Загальна характеристика засобів самоуправління, розроблених у Східній культурі

Природа людини мало довіряє своєму розуму. У силу цього легко прийняти розумне рішення у відношенні себе, але дуже важко його виконати. Повна згода між свідомістю і підсвідомістю зустрічається рідко. Підсвідомість поводиться начебто її немає, а свідомість керує одна. Підходи до управління своїм самовдосконаленням розроблялися в культурі давнього Сходу [6].

Особливості тут були: приділялася увага дослідженню внутрішнього світу людини і не визнавалася наявність думки без дії. На Сході вважалося, що лише дія додає закінченість думки.

Джерела східної мудрості походять від кочових племен, що називали себе аріями. Володіючи даром усної творчості вони у виді своєрідних пісень, гімнів, заклинань передавали з покоління в покоління - веди ("знання", "непогрішне знання"). У наслідку, з появою писемності веди були записані й одержали назву "упанишады", тобто "таємне навчання -кінцева мудрість життя.

В Упанишадах намічені практичні шляхи вдосконалення людської природи. Численні індійські школи віддавали переваги тим або іншим положенням Упанишад і розвивали різні прийоми і методи за допомогою яких "дух одержував повну владу над матеріальною оболонкою тіла".

Найбільш повного розвитку ці методи одержали в йогачарів ("практика йогів"), що додавали йозі виняткове значення в оволодінні технікою медитації і трансу. Останні використовувалися як засоби відходу від зовнішнього світу людини до її внутрішнього світу для досягнення "вищих істин".

Йогою й іншими східними навчаннями були накопичені і використовувалися в повсякденній практиці методи, спрямовані на розвиток у людині здатності до самопрограмування психічних і фізичних функцій. Це самопрограмування організму здійснюється в змінених станах свідомості, при досягненні повної врівноваженості психіки.

Рівновага психіки - неодмінна умова самопрограмування людини і важлива складова її кінцевого результату.

Йога виступила в трьох формах - йога праці (карма-йога), йога любові (бхакти-йога) і йога знання (джнана-йога).

Неодмінною умовою досягнення стійкої рівноваги психіки, відповідно до навчання йоги, є повна воля, відсутність твердої залежності людини від фізичних і психологічних факторів навколишнього середовища. Для досягнення цього розробляється спеціальна система фізичних тренувань (хатха-йога). Практика оволодіння хатха-йогою покликана зробити людське тіло підвладним волі і розуму, підвищити витривалість людини до екстремальних умов зовнішнього середовища.Умовою внутрішньої волі людини, вважає йога, є і воля від "предметно-речових" прихильностей і прихильність результату до плодів своєї праці. Ще один шлях (бхакти-йога) веде до встановлення внутрішньої рівноваги людини - шлях любові, до всього живого в цьому світі як до вищого вираження сутності буття. Третій шлях (джнана-йога) досягнення внутрішньої волі - шлях розуму, розуму. Це твердження, що жодна з йог не повинна відмовлятися від знання індивіду з метою підвищення життєвої стійкості.

Підпорядкування процесів, що протікають в організмі свідомості і волі, як вищому продукті психіки, розглядається як шлях "звільнення" душі. Для управління загальним психофізіологічним станом людини і її мозком була розроблена спеціальна психологічна система, що одержала назву раджа-йога (царствена йога). Індійський мислитель Вивекананда (1863-1902) називав її "психологічною йогою" і вона здійснювала управління психічним життям. Практично ця задача вирішується за допомогою вироблення уміння зосереджувати думки. Раджа-йога вважає, що в звичайному стані ми даремно марнуємо нашу енергію. Сила духу - розсіяні промені світла. Щоб вони засяяли вогнем, їх потрібно зібрати в пучок - зосередити.

Вправам у концентрації думки передують – асани (специфічні положення тіла) і пранаяма (оволодіння подихом).

За цим випливають три етапи психологічного тренування концентрації уваги і думки.

Перший з них - пратъяхара - складається у відволіканні органів почуттів від зовнішніх впливів і повному зосередженні уваги на внутрішніх відчуттях.

Другий - дхарана - характеризується тим, що увага протягом визначеного часу (який поступово збільшується) зосереджується лише на одному або декількох об'єктах свідомості.

Третій - вищий етап концентрації - дхиана - виключає всякі предметні (образні) форми споглядання. Зосередження направляється в даному випадку на ідею, зміст, не зв'язаний з якою-небудь конкретною формою. Такий стан, як правило, супроводжується екстазом і називається "самадхи".

