Технологія взаєморозуміння

Розуміння в процесі комунікації відбувається на основі сприйняття вербальної і невербальної інформації.

1. Сприйняття і розуміння мови.

Функція мови є комунікативною. Мова є засобом соціального спілкування, висловлення і розуміння. Мова тісно зв'язана з мисленням людини. Одиниці думки й одиниці мови не збігаються. Думка не складається з окремих слів, як мова.

Людина забирає значний час, щоб донести одну думку. Думка як хмара, з якої поливає дощ слів. Сама думка народжується з мотивуючої сфери свідомості, яка охоплює потяги і потреби, інтереси і обговорення, афекти й емоції. За думкою стоїть афективна і вольова тенденція. Ця тенденція дає відповідь, що стоїть за дощем слів. Для розуміння співрозмовника необхідно знати мотив. Розуміння чужої думки стає можливим при визначенні її дійсного ефективного-вольового підґрунтя.

При розумінні мови співрозмовника необхідне усвідомлення значення слів і мотиву думки. Що він говорить і заради чого висловлюється думка? Таким чином, варто розуміти слова (текст) і автора цього тексту.

Звичайно розуміння включає побудову образів в одній з півкуль мозку без контролю їхнього характеру й ототожнення вираженого автором тексту. Це “природне” розуміння не зв'язується звичайно з ціллю комунікації, реальною ситуацією.

При розумінні варто розрізняти зміст і смисл тексту. Зміст тексту - це типовий результат розуміння, коли знімається індивідуальність розуміння й умови організації розуміння. Текст як би стає незалежним від автора і слухача (читача). Опора в розумінні робиться на відповідність знака його значенню, зв'язки ж між знаками характеризують логічні співвідношення.

Смисл тексту - індивідуальна форма застосування значень слів, знаків, авторських представлень, виражених у тексті. Зміст тексту має авторську особливість.

При розумінні тексту звичайно зупиняються на змісті і не доходять до змісту.

У дійсності, те що ми чуємо, читаємо піддається нашій критиці. Критичне розуміння припускає недостатнім у процесі сприйняття тексту ґрунтуватися на суб'єктивній упевненості тотожності усвідомленого смислу змістові сказаного (написаного) автором. При такому сприйнятті втягуються у процес розуміння механізми свідомості і самосвідомості, що робить необхідним управляти цим процесом. Для управління процесом розуміння необхідні спеціальні засоби. Наявні переваги використання для цього процедуру рефлексії, а для фіксації змісту у процесі розуміння - схем образотворчого типу. Однак динаміка процесу комунікації не дозволяє цими засобами здійснити спостереження за утворенням смислу. Вони є громіздкими, та й не забезпечують своєчасне досягнення цілі розуміння.

Цілями розуміння тексту можуть бути:

- відтворення результату вираження думки (змісту або змісту тексту);

- виявлення в автора вихідних положень;

- розпізнавання в змісті того, що необхідно для рішення розуміючим необхідної задачі, що спонукала його слухати або читати текст.

Досягнення цілі розуміння можна здійснити на основі рефлексії й усвідомлення утвореного смислу результатів фіксації змістів у процесі сприйняття тексту.

Найпростішим способом відтворення результату вираження думки (укладеної в змісті і смислі тексту) є пошук і витяг у матеріалі змістів тієї теми, що складає предмет бесіди. Специфіка розуміння в цьому випадку припускає використання словникових значень і реалізацію логіко-граматичних вимог.

При цьому треба враховувати особливості розуміючого й обставини розуміння. Необхідно уточнити значення слів у словниках. Природно, цього не можна зробити в діалозі. Однак у тому випадку слід уточнити в автора, що він розуміє під тим або іншим оборотом мови. Можна просто запитати: чи правильно Ви зрозуміли те, про що він говорить і сформулювати своє розуміння.

Якщо текст досліджується і потрібна глибина розуміння, то залучається експерт, який володіє логотехнічною і онтотехнічною підготовкою.

