Тристулковий стеноз

ЕхоКГ ознаки тристулкового стенозу (в М-режимі) (рис. 109а):

– прямокутна форма руху передньої стулки тристулкового клапана;

– конкордантний рух стулок в діастолу зі зменшеною амплітудою.

ЕхоКГ ознаки тристулкового стенозу (в В-режимі) (рис. 109б):

– потовщення, ущільнення стулок клапана;

– зменшення рухомості стулок, куполоподібне вигинання в діастолу;

– зменшення площі тристулкового отвору;

– збільшення правого передсердя, можлива наявність в ньому тромбів;

– прогинання міжпередсердної перетинки ліворуч.

Рис. 109 Тристулковий стеноз:

а – М-режим; б – В-режим.

В нормі площа отвору тристулкового клапана близько 7 см². Гемодинамічно значуще звуження при площі 1,5 см² та менше. Максимальний градієнт тиску в нормі – 1 мм рт.ст. При підвищенні тиску в правому передсерді і периферичних набряках середній діастолічний градієнт тиску вище 5-10 мм рт.ст.

Недостатність клапану легеневої артерії

ЕхоКГ ознаки (в М-режимі):

– збільшення розмірів правого передсердя;

– тріпотіння стулок тристулкового клапана в діастолу;

– дилятація нижньої порожнистої вени, печінкових вен.

Стеноз устя легеневої артерії.

ЕхоКГ ознаки (в М-режимі):

– склероз стулок клапанів легеневої артерії;

– збільшення порожнини правого шлуночка, потовщення його стінок;

– великий зубець А на кривій стулки клапана легеневої артерії внаслідок зменшення тиску в легеневій артерії;

– збільшення кінцевого діастолічного тиску в правому шлуночку;

– затримка закриття клапана легеневої артерії порівняно з аортальним клапаном.

ЕхоКГ ознаки (в В-режимі):

– склеротичні зміни клапана, інколи з ознаками кальцифікації;

– збільшення порожнини правого шлуночка;

– гіпертрофія стінки правого шлуночка, міжшлуночкової перетинки;

– післястенотичне розширення легеневої артерії.

Ішемічна хвороба серця (ІХС)

Діагностика базується на вивченні характеру скорочення окремих локальних зон міокарду стінок серця.

ЕхоКГ ознаки ішемічної хвороби серця (в М- та В-режимах):

– зміна товщини міжшлуночкової перетинки: зменшується систолічне потовщення, зрідка – звуження її товщини в систолу;

– зниження амплітуди руху стінок серця, іноді — припинення руху стінок, а згодом можливе вибухання цієї стінки в систолу (постінфарктний період);

– визначення зон гіпо- або акінезії міокарда стінок та міжшлуночкової перетинки;

– при ранніх формах ішемічної хвороби серця зону асинергії вдається виявити в процесі дозованого фізичного навантаження.

Інфаркт міокарду

Діагностичне значення має в основному В-режим, рідше – М-режим. Діагностика базується на виявленні морфологічних змін міокарду:

– зміна руху уражених ділянок міокарду (стінок, в основному лівого шлуночка);

– зміна розмірів лівого шлуночка в систолу і діастолу;

– виявлення зон нормо-, гіпо- та акінезї, компенсаторної зони гіперкінезії;

– можливе виявлення аневризм стінок лівого шлуночка (в зоні верхівки), відрив папілярних м’язів, розрив міжшлуночкової перетинки, вільне балотування стулок мітрального клапана.