Термін сплати податку на прибуток

Податок сплачується в бюджет не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом.

Відповідальність.

Якщо має місце приховування або заниження сум податку на прибуток, платник сплачує:

— суму донарахованого податку;

— штраф у розмірі 30% від донарахованої суми податку;

— пеню, обчислену виходячи зі 120% облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати, нараховану на повну суму недоїмки за весь її строк.

Податок (плата) за землю

Ставки земельного податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюються у відсотках від їх грошової оцінки в таких розмірах:

для ріллі, сінокосів і пасовищ — 0,1;

для багаторічних насаджень — 0,03.

Для земель несільськогосподарського використання ставка встановлюється в розмірі 1% від їх грошової оцінки, а якщо грошова оцінка не проведена, то у фіксованих сумах.

Рисунок 6.1 – Структурно-логічна схема плати за землю

Податок із власників транспортних засобів

Рисунок 6.2 – Структурно-логічна схема податку з власників транспортних засобів

Непрямі податки

В Україні використовуються три види непрямих податків: акциз­ний збір (специфічний акциз), податок на додану вартість (універ­сальний акциз), мито.

Непрямі податки включають у ціни товарів, що реалізуються, робіт, що виконуються, послуг, що надаються. Отже, ці податки є ціноутворюючим елементом і можуть суттєво впливати на за­гальний рівень цін (рис. 6.3).

Рисунок 6.3 – Структурно-логічна схема формування цін реалізації товарів із включенням у них непрямих податків

Мито

Мито є непрямим податком, що стягується з товарів, транспортних засобів, інших предметів, які переміщуються через митний кордон країни.

На практиці застосовується кілька видів мита: ввізне, вивізне, се­зонне, спеціальне, антидемпінгове, компенсаційне.

Ввізне мито нараховується на товари та інші предмети за вве­зення таких на митну територію. Воно є диференційованим:

— щодо товарів, які походять з держав, що входять разом з Україною до митних союзів або утворюють спеціальні митні зони;

— щодо товарів, котрі походять з країн або економічних союзів, які користуються в Україні режимом найбільшого сприяння.

Ввізне мито нараховується на товари та інші предмети за їх ви­везення за межі митної території.

Сезонне мито застосовується на окремі товари на строк не біль­ший за чотири місяці від моменту його встановлення. Сезонне мито може бути ввізним і вивізним.

Спеціальне мито застосовується:

— як спосіб захисту українських виробів у цілому;

— як спосіб захисту національного товаровиробника, коли товари ввозяться на митну територію України в обсягах або за умов, що можуть завдавати шкоди національному товаровиробнику;

— як запобіжний засіб щодо учасників зовнішньоекономічної ді­яльності, які порушують національні інтереси у сфері зовнішньо­-економічної діяльності;

— як заходи у відповідь на дискримінаційні або недружні дії ін­ших держав, митних союзів.

Антидемпінгове мито застосовується у разі:

— ввезення на митну територію товарів і є об'єктом демпінгу, що завдає шкоди національному товаровиробнику;

— вивезення за межі митної території товарів за ціною, істотно нижчою від цін інших експортерів подібних або конкуруючих това­рів.

Компенсаційне мито застосовується у разі:

— ввезення на митну територію товарів, які є об'єктом субсидо­ваного імпорту, що завдає шкоди національному товаровиробнику;

— вивезення за межі митної території товарів для виробництва переробки, продажу або споживання яких надавалася субсидія, якщо таке вивезення завдає шкоди державі.

Міжнародна практика (а також і досвід України) свідчать, що найбільш поширеним є мито на імпорт.

Платниками мита є фізичні та юридичні особи. Сплата податку здійснюється за перетинання митного кордону.

Об'єктом оподаткування є митна вартість товару, що переміщає­ться через митний кордон. Для визначення митної вартості товару, що імпортується, вартість товару у валюті, яку визначено укладеним кон­трактом, перераховується в національну валюту України за курсом Національного банку на день подання митної декларації.

Користуються двома видами ставок для обчислення суми мита:

— у відсотках до митної вартості товарів, що переміщаються че­рез митний кордон;

— у грошовому розмірі на одиницю товару.

На підакцизні товари встановлено ставки специфічного ввізного мита. Для більшості видів підакцизних товарів ставку ввізного мита встановлено в ЄВРО з одиниці товарів, що імпортуються. Перелік товарів, що підлягають митному оподаткуванню, значно ширший, ніж перелік підакцизних товарів.