Пошук вихідних положень автора (тверджень, думок), що лежать в основі діалогу. Суть технології у використанні двох типів логіки: реалізуючі принципи додатковості й уточнюваності. Логічні міркування звичайно включають застосування термінів “суб'єкт” (про що мова йде) і “предикат” (що говориться про об'єкт). Під предикатом розуміється єдність знака і значення. Знак - одиниця мови тексту, символ, носій інформації. Знак (комплекс знаків) описує і зображає об'єкт. Об'єкт – це те, що протистоїть суб'єкту (явище, предмет, особа на яку спрямовано увагу). Використання предикату позбавляє представлення суб'єктивності. Послідовно сприймаючи знаки і “розглядаючи” відношення між ними, конструюються й узагальнюються зображення реальності.

Використання розходжень логіки доповнення й уточнення дозволяють виявити вихідні положення в тексті.

Розпізнавання змісту тексту.

Найчастіше ця задача вирішується в комунікації. Комунікація виникає на базі спілкування. Вона починається в зв'язку з необхідністю узгодження спільного життя і діяльності і припускає:

- використання мови як посередника;

- зняття утруднень у спілкуванні (нерозуміння) перебудовою образів;

- поява вимог до застосування посередника (мови).

Тут виявляється вся архітектоніка мови: словник, граматика, самовтілення вимог у побудові мови.

Використання мови як посередника.

Мова - це узагальнені вимоги до організації мови. Мова людини в комунікації виступає як організований посередник. У процесі розвитку мови утворилися своєрідні еталони посередника, що застосовувалися в різних ситуаціях і випадках. Тому в процесі розуміння необхідно виділяти мову як суму еталонів (словник), і мова у виді тексту, породженого у визначеній ситуації.

Відомі нам синтаксис, граматика є способами застосування еталонів. Використання еталонів і правил складає мова.

Людина у своєму розвитку проходить шлях засвоєння цих еталонів і правил у визначеному середовищі, і часто значеннєве навантаження, що додається тому або іншому елементу мови, буває різним. Однак, у цілому мова дозволяє перешикувати образи в людей, що спілкуються, бажаючих зрозуміти один одного. Як представлено в моделі комунікації (розділ 7) - розуміння досягається точністю передачею аналога.

Зняття утруднень у спілкуванні

Сприйманий нами текст має структуру – взаємне розташування і зв'язок слів, знаків і т.п.

Ми звертаємо Вашу увагу на важливість структури тексту і того, що надалі буде розкрито під багатозначним “тому подібне”. У будь-який письмовий або вимовний текст при всій його звичайності для сприйняття можна вставити “сховані” команди для підсвідомості, що переводять людину в стан гіпнотичного трансу.

Текст сприймається корою мозку, відбувається відповідна робота пам'яті й інших механізмів. У пам'яті людини знаходяться образи виникаючі при сприйнятті і закріплені за еталонами, а також вони є результатами конструювання мови.

Еталон погодженого з іншими або сконструйованого представлення називають значенням. При сприйнятті з'являються спочатку індивідуальні, стихійні представлення, що у майбутньому соціалізуються, стають соціально необхідними для розуміння.

Отже, ми розуміємо текст, використовуючи еталонні представлення. Тому що частини тексту взаємозалежні - це впливає на синтезування представлень і результат сприйняття, його зміст. На відміну від значення смисл не збігається зі змістом тексту. Смисл є результатом реального процесу сприйняття і розуміння тексту в комунікації. Розуміння припускає утворення смислу, розглянуте як авторське представлення бачення світу, дійсності.

Значення в розумінні тексту - це результат угоди між людьми, які беруть участь у комунікації й однаково побачили навколишній мир.

Отже, процес розуміння зводиться до впізнання структури тексту і використання наявного різноманіття представлень для відтворення того, що мав на увазі автор.

Розглянутий процес розуміння зв'язаний з інформацією, яка отримується вербально. Він недостатньо враховує внутрішній психофізіологічний процес, що відбувається в партнері по комунікації.