Викликані відповіді

Викликані відповіді (викликані потенціали – ВП) – електричні реакції нервового центру у відповідь на надход- ження аферентних імпульсів при подразненні рецепторів, чутливих шляхів, нервів чи інших ділянок ЦНС. Типовими є первинні й вторинні ВП (рис. 4.48).

Первинні відповіді– електричні реакції кори на залп імпульсів, які проводяться специфічними аферентними шляхами. Реєструються в проекційних полях кори, з мінімальним прихованим періодом (біля 5 мс), формуються за участю релейних ядер таламусу, стабільні за формою (позитивно-негативні), стійкі при повторних відтвореннях з порівняно високою частотою, зберігаються в наркозі. Їх ви- явлення послужило підтвердженням локалізації проекційних полів у корі. Обумовлені активацією мономодальних нейронів.

Вторинні відповіді– електричні реакції, обумовлені за- лпом імпульсів, які проводяться додатковими шляхами. У

залежності від характера цих зв'язків розрізняють калозальні, ретикуло-стовбурові, ретикуло-таламічні; значне місце займають асоціативні. Їх особливості: тривалий ЛП – 15-60 мс, різноманітність за формою й мінливість, слабке ритмічне відтворення, підвищена чутливість до наркозу. Обумовлені активацією в таламусі асоціативних і неспецифічних ретикулярних ядер; виявляються в корі за межами проекційних полів (в асоціативних ділянках). Задіяні полімодальні нейрони.

Отже, ВП можна викликати декількома видами подраз- нень. У складі ВП мозку можна виявити додаткові хвилі, пов'язані з певними психічними станами, напр., хвилі че- кання (Р300), пам'яті (Р500-700), хвилі готовності, хвилі, пов'язані з оцінкою завершеної дії. (Грей Уолтер, Костан- дов, Іваницький).

Рис. 4.48. Викликані потенціали кори головного мозку людини.

А. Схема експериментальної установки. Запис здійснюється за допомогою електроенцефалографічного електро- да, розташованого на шкірі голови. Б. Первинний викликаний потенціал місця проекції подразнюваної ділянки шкіри в постцентральній звивині. В. Первинний і вторинний викликані потенціали.