Контроль за стягненням мита здійснюють митні органи. За вико­нання ними своїх обов'язків і надання платникам відповідних по­слуг стягуються митні збори. Вони теж можуть бути встановлені у відсотках від митної вартості товарів, однак їх не слід ототожнюва­ти змитним податком.

Акциз

Акцизнийзбір — це непрямий податок, що встановлюється на підакцизні товари та включається в їхню ціну.

Платниками податку в бюджет є суб'єкти підприємницької дія­льності — виробники (за реалізації товару) або імпортери підакциз­них товарів (за перетину митного кордону).

Залежно від виду підприємницької діяльності є деякі особливості щодо обчислення об'єкта оподаткування. Законодавством визначено такі об'єкти оподаткування:

1) обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів. При цьому оборотом з реалізації є продаж, обмін на інші товари, безоплатна передача. В оподаткований оборот включається реалізація (пере­дача) товарів для власного споживання, промислової переробки, а також для своїх працівників (у тому числі і в порядку натуральної оплати праці);

2) митна вартість імпортованих товарів, у тому числі в межах бартерних (товарообмінних) операцій, отриманих без оплати їхньої вартості.

Платниками акцизного збору в бюджет є суб'єкти підприємниць­кої діяльності (їхні філії, відділення, підрозділи):

— виробники підакцизних товарів на митній території України, у тому числі з давальницької сировини;

— нерезиденти, які виробляють підакцизні товари на митній території України безпосередньо або через їх постійні представництва;

— суб'єкти підприємницької діяльності, інші юридичні особи, які імпортують на митну територію України підакцизні товари;

— фізичні особи-резиденти або нерезиденти, які ввозять підакциз­ні речі на митну територію України;

— юридичні або фізичні особи, які купують підакцизні товари у податкових агентів.

Перелік товарів, на які встановлюється акцизний збір (підакцизних товарів), і ставки акцизного збору затверджуються законодавчо і є єди­ними на всій території України для вітчизняних та імпортних товарів.

До підакцизних товарів віднесено:

— бензини моторні;

— дизельне пальне;

— автомобілі;

— тютюнові вироби;

— ювелірні вироби;

— спирт етиловий та алкогольні напої;

— пиво солодове.

Акцизний збір обчислюється за ставками, що визначаються у двох варіантах:

— у твердих сумах з одиниці реалізованого товару;

— за ставками у відсотках до обороту з продажу товарів.

Ставки акцизного збору встановлені у твердих сумах з одиниці то­варів, що реалізовані. Ці ставки диференційовано залежно від якісних характеристик товару і визначено в гривнях (щодо тютюнових виро­бів) та в ЄВРО (щодо бензину, дистиляторів, пива, алкогольних на­поїв).

Акцизний збір, обчислений в ЄВРО для товарів, що їх вироблено і реалізовано в Україні, сплачується у валюті України. При цьому використовується валютний (обмінний) курс Національного банку, що діяв на перший день кварталу, в якому здійснюється реалізація товару. Цей курс для обчислення ставок акцизного збору залишає­ться незмінним протягом кварталу.

Акцизний збір, обчислений в ЄВРО для товарів, що імпортуються в Україну, сплачується у валюті України за валютним (обмінним) курсом Національного банку, який діяв на день подання митної де­кларації.

За використання відсоткових ставок акцизного збору можливі такі варіанти визначення обороту, що оподатковується:

1) для товарів, що реалізуються за вільними цінами, оподаткова­ний оборот визначається виходячи з їхньої вартості за вказаними ціна­ми без урахування акцизного збору і податку на додану вартість;

2) для товарів, що реалізуються за державними фіксованими та регульованими цінами, оподаткований оборот визначається виходячи з їхньої вартості за вказаними цінами без урахування торговельних знижок, а також суми податку на додану вартість;

3) при закупівлі імпортних товарів оподаткований оборот визнача­ється виходячи з їхньої митної вартості та включаючи мито.

Строки сплати акцизного збору в бюджет залежать від виду під­акцизних товарів, суми податку.

— Підприємства-виробники, що реалізують спирт, алкогольні напої, пиво, сплачують податок на третій робочий день після здійснення обороту з реалізації.

— Підприємства-виробники, що реалізують тютюнові вироби, податок сплачують один раз на місяць (до 16 числа), виходячи з факти­чного обсягу реалізації за минулий місяць.

— Власники (замовники) алкогольних напоїв, спирту, пива, тютюнових виробів, виготовлених в Україні з використанням давальницької сировини, сплачують податок не пізніше дня отримання продукції.