Самадхи є основною і єдиною ціллю індо-буддійської медитації (не неможливості описати його словесно).

Самадхи - остання ланка в шляху до звільнення і ведуча до нірвани ( вищий стан, кінцева ціль людських устремлінь). Цей вид свідомості присутній в нас, але залишається закритою логіко-структурованою формою рефлективного мислення.

Іншим напрямком, управління психікою людини, з'явився дзен-буддизм - модифікація буддизму.

Для збагнення реальності, пізнання істини (за дзен) немає необхідності вивчати навколишній світ, а досить зануритися в себе, побачити власне вище Я. На відміну від класичного буддизму, що орієнтує на тихе споглядання, дзен наголошує на акті раптового просвітління - саторі. Це стан потрясіння досягається спеціальною технікою тренувань, спрямованою на вибивання людини зі звичних представлень і зв'язків, придушити логічне мислення, розбудити дрімаючу інтуїцію.

Самодисципліна мислення і система фізичних обмежень сприяють розвиткові саторі, відкриває людині вищий зміст буття, веде до радикального відновлення особистості, до перебудови її світовідчування, моральної самосвідомості, способу життя, стилю поведінки стосовно навколишніх.

Відпрацьована до дріб'язків протягом тисячоріч система йоги і дзен-буддизм, мають у своєму розпорядженні могутні методи "модифікації" людської психіки. Дослідники думають, що йога має переваги перед звичайною гімнастикою, фізіотерапією й іншими засобами зовнішнього впливу на організм, відкритими європейською наукою.

Дзен - це спосіб життя, що забезпечує людині гармонію із самою собою і навколишнім світом. Він рятує людину від страху, тяжких переживань і веде до абсолютної волі, повної духовної самореалізації. Психолог Е.Фромм вважає, що дзен здатний активізувати внутрішню енергію людини, охороняти від психічних захворювань і душевних надламів.

Дані системи, удосконалюючись протягом багатьох століть, розробили витончену систему психотренінгу і психічної саморегуляції і досягли в цьому разючих результатів. Не використовувати ці досягнення з метою збагачення загальної культури психічної діяльності сучасної людини було б нерозумно.

Однак не можна примусити до самовдосконалення ні домовленостями, ні погрозами, ні гіпнозом, якщо немає до того власних внутрішніх спонукань. Управляти собою важко тоді, коли це особливо необхідно.

Щоб зрозуміти, чому людина в даному випадку хазяїн собі, а в іншому - ні, іноді необхідно розібрати все її життя з раннього дитинства, врахувати і спадковість, і виховання.

Для рішення нижче описаних задач необхідно

(проговорюйте про себе або вголос слідом за викладачем):

1) Вправа для досягнення стану спокою і відновлення сил [17]:

"Кисть гріється,

пальці приємно теплішають,

долоня розігрівається все сильніше,

кисть наповняється м'яким теплом,

пальці стають зовсім теплими,

уздовж пальців струменіє тепло,

наповняє кінчики,

заливає нігті.

У руці підсилюється блаженна теплота,

долоня усе тепліше, усе гаряче,

тепло пульсує,

приємно лоскоче...

Жар охоплює зап'ястя,

розігріває лікоть,

уся рука тепла, гаряча

від плеча до пальців...

Тепло заливає обох рук,

обидві руки заповнені пульсуючим теплом,

- до пліч, ключиць і лопаток...

Ноги, усе тіло, груди, живіт,

спина, поперек, хрестець, таз...

Моє сонячне сплетення випромінює тепло.

Я весь випромінюю тепло.

Я перетворююся в сонце.

Я сонце."

2) Вправа на підняття тонусу, працездатності:

"Наливаюся пружною силою,

відчуваю небувалий приплив бадьорості,

згусток енергії,

концентрат волі,

весь заряджений,

реакція блискавична,

увага -

вибух.

Я блискавка - удар!"

3) Вправа на судинну тонізацію:

"Включається прохолодний душ,

я почуваю його всім тілом,

весь освіжаюся,

плечі, спина в приємному ознобі,

мурашки біжать по тілу,

легке тремтіння,

все сильніше хочеться рухатися,

озноб все сильніше.

Я весь напружуюся, як пружина,

весь стиснутий, все готове до кидка,

увага - встати!"

П. Друга група вправ використовує тексти зцілювальних психологічних настроювань,розроблених на базі народних обмов [36]. Нешкідливість цього методу доведена численними експериментами і клінічними іспитами.

Дані настроювання можуть бути записані на магнітофонну стрічку або прочитуватися вголос.