття і причинності; атман — особистість, але не як індивідуальне Я, а як частина космічного розуму, духовного абсолюту. | Мислення, ідентифікуючи людину з Богом, робить його рівним Богу. Діяльність людини, визначена моральним законом дхарми, що пропонує строге дотримання етичних правил поведінки в суспільстві. |
Феномен множинності Я— існування в одному тілі безлічі Я, що має цілком визначену емпіричну підставу й у сучасних вчених [9]. Ряд гіпнологів демонструє це практично [17, 63,64]. Відповідно до концепції американського вченого Р. Мак-Ліна, мозок людини складається з трьох основних еволюційних формацій, які відображають послідовно зв'язок із плазуючими, древніми і пізніми ссавцями і розрізняються за структурою і хімічним складом. Це означає, що поведінкові і психологічні функції людини контролюються 3 різними ментальностями: свідомість як би розщеплена на 3 відносно незалежні свідомості. Наймолодша пов'язана з даром мови, інші є «німими». Феномен персональної множинності спостерігається в ході сеансів (наприклад, коли напівписьменна дівчина-медіум викладає «світову систему», відому лише вузькому колу фахівців). Аналізуючи ці феномени, К. Юнг прийшов до ідеї про наявність у несвідомому всіх людей якихось вічних праформ (архетипів), що виходять на поверхню свідомості в стані трансу, екстазу, у баченнях і т. д[68].
Дата добавления: 2016-02-20; просмотров: 696;