Синдроми передчасного збудження шлуночків

Синдром Вольфа-Паркінсона-Уайта – синдром передчасного порушення шлуночків, обумовлений проведенням суправентрикулярних імпульсів по додатковим аномальним провідним шляхам від передсердь до шлуночків (пучок Кента).

ЕКГ-ознаки синдрому Вольфа-Паркінсона-Уайта (рис. 98):

– укорочення інтервалу PQ (P-R) < 0,12 сек (0,08-0,11 сек);

– утворення Δ-хвилі в початковій частині комплексу QRS;

– деформація і розширення комплексу QRS (0,1-0,13 сек);

– дискордантність сегмента ST і зубця T, зміна полярності зубця T;

Рис. 98. Формування ЕКГ при синдромі Вольфа-Паркінсона-Уайта.

Синдром Кларка-Леві-Критеску – синдром, обумовлений проведенням імпульсів по додатковим аномальним провідним шляхам Джеймса від передсердь і атріовентрикулярного з'єднання до шлуночків.

ЕКГ-ознаки синдрому Кларка-Леві-Критеску (рис. 99):

– укорочення інтервалу PQ (< 0,12 сек);

– відсутність Δ-хвилі;

– комплекс QRS не змінений;

– суправентрикулярна тахікардія.

Рис. 99 Формування ЕКГ при синдромі Кларка-Леві-Критеску.

Ехокардіографічне дослідження

Одним із сучасних неінвазивних методів обстеження хворих з патологією серцево-судинної системи є ехокардіографія.

Ехокардіографія – це метод, в основі якого лежить використання ультразвукових хвиль для дослідження анатомо-функціонального стану серця.

Звук – це хвилеподібне поширення руху часток в пружному середовищі, яке супроводжується чередуванням ділянок підвищеного і пониженого тиску, що призводить до утворенню хвиль.

Основні фізичні параметри, які характеризують хвильовий рух: період, довжина, частота та швидкість.

Період коливання (Т) – час, необхідний для однієї фази стискування та розрідження (в секундах).

Довжина хвилі (λ) – відстань на яку пересувається хвиля за 1 період коливання (в метрах).

Частота звуку (γ) – число коливань в одну секунду (в герцах).

Швидкість – поширення хвилі за секунду (в м/с).

За одиницю частоти коливань приймається герц (Гц), який відповідає одному коливанню в секунду. Людина сприймає діапазон частот від 16 Гц до 16000 Гц – це звукові коливання. Звуки2

Таблиця 3.48

кривої АТ на магнітній стрічці. Але в зв’язку з технічними складнощами, потенційним риском розвитку ускладнень, цей метод не знайшов застосування в клінічній

убрать1111

з частотою більше за 16000 Гц – ультразвуки.

Для дослідження серця використовується частота коливань у межах 2,25-5,0 МГц (мегагерц – 1 млн/сек).

Швидкість розповсюдження ультразвуку в середовищі залежить від його щільності, пружності та температури.

Глибина проникнення ультразвуку в тканини визначається його поглинанням та розсіюванням. Втрата енергії ультразвуку при проходженні через середовище зростає разом з підвищенням частоти коливань, в'язкості середовища та його теплопровідності.

Ступінь віддзеркалення ультразвуку залежить від кута падіння: чим більше кут до об’єкту, що досліджується, тим більше відображення.

Розповсюдження та віддзеркалення ультразвуку це основні властивості, на яких базується ультразвукова діагностика (УЗД).

В медицині для УЗД використовують властивість віддзеркалення ультразвукових хвиль. Проходячи через гомогенне середовище, хід ультразвукових хвиль представляє собою пряму лінію. При проходженні ультразвукової хвилі через межу розділу середовищ з різним акустичним опором, вона частково віддзеркалюється та втрачає енергію. Коефіцієнт віддзеркалення ультразвукової хвилі залежить від різниці ультразвукового опору на межі розділу середовищ: чим більше різниця, тим сильніше ступінь віддзеркалення.

Сучасні УЗД-прилади мають загальні принципи:

• регулювання якості зображення в М- та В-режимах дослідження;

• регулювання у вигляді часово-глубинної компенсації, яка дозволяє вимірювати чутливість до сигналів, які приходять з різних глибин дослідження.

Відображення чергового відображеного сигналу рядом з відображенням сигналу дозволяє візуалізувати розміщення структур середовища вздовж однієї вибраної лінії сканування.

Такий метод дослідження називається М-режимом (від англ. Motіon – рух) – горизонтальна розгортка зображення на екрані осцилоскопа, де нерухомі точки викреслюють прямі лінії, а рухомі – хвилясті. Цей спосіб зручний і найбільш розповсюджений. Він забезпечує нагляд за структурами по ходу променя в реальному часі. Зображення формується з безперервним розгортанням у часі і за глибиною.

При змінах у просторі направлення УЗХ у вигляді віяла можна отримати плоский двомірний УЗ-перетин досліджуваного органа. Такий спосіб сканування називається В-режимом (від англ. Brіghtness – яскравість), або двомірна ЕхоКГ – на екрані відтворюється зображення структур цільного серця в певних площинах.

Секторальне сканування забезпечує одержання площинного зображення у вигляді сектора кола. Амплітуда відбитого сигналу визначає яскравість зображення. Використовується для оцінки розмірів порожнини лівого та правого шлуночків, товщини їх стінок, загальної та регіонарної скоротливої здатності міокарда.

При УЗД використовується ефект Допплера, який полягає в тому, що частота УЗ-сигналу при відображенні від об’єкту, що рухається, міняється пропорційно проекції швидкості руху об’єкту на ось розповсюдження сигналу. При рухові об’єкта в сторону датчика УЗД частота відображеного сигналу збільшується і, навпаки, при відображенні сигналу від об’єкту, що віддаляється, частота відображеного сигналу зменшується.

Таким чином, якщо ультразвукові хвилі зустрічаються з об’єктом, що рухається, то відображені сигнали будуть відрізняться по частотному складу. Виміривши частоту відображених сигналів і знаючи частоту посланого сигналу, по зсуву частот можна визначити швидкість руху об’єкту, що досліджується. Допплеровський метод УЗД застосовують для оцінки характеру току крові в серці і кровоносних судинах.

В кардіографічній практиці для одномірної ЕхоКГ використовують датчики, які генерують частоти ультразвуку від 1 до 15 МГц, які мають різноманітні діаметри (0,7-2 мм) і фокусну відстань (3-14 см). Вибір датчика залежить від особливості обстеження, що проводиться.

Для отримання двомірної ехокардіограми використовують декілька типів датчиків: механічні, електронні, секторальні та лінійні.