— Підприємства (крім зазначених вище), в яких середньомісячна сума акцизного збору за минулий рік становила понад 25 тис. грн, сплачують податок щодекади (15, 25 числа поточного місяця і 5 чи­сла місяця, наступного за звітним), виходячи з фактичного обороту
за звітну декаду.

— Решта підприємств сплачує податок щомісяця до 15 числа та­кож виходячи з фактичного обороту за минулий місяць.

За імпортовані підакцизні товари акцизний збір сплачується під час «розмитнення» імпортного товару.

Пільги щодо акцизного збору.

1. Акцизний збір не справляється в разі реалізації підакцизних товарів на експорт за іноземну валюту. Ця пільга підвищує конку­рентоспроможність відповідних товарів на зарубіжних ринках, сприяє збільшенню надходжень валютних ресурсів.

2. Не обкладаються акцизним збором обороти з реалізації підак­цизних товарів для виробництва інших підакцизних товарів. У цьо­му разі виключається можливість подвійного оподаткування.

3. Не підлягає обкладанню акцизним збором реалізація легкових автомобілів спеціального призначення.

4. Не оподатковується оборот з реалізації спирту етилового для виготовлення лікарських засобів і ветеринарних препаратів.

5. Встановлені певні пільги щодо справляння акцизного збору в спеціальних економічних зонах, визначених відповідними законами України.

ПДВ

Платникиподатку. Платниками податку в бюджет є суб'єкти господарської діяльності (юридичні особи) і громадяни (фізичні особи), які здійснюють підприємницьку діяльність на території України. При цьому податок стягується, якщо обсяг оподаткованих операцій платника з продажу товарів (робіт, послуг) за останні два­надцять календарних місяців перевищував 1200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Об'єкт оподаткування. Об'єктом оподаткування є такі опера­ції, здійснювані платниками податку, суб'єктами господарювання:

— продаж товарів (робіт, послуг) на митній території України, у тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами опера­тивної оренди (лізингу);

— завезення (пересилання) товарів на митну територію України, виконання робіт (послуг), що здійснюється нерезидентами для вико­ристання або споживання цих робіт (послуг) на митній території України; завезення (пересилання) майна згідно з договорами оренди (лізингу), застави, іпотеки;

— вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України і виконання робіт, надання послуг для споживання за ме­жами митної території України.

Отже, об'єктом оподаткування є операції, пов'язані з продажем това­рів (робіт, послуг) усередині держави, їхнім імпортом чи експортом.

Слід звернути увагу, що законодавчо визначено поняття продажу товарів (робіт, послуг). Продаж товарів— це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, іншими цивіль­но-правовими договорами та передбачають передачу права власнос­ті на товари за компенсацію, а також операції з безоплатного надан­ня товарів.

Не є продажем операції з передачі товарів згідно з договорами комі­сії (консигнації), поруки, відповідального зберігання, довірчого управ­ління, оренди (лізингу) та інших громадянсько-правових договорів, що не передбачають передачу права власності на товари іншій особі.

Продаж послуг (робіт) — це будь-які операції цивільно-пра­вового характеру з надання послуг (робіт) з передачею права корис­тування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами, за компенсацію, а також операції з безкоштовного надан­ня послуг. Продаж послуг (результатів робіт) включає надання пра­ва користування або розпоряджання товарами згідно з договорами оренди (лізингу), продажу, ліцензування, установлених законом способів передачі права інтелектуальної власності.

Не вважаються об'єктами оподаткування такі операції, здійс­нювані суб'єктами господарювання:

— випуск, розміщення і продаж цінних паперів, емітованих суб'єктами підприємницької діяльності, а також деривативів;

— обмін цінних паперів на інші цінні папери, депозитарна, реєс­траторська та клірингова діяльність з цінними паперами;

— передача майна в оренду і його повернення після закінчення терміну договору оренди, сплата орендних платежів відповідно до договорів фінансової оренди;

— надання послуг зі страхування й перестрахування, із соціального та пенсійного страхування;

— обіг валютних цінностей;

— надання послуг з інкасації, розрахунково-касового обслугову­вання, за кредитними і депозитними договорами;

— виплата заробітної плати, інших грошових виплат, дивідендів;

— надання брокерських, дилерських послуг з укладанням контрак­тів на торгівлю цінними паперами і деривативами на ринку цінних паперів;

— передача основних фондів у формі внесків у статутні фонди юридичних осіб в обмін на їхні корпоративні права.

