Закон диференціації й інтеграції ідеалів.

Відповідно до концепції синергетичного історизму духовний розвиток людства, визначається законом диференціації й інтеграції ідеалів, вищою формою духовності стає служіння абсолютному (загальнолюдському) ідеалу [29].

Квінтесенцією будь-якого соціального ідеалу є етичний ідеал, тобто ідеал людини. Служіння йому повинно виявлятися в боротьбі за гармонійне сполучення свободи (прав) і відповідальності (прийнятих на себе зобов'язань). Але гармонійне сполучення свободи і відповідальності неможливе без послідовного дотримання принципу конвергенції зобов'язань [29], у відповідності з яким людина почуває себе дійсно вільною якщо має досить широкий спектр прав і можливість користування ними. Свобода з цього погляду є вибір з безлічі варіантів одного. Це може означати виховання людини в національних традиціях, які сприяють служінню загальнолюдському ідеалу і збільшенню загальнолюдських цінностей.

Закон самоорганізації соціальних ідеалів, тобто закон диференціації й інтеграції ідеалів[29]пояснює, чому саме періодична зміна ідеалів і зумовлена нею переоцінка цінностей є історично необхідним процесом. Виникла сьогодні бездуховність, зв'язана не тільки зі зникненням потреби створювати нові духовні цінності, але і зі втратою всякого інтересу до духовних цінностей колишніх епох, і дає підставу назвати ці сутінки соціального життя «ідеологічним вакуумом».

Рефлексивність – закономірність формування духовності і розвитку людини.

Рефлексія як інтегральний механізм психіки, пов'язана з механізмами мислення, свідомості, самосвідомості, волі і т.п. Вона «включається» у роботу коли людина має утруднення в рішенні задач і проблем і свідомо приступає до аналізу ситуації, що складається, і синтезу результатів аналітичної діяльності. Якщо людина не має утруднень і не переборює них, тоді вона дозріває, але не розвивається. У цьому очевидно і знаходиться «секрет» розвитку, який розвиває освіту. Багато мислителів світу пов'язували навчання, виховання і розвиток людини (особливо її духовності) з використанням рефлексії. Людина рефлексивно відображає навколишній світ, свої дії і відношення до нього і себе.

Закони духовного розвитку (за Г. І.Гурджиєвим)[24,25].

1. «Закон Трьох», який розглядає досягнення духовності як діяльність у трьох напрямках: 1) діяльність зі зміни себе; 2) надання духовної допомоги оточуючим людям; 3) діяльність з усвідомлення себе членом духовного суспільства людей, як духовного цілого.

2. Закон синусоїди, який визначає, що за духовним підйомом неминуче слідує тенденція до зниження і необхідні вольові зусилля, щоб залишитися на досягнутому рівні.

3. Закон проходження всередину багатомірного простору. Реалізація вимог закону починається з аналізу своєї емоційної сфери й уміння жити в позитивному емоційному стани. Воля тут супроводжує весь духовний розвиток людини. Вона, при цьому, піддається трансформаціям і вдосконалюється.

4. Закон інтелектуальної готовності. Високі істини можуть бути зрозумілі людьми, інтелектуально готовими для сприйняття духовного знання. Інтелектуальна готовність досягається всебічним розвитком людини.

5. Закон «сили в тонкості». Необхідно розвивати не грубу, а тонку силу (мудрість і любов). Головним мотивом є досягнення блага інших.