Біологічна дія ІВ на організм людини

В результаті дії ІВ на організм людини в тканинах відбуваються складні хімічні, фізичні і біохімічні процеси. ІВ іонізує молекули тканин, це веде до розривів молекулярних зв'язків, змінам хімічної структури речовин. Тому таку дію називають пряму. Є ще непряма дія, вона полягає в іонізації молекул води (70% тканин людини), які вступають в хімічну реакцію з киснем, іншими елементами. Непряма дія ІВ несе більшу шкоду.

Особливістю ІВ - воно не діє на органи відчуття людини і виявляється вже після хімічної дії.

Можливе внутрішнє і зовнішнє опромінювання. Різна дія. Найбільшу небезпеку представляють ізотопи з великим періодом розпаду, які повільно виводяться з організму і накопичуються в ньому.

Дія на організм тим сильніша, чим більша іонізація молекул, тим більший біологічний ефект. Гострі ураження наступають при опроміненні великими дозами на протязі короткого часу, хронічні ураження при опроміненні невеликими дозами на протязі довгого часу.

Променева хвороба, яка може бути гострою, хронічною, у вигляді місцевих або загальних уражень. Запальні ураження викликають лейкемію (білокрів'я), місцеві – до захворювань шкіри або злоякісних пухлин.

Періодичне попадання радіоактивних речовин в середину організму призводить до їх накопичення і в кінці кінців до променевої хвороби.

Дія на шкіру – опіки, очі – катаракту, випадіння волосся, сухість шкіри, ломкість нігтів...

Променеву хворобу розділяють на 3 стадії :

I – розвивається поступово. Характеризується головними болями, слабістю, порушенням сну. При своєчасному лікуванні відбувається повне одужання.

II – характеризується порушенням обміну речовин, судинними і серцевими змінами, розладом травлення, змінами крові...

III – сама тяжка характеризується змінами в центральній нервовій системі, крововиливи в серцеві м’язи. Гостра променева хвороба наступає при поглинутих дозах 4...6 Дж/кг і закінчується в перші 30 діб з 50% смертельних випадків.

Захист від ІВ.

Безпека робітників з радіоактивними речовинами забезпечується шляхом встановлення ГДД опромінення різними видами ІВ, застосування захисту часом, відстанню проведення загальних заходів захисту, використанням індивідуальних засобів захисту.

Велике значення має використання приладів індивідуального (дозиметр ДК-0,2) і загального контролю для визначення інтенсивності радіоактивного опромінення.

Захист робітників впроваджується системою організаційних, технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів.

Ступінь радіоактивного опромінення працюючих контролюють лічильниками різних конструкцій Гейгера-Мюллера.