Класифікація аритмій серця
І. Порушення утворення імпульсів
1. Порушення автоматизму синусового вузла (номотопні аритмії):
– синусова тахікардія;
– синусова брадикардія;
– синусова (дихальна) аритмія;
– синдром слабкості синусового вузла.
2. Підвищення автоматизму ектопічних водіїв ритму:
– передсердний ритм;
– вузловий;
– ідіовентрикулярний (шлуночковий);
– міграція водія ритму;
3. Ектопічні (гетеротопні) аритмії, викликані підвищенням збудливості міокарду:
– екстрасистолія;
– пароксизмальна тахикардія;
– тріпотіння і мерехтіння передсердь;
– тріпотіння і мерехтіння (фібриляція) шлуночків.
ІІ. Порушення провідності
1. Синоаурикулярна блокада.
2. Внутрішньопередсердна блокада.
3. Атріовентрикулярна блокада (І, ІІ, ІІІ ступеня).
4. Внутрішньошлуночкова блокада (блокада ніжок пучка Гіса):
– блокада правої ніжки пучка Гіса;
– блокада лівої ніжки пучка Гіса.
ІІІ. Синдром передчасного збудження шлуночків
1. Синдром Вольфа-Паркінсона-Уайта;
2. Синдром Кларка-Леві-Крітеску.
Порушення автоматизму синусового вузла (номотопні аритмії)
Синусова тахікардія – збільшення ЧСС, обумовлене підвищенням автоматизму синусового вузла при збереженні правильного синусового ритму (рис. 86 б).
ЕКГ-ознаки синусової тахікардії:
– ЧСС = 90-160 (180) за хвилину;
– збереження правильного синусового ритму.
Додаткові ознаки:
– скорочення інтервалу TP, іноді по типу "P на T";
– збільшення амплітуди зубця P у відведеннях ІІ, ІІІ, aVL (PІІІ > PІІ > PІ);
– збільшення амплітуди зубця T;
– косовисхідна депресія ST (2 мм);
– скорочення інтервалу PQ (< 0,12 с для синдромів Вольфа-Паркінсона-Уайта, Кларка-Леві-Крітеску).
Синусова брадикардія – зменшення ЧСС, обумовлене зниженням автоматизму синусового вузла при збереженні правильного синусового ритму (рис. 86 в).
ЕКГ-ознаки синусової брадикардії:
– ЧСС < 60 (59-40) за хвилину;
– збереження правильного синусового ритму.
Додаткові ознаки:
– подовження інтервалу T-P;
– збільшення амплітуди зубця P у відведеннях І, aVL (PІ >PІІ > PІІІ);
– згладжений зубець T у ІІ відведенні, негативний зубець T у ІІІ відведенні, збільшення зубця T у відведенні V1-V2;
– сегмент S-T вище ізолінії;
– збільшення інтервалу PQ > 0,2-0,01 сек.
Рис. 86. Порушення автоматизму серця:
а – синусовий ритм; б – синусова тахікардія; в – синусова брадикардія; г – синусова (дихальна) аритмія.
Синусова (дихальна) аритмія – неправильний синусовий ритм, що характеризується прискоренням і сповільненням ритму, обумовлений коливаннями тонусу блукаючого нерва в зв'язку з фазами дихання (на вдиху ЧСС збільшується, на видиху – сповільнюється) (рис. 86 г).
ЕКГ-ознаки синусової аритмії:
– коливання тривалості інтервалу RR, обумовлені фазами дихання: на вдиху інтервал зменшується, на видиху – збільшується;
– збереження синусового ритму.
Синдром слабкості синусового вузла– синдром, що виявляється одним з таких ознак або їхнім поєднанням:
– стійка виражена синусова брадикардія (ЧСС<50 за хвилину);
– наявність ектопічних ритмів на тлі раптового періодичного зникнення синусового ритму (зупинка синусового вузла);
– періодична поява синоаурикулярної блокади в поєднанні з одиничним ектопічним комплексом;
– стійка виражена брадисистолічна форма миготливої аритмії);
– синдром тахікардія-брадикардія – чергування рідкого синусового і частого ектопічного ритмів (фібриляція або тріпотіння).
Дата добавления: 2016-02-09; просмотров: 1504;