Викликані підвищенням збудливості міокарду
Екстрасистолія – передчасне позачергове збудження серця, обумовлене підвищеною збудливістю міокарда, виникає на тлі основного ритму:
1. Передчасне збудження (комплекс QRS).
2. Укорочення передекстрасистолічного інтервалу (інтервалу зчеплення P-P' або R-R')
3. Подовження постекстрасистолічного інтервалу (компенсаторна пауза R'-R).
Екстрасистоли характеризуються за локалізацією (синусові, передсердні, вузлові, шлуночкові, монотопні, політопні), за часом появи (ранні, пізні) та регулярності (поодинокі, спарені, групові, алоритми).
ЕКГ-ознаки синусової екстрасистолії (рис. 91 а):
1. Передчасне збудження (комплекс QRS).
2. Укорочення інтервалу P-P'.
3. Комплекс QRS не змінений.
4. Компенсаторна пауза відсутня або неповна.
ЕКГ-ознаки передсердної (нижньопередсердної) екстрасистолії (рис. 91б):
1. Передчасне збудження (комплекс QRS не змінений).
2. Укорочення інтервалу P-P'.
3. Зміна полярності і локалізації зубця Р.
4. Неповна компенсаторна пауза (2R-R').
ЕКГ-ознаки вузлової екстрасистолії (рис. 91 б, в г):
1. Передчасне збудження (комплекс QRS).
2. Комплекс QRS не змінений.
3. Зубець Р змінений:
– негативний у відведеннях ІІ, ІІІ, aVF – нижньопередсердна екстрасистолія;
– відсутній – середньовузлова екстрасистолія;
– негативний, який з’являється за комплексом QRS – нижньовузлова екстрасистолія.
4. Компенсаторна пауза:
– неповна (<2R-R);
– повна (=2R-R – для стовбурної екстрасистолії).
ЕКГ-ознаки шлуночкової екстрасистолії (рис. 91 д):
1. Передчасне збудження (комплекс QRS).
2. Відсутній зубець Р.
3. Деформація і розширення комплексу QRS (>0,12c).
4. Компенсаторна пауза – повна (= 2R-R).
5. Дискордантність сегмента ST і зубця T.
Монотопна екстрасистолія (з одного джерела збудження) – всі екстрасистолічні комплекси однакові за формою (рис. 91 ж).
Політопна екстрасистолія – екстрасистоли одночасно виникають з різних ділянок міокарда: синусового вузла, передсердь, шлуночків і т.п.) (рис. 91 е).
Рання екстрасистола – екстрасистола, що з’являється у першій треті діастоли (рис. 91з).
Пізня екстрасистола – екстрасистола, що з’являється у другій половині діастоли (рис. 91з).
Алоритми – ритми із визначеною закономірністю появи екстрасистолій: бігемінія (кожна друга), тригемінія (кожна третя), квадригемінія (кожна четверта) (рис. 92).
Рис. 91. Формування ЕКГ при екстрасистоліях:
а – синусова; б – передсердна (нижньопередсердна); в – середньовузлова; г – нижньовузлова; д – шлуночкова; е – групова політопна; ж – спарена монотопна; з – рання (Е') і пізня (Е").
Пароксизмальна тахікардія – аритмія, що характеризується раптовим початком і раптовим закінченням нападу збільшення частоти серцевих скорочень (від 140 до 250 за хвилину) при збереженому правильному ритмі.
ЕКГ-ознаки пароксизмальної тахікардії:
– ЧСС = 140-220 за хвилину;
– правильний ритм (R-R = R-R);
– раптові початок і кінець.
ЕКГ-ознаки суправентрикулярної пароксизмальної тахікардії (рис. 93 а):
– ЧСС = 140-250 за хвилину і більше;
– зміна полярності зубця Р або його відсутність;
– не змінений комплекс QRS;
– інтервал R-R (0,04 c).
ЕКГ-ознаки шлуночкової пароксизмальної тахікардії (рис. 93 б):
– ЧСС = 140-220 за хвилину;
– зубець Р відсутній;
– деформація комплексу QRS;
– дискордантність сегмента ST і зубця T.
Рис. 92. Формування ЕКГ при алоритмах:
а – бігемінія; б – тригемінія; в – квадригемінія; г – групова екстрасистолія.
Рис. 93. Формування ЕКГ при пароксизмальній тахікардіі:
а – суправентрикулярна; б – шлуночкова.
Тріпотіння передсердь – аритмія, що характеризується порушенням збудливості, автоматизму і скорочувальної здатності міокарду передсердь з частотою збудження передсердь 250-400 за хвилину (рис. 94а).
ЕКГ-ознаки тріпотіння передсердь:
– зникнення зубця Р;
– поява "пилкоподібних" f-хвиль у відведеннях ІІІ, aVF, V1-V2 з частотою 250-400 за хвилину;
– кратність F-хвиль комплексу QRS (2:1, 3:1, 4:1 і т.д.);
– незмінений комплекс QRS;
– при правильній формі тріпотіння інтервали R-R однакові;
– при неправильній формі тріпотіння інтервали R-R – різні.
Мерехтіння передсердь (миготлива аритмія) – аритмія, що характеризується порушенням автоматизму, збудливості і скорочувальної функції міокарду передсердь, при якій спостерігається часте (350-700 за хвилину), безладне (хаотичне) збудження окремих м'язових волокон передсердь, кожне з який є своєрідним ектопічним вогнищем збудження (рис. 94 б).
ЕКГ-ознаки мерехтіння передсердь:
– відсутність зубця Р;
– наявність безладних F-хвиль у відведеннях ІІІ, av, V1 з частотою 350-700 за хвилину (тривалість F-хвилі від 0,04 с до 0,12 сек);
– ритм неправильний (різні інтервали R-R).
– різна амплітуда комплексів QRS.
Розрізняють:
а) великохвильову (амплітуда f-хвилі >5 мм із частотою 350-450 за хвилину);
б) середньохвильову (амплітуда f-хвилі = 2 мм із частотою 450-550 за хвилину);
в) дрібнохвильову (амплітуда f-хвилі 1-2мм із частотою 550-700 за хвилину).
Тріпотіння шлуночків – аритмія, обумовлена порушенням збудливості, автоматизму і скорочення міокарда шлуночків, часто розвивається на тлі шлуночкової пароксизмальної тахікардії (рис. 94 в).
ЕКГ-ознаки тріпотіння шлуночків:
– ЕКГ має вид синусоїди;
– деформація шлуночкового комплексу QRS, злиття його початкової і кінцевої частин;
– відсутність ізолінії (ТР);
– відсутність сегмента ST і зубців T і P;
– ЧСС = 200-300 за хвилину.
Мерехтіння шлуночків (фібриляція шлуночків) – порушення ритму, що характеризується частим (200-500 за хвилину) безладним нерегулярним скороченням окремих м'язових волокон шлуночків. Це термінальне порушення обумовлене асинхронною електричною активністю окремих м'язових волокон (рис. 94 г).
ЕКГ-ознаки мерехтіння шлуночків:
– відсутнє диференціювання всіх зубців, ЕКГ у вигляді дрібно- і великохвильової лінії.
– ЧСС близько 200-500 за хвилину.
Рис. 94 Формування ЕКГ при тріпотінні та мерехтінні:
а – тріпотіння передсердь; б – мерехтіння передсердь; в – тріпотіння шлуночків; г – мерехтіння (фібриляція) шлуночків; д – перехід тріпотіння та мерехтіння шлуночків у асистолію.
Дата добавления: 2016-02-09; просмотров: 1175;