Поняття про рецептор, рецепторну ділянку, класифікацію рецепторів

Головною частиною периферичного відділу сенсорних систем є рецептори – „вікна” ЦНС. Рецептор – це спеціалізована клітина чи її частина, яка сприймає подразнення і перетворює його в код.Таке визначення зумовлене тим, що в ряді випадків подразнення сприймає вся клітина (хеморецептори каро- тидного синуса), в інших – лише її частини – мікроворсинки (смакові, нюхові), або вільні нервові закінчення (больові, температурні).

Рецептори утворюють рецепторні ділянки – сукупність точок периферії, подразнення яких викликає подразнення однієї і тієї ж клітини.

Функції рецептора: сприйняття подразнення, первинне розрізнення, формування коду. Особливостя- ми рецепторів є, по-перше, те, що джерелом енергії для їх діяльності служить потенційна енергія, яка накопичена в них у результаті обмінних процесів. По-друге, вони вибірково чутливі до адекватних подразників, тобто володіють специфічністю. По-третє, на виході з них чи з рецепторної клітини виникає електрична активність у вигляді локального потенціалу, який, у результаті, перетворюється в потенціал дії (ПД).

Класифікація рецепторів

1. За місцем розташуванняїх поділяють на: екстерорецептори, які забезпечують зв’язок із зовнішнім середовищем і вісцерорецептори, які сприймають сигнали від внутрішніх органів. Різновидністю останніх є пропріорецептори, які сприймають зміни положення частин тіла.

2. За типом модальності подразнення рецепториподіляють на механо-, термо-, хемо-, фоно-, фо- торецептори.

3. За якістю відчуття виділяють:слухові, зорові, смакові, нюхові, больові.

4. За віддаленістю від подразникаїх поділяють на дистантні (фоно-, фоторецептори) і контактні

(тактильні, смакові).

5. За способом реагувати на один чи більше число подразників:моносенсорні (фоторецептори) і полісенсорні (механотермоноцицептори).

6. За наявністю чи відсутністю їх активності без дії подразненняїх поділяють на фоновоактивні, які мають постійно той чи інший рівень активності (вестибуло- і пропріорецептори) і „мовчазні”- ті, які відповідають активністю лише на подразнення (больові рецептори).

7. За здатністю до адаптаціївиділяють: рецептори, що швидко адаптуються (тільця Пачіні), погано адаптуються (вестибулярні, пропріоцептивні) і такі, що майже не адаптуються (больові).

8. За величиною порогуподілять на низькопорогові (фоно-, фоторецептори) і високопорогові (деякі механорецептори легень).

9. За особливостями їх активації- на первинночутливі чи первинні і вторинночутливі чи вторинні. Первинні – такі, у яких подразнення діє безпосередньо на відросток нервової сенсорної клітини (нюхові, больові, температурні, тактильні, пропріоцептивні). Вторинні - такі, у яких між подразником і нервовою клітиною знаходиться спеціалізована (не нервова) рецепторна клітина (смакові, слухові, вестибулярні, зорові), тому дія подразника є опосередкованою.