Інші методи оцінки функцій кори великих півкуль

Метод реєстрації активності окремих нейронівкори великих півкуль, започаткований Лі та Джаспе- ром (1953), розповсюджений зараз як в експериментах (гострих та хронічних) так і в клінічній практиці (Трохачов О.І., 1971). Це стало можливим завдяки досягненням мікроелектродної техніки (Svetichin, 1951; Костюк П.Г., 1960; Коган О.Б., 1960).

Технічним досягненням останнього часу є застосування методу позитронно-емісійної томографії(ПЕТ) у дослідженнях мозкових процесів на рівні кори мозку за даними змін інтенсивності кровопостачан- ня. У кров уводиться глюкоза з радіоактивним ізотопом вуглецю (С11). У парі з електроном він знищується з виділенням енергії й випромінюванням; відбувається віддача двох γ-квантів. Це вловлюється детекто- рами, у площині яких розташовується голова людини. При появі фотонів (квантів світла) комп’ютер реєструє їх. Чим інтенсивніше “працює” ділянка мозку, тим більше її постачання кров’ю та киснем, отже й доставка глюкози з радіоізотопом вуглецю. Наприклад, помічено, що в людей талановитих, “розумних” території засвітлення охоплюють збільшений простір. Це має свідчити про більшу розповсюдженість міжнейронних зв’язків. При неспанні свічення підсилюється, особливо у лобній частці лівої півкулі, право- руч – в скроневій, у основи лоба – двобічно. Уві сні свічення падає. У парадоксальній фазі зі снобачення- ми воно залишається в потиличній ділянці.

За методом ПЕТ встановлено своєрідність роботи різних нейронів кори мозку (Медвєдєв С.В.). Серед них є не дуже прив’язані до якоїсь певної ділянки – вони залучаються при вирішенні будь-якої задачі. Але деякі нейрони активуються вибірково – при тому, що інші нейрони при цьому “мовчать”.

За допомогою ПЕТ можна оцінити відносно повільні процеси, які здійснюються протягом сотень і тисяч мілісекунд. Для спостереження більш швидких явищ у клітинах і ділянках мозку, наприклад сприйняття світлового стимула (для сітківки це 15-20 мс, 20-30 мс у зовнішньому колінчастому тілі, 40-60 мс – у корі) запропоновано магнітоелектроенцефалографічний метод. За основу покладено реєстрацію зрушень магнітних полів.

СЕНСОРНІ СИСТЕМИ (АНАЛІЗАТОРИ)

Усім живим організмам необхідна інформація про оточуюче середовище для пошуку їжі, запобігання небезпеки, орієнтування у просторі, для здійснення як найпростіших рефлекторних актів, так і найсклад- нішої психічної діяльності людини. Інформація необхідна також для пристосування до умов середовища, які змінюються, для пізнання людиною оточуючого світу, для здійснення трудової та творчої діяльності. Уся інформація постачається сенсорними системами організму: зоровою, слуховою, нюховою, смаковою

вестибулярною, соматосенсорною (тактильною, температурною, пропріоцептивною, больовою) система- ми. Опрацювання отриманої інформації відбувається за допомогою ЦНС. ЦНС перетворює вплив подра- зника, дію якого сприймають органи чуття, у відчуття і сприйняття, у феномени й зміст свідомості. Ті фун- кції ЦНС, що забезпечують сприйняття й обробку подразнень, належать до сенсорних функцій (від лат. sensus – чуття, відчуття).

Сенсорні системи виконують наступні функції:

- виявлення подразника;

- розрізнення подразників;

- кодування інформації;

- проведення інформації сенсорними шляхами, її переробка й перетворення;

- детекція ознак предметів;

- упізнання образів.

За рахунок сенсорних систем головний мозок отримує інформацію про стан внутрішніх органів, рухо- вого апарату, розташування окремих частин тіла одна відносно іншої в просторі.

Сенсорні системи (аналізатори за Павловим) – комплекс утворень, які забезпечують сприйнят- тя, переробку й аналіз інформації, яка надходить.Ці структури приймають участь у формуванні відчуттів, уявлень про оточуючий світ, явища, предмети. До складу кожної сенсорної системи, за Павло- вим, входить 3 відділи: периферичний, провідниковий та кірковий.