Провідниковий та кірковий відділи соматичної сенсорної системи

Від пропріорецепторів імпульси йдуть у складі аферентних волокон групи А-альфа (70-120 м/с), від тактильних рецепторів – у складі аферентних волокон групи А-бета (40-70 м/с) і А-дельта (15-40 м/с), а для імпульсів, які йдуть від рецепторів, що викликають відчуття свербіжу – у складі С-волокон (0,5-3 м/с). Проведення імпульсів від терморецепторів здійснюється волокнами групи А-дельта і С-волокнами.

Від тулуба й кінцівок імпульси йдуть у складі спинномозгових нервів, а від голови – у складі трійчастого нерва. Для проведення імпульсів, що забезпечують тактильну чутливість, використовуються спинномоз- ково-кортикальні тракти Голя і Бурдаха.

Кіркове представництво соматичної сенсорної системизнаходиться в пост- центральній звивині СмІ (рис. 12.2).

Рис. 12.2. Представництво різних частин організму людини в задній центральній звивині.

Коркове представництво сомато-сенсорної системи характеризується рядом особливо- стей.

1. Соматотопічною організацією – визначеним розташуванням проекцій ділянок тіла в ній. Тіло спроектоване в постцентральній звивині вверх но- гами.

2. Не співпаданням розмірів цих проекцій – найбільші території займають язик, губи, гортань, кисть, як найбільш важливі для оцінки подразнення. Найменші території – проекції тулуба й нижніх кінцівок.

3. Контралатеральне розташування проекцій від рецепторів лівої сторони імпульси надходять у праву півкулю, а від правої сторони – у ліву півкулю.

4. Складається переважно з моносенсорних нейронів.

Подразнення ділянки СмІ призводить до виникнення відчуттів ідентичних тим, які виникають при дії подразників (дотик, вібрація, тепло, холод, рідко біль).

Асоціативна ділянка СмII знаходиться біля латерального кінця постцентральної звивини на верхній стінці сільвієвої борозни й складається переважно з полісенсорних нейронів. Вона має білатеральне со- матотопічне представництво тіла, тому відіграє суттєву роль у сенсорній та моторній координації двох сторін тіла (наприклад, при дії обох рук).

Пошкодження ділянки СмІ – призводить до порушення тонкої локалізації відчуттів, а пошкодження ді- лянки СмІІ – до астереогнозії– невпізнання предметів при обмацуванні (без контролю зору).

Больова (ноцицептивна)

Сенсорна система

Ноцицептивна система (nocens – пошкодити, лат.), на відміну від інших сенсорних систем, не надає інформацію про навколишній світ. Проте вона має не менш важливе значення, оскільки інформує людину про майбутню небезпеку, а отже, відіграє захисну роль. Термін “ноцицептивна” вперше був запропонова- ний Шеррінгтоном.

Біль – це системна реакція організму, спрямована на захист від пошкоджуючої дії.Її стародавні греки називали “сторожовим псом здоров’я”. Для людини біль означає сигнал, що нагадує про необхідність звернення до лікаря.

Класифікація болю

Існують різні види класифікацій болю з урахуванням місця його виникнення, тривалості, характеру, ча-

су настання тощо.

Перш за все, біль поділяється на психогенний, не пов’язанний з дією зовнішнього подразника й фізичний, що виникає в результаті пошкоджуючої дії зовнішнього подразника. Фізичний біль поділяється на соматичнийі вісцеральний.

Соматичний біль, у свою чергу, поділяють на поверхневий, викликаний дією на шкіру й глибокий. Як правило, поверхневий біль добре локалізується, виникає при порізах, забиттях, при дії високих темпе- ратур. Глибокий біль виникає при дії пошкоджуючих подразників на суглоби, зв’язки, м’язи, сухожилки – структури, розташовані глибше, ніж шкіра. Цей біль менш чітко локалізований.

Вісцеральний біль– завжди глибокий, дуже погано локалізується, виникає у внутрішніх органах. Умови, за яких він виникає, завжди різні. По-перше, він може виникнути при сильному розтягненні гладенької мускулатурипорожнистих внутрішніх органів. Наприклад, якщо вихід із сечоводів чи сечово- го міхура закупорений каменем, тоді виникає надзвичайно сильний біль (коліки). По-друге, вісцеральний біль може виникати при сильному скороченні мускулатуривнутрішніх органів, особливо якщо при цьому виникає порушення кровопостачання органів. Наприклад, сильний біль виникає при ішемії міокарда, при приступах мігрені тощо. Вважають, що однією з основних причин болю при цьому є порушення надход- ження кисню до тканин. Вісцеральний біль часто буває дифузним, тупим, але може бути й гострим. Для цього виду болю характерно супроводження багаточисельними автономними реакціями (посилення потовиділення, підвищення частоти серцевих скорочень, артеріального тиску та ін.). Особливо сильний біль виникає при натягах кореня брижі, паріетальної очеревини. Біль за своїм характером може бути: ниючим, ріжучим, колючим, тиснучим; за тривалістю – хронічний (тривало діючий) чи гострий (миттєвий).

Існує ще поділ болю на епікритичний (первинний, ранній, швидкий, локалізований), а також на про- топатичний(вторинний, повільний, тупий, нелокалізований). Терміни були запропоновані Гедом (epi – після, protos – перший, гр.) після його спостережень за собою. Після перерізу нервів, з наступним їх зшиванням, відновлення больової чутливості проходило в такій послідовності: спочатку протопатичний, і лише після декількох тижнів – епікритичний. Тоді як зазвичай першим виникає епікритичний біль. Слід відмітити, що чим далі від головного мозку розташовується місце больового впливу, тим більше інтервал між появою епікритичного та протопатичного болю. Це свідчить про те, що імпульси, які виникають при дії епікритичного болю, по- ширюються А-дельта волокнами, а протопатичного – повільними, безмієліновими С-волокнами.

Теорії болю

1. Теорія інтенсивності.

Згідно з цією теорією біль є результатом надмірної, тобто дуже сильної активації рецепторних струк- тур будь-якої сенсорної системи. За цією теорією сильне подразнення, наприклад, механорецепторів чи терморецепторів, викликає біль.

2. Теорія специфічності.

Автори цієї теорії вважають, що біль – шосте відчуття. Це означає наявність специфічних рецепторів, що сприймають лише больові подразнення, спеціальних провідних шляхів і центрів у корі великих півкуль. У наш час більшість вчених дотримуються теорії специфічності.