Електроенцефалографія

Електроенцефалографія- це метод реєстрації біострумів головного мозку при розташуванні реєструючих електродів на поверхні черепа (рис. 4.46). У випадку контакту електродів з поверхнею кори метод має назву «електрокортикографія».

На електроенцефалограмі (ЕЕГ) виділяють наступні компоненти (рис. 4.47):

α- хвилі– їх частота складає 8-13/с, амплітуда 50 мкВ; це основний фон електричної активності мозку у стані спокійного неспання; β-хвилі– їх частота 14-30/с, амплітуда 30 мкВ; це хвилі активного неспання; (виникають при дії подразників, розплющенні очей, емоційному збудженні), а також у парадоксальній ста- дії сну;

δ-хвилі– їх частота 1-3,5/с, амплітуда 100 мкВ; спостерігаються при гіпервентиляції, у наркозі, повільній фазі сну, при деяких патологічних станах (у ділянках, сусідніх з пухлиною, як прояв гальмівного стану);

θ-хвилі– їх частота 4-7/с, амплітуда 100-200 мкВ; переважно виникають у паріетальних і скроневих ділянках; з’являються при засипанні.

ЕЕГ має певне діагностичне значення, оскільки є показником функціонального стану головного мозку.

Електрична активність головного мозку дитиниза частотно-амплітудною і топографічною характеристикою суттєво відрізняється від ЕЕГ дорослої людини.

У розвитку біоелектричної активності в онтогенезі виділяють чотири періоди:

1) від момента народження до 18 місяців у всіх ділянках мозку домінує δ-активність;

2) від 18 місяців до 5 років домінує θ-активність;

3) від 6 років до 10 років домінує α- ритм ( лабільна фаза);

4) після 10 років домінує α- ритм ( стабільна фаза).

Вікові зміни електричної активності головного мозку зумовлені морфофункціональним дозріванням кори великих півкуль

Рис. 4.47. Схема головних ритмів електроенцефалограми.

I – бета-ритм, II – альфа-ритм, III – тета-ритм, IV – дельта-ритм, V – судомні розряди.