База оподаткування.База оподаткування для нарахування ПДВ залежить від сфери та виду діяльності суб'єкта господарювання.

База оподаткування з продажу товарів (робіт, послуг) визначає­ться, виходячи з договірної (контрактної) вартості цих товарів (робіт, послуг), розрахованої за вільними або регульованими цінами (тарифами). У базу для розрахунку ПДВ включається акцизний збір та інші загальнодержавні податки і збори.

Для товарів, які ввозяться на митну територію України, база опо­даткування включає митну вартість, ввізне мито, акцизний збір.

Операції, звільнені від оподаткування.

1. Операції з продажу:

— вітчизняних продуктів дитячого харчування молочними кух­нями і спеціалізованими магазинами;

— товарів спеціального призначення для інвалідів (відповідно до переліку, встановленого Кабінетом Міністрів України);

— лікарських засобів і виробів медичного призначення, що заре­єстровані в Україні в установленому порядку (у тому числі надання послуг з їх продажу аптечними закладами);

— книг вітчизняного виробництва, періодичних видань, друкова­них засобів масової інформації вітчизняного виробництва (вклю­чаючи їх доставку), учнівських зошитів, підручників та інших навчальних посібників;

— путівок для санаторно-курортного лікування та відпочинку дітей;

— товарів, робіт, послуг для власних потреб дипломатичних пред­ставництв, консульських установ і представництв міжнародних орга­нізацій в Україні;

— товарів, робіт, послуг (за винятком підакцизних товарів, грального бізнесу) підприємствами, що засновані всеукраїнськими громадськими організаціями інвалідів. На цих підприємствах інвалі­дів має бути не менше 50% від загальної кількості працівників, а фонд оплати їхньої праці має становити не менше 25% суми загаль­них витрат на оплату праці.

2. Операції з надання послуг:

— перевезення пасажирів міським транспортом (за умови, що тарифи на такі перевезення регулюються законодавчо);

— ремонт шкіл, дошкільних установ, інтернатів, установ охорони здоров'я (у сільській місцевості);

— обробка землі сільськогосподарськими виробниками багатоді­тним сім'ям, інвалідам, ветеранам, самотнім особам і особам, що по­страждали від Чорнобильської катастрофи, школам, дошкільним установам, інтернатам, установам охорони здоров'я в сільській міс­цевості;

— послуги освіти, які надаються установами освіти, що мають відповідний дозвіл;

— послуги, що надаються установами охорони здоров'я, які ма­ють спеціальний дозвіл на надання таких послуг;

— доставка пенсій і грошової допомоги населенню.

3. Операції з виконання робіт:

— будівництво за рахунок коштів інвесторів житла для військовослужбовців, ветеранів війни, членів сімей військовослужбовців, що загинули, виконуючи службові обов'язки;

— будівництво житла, що здійснюється за рахунок коштів фізичних осіб за умови передачі його у власність тим самим фізичним особам;

— фундаментальні дослідження, науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи, що здійснюються за рахунок державного бю­джету.

4. Операції з передачі:

— земельних ділянок під об'єктами нерухомості або незабудованої землі;

— безкоштовної передачі рухомого складу однією залізницею або підприємством залізничного транспорту іншим залізницям або підприємствам залізничного транспорту загального користування державної форми власності.

5. Операції завезення на митну територію України продуктів морського промислу, виловлених суднами України.

Джерела відшкодування вхідного ПДВ.

Для придбаних товарів (робіт, послуг), вартість яких стосується до складу валових витрат виробництва, вхідний ПДВ відшко­довується за рахунок сум ПДВ, які надходять від реалізації продук­ції (робіт, послуг) суб'єктом господарювання, а також із коштів державного бюджету.

Такий самий порядок відшкодування вхідного ПДВ встановле­ний щодо придбаних основних фондів і нематеріальних активів, які підлягають амортизації. Сплачений вхідний ПДВ включається в податковий кредит.

Податковий кредит виникає (формується) в суб'єктів гос­подарювання, що здійснюють операції з продажу товарів (ро­біт, послуг), які оподатковуються ПДВ. При цьому в суму по­даткового кредиту включається та частина сплаченого ПДВ за придбані товари (роботи, послуги), які використано для ви­робництва і реалізації оподаткованих ПДВ товарів (робіт, по­слуг).

Згідно із Законом «Про податок на додану вартість» застосовую­ться дві ставки оподаткування: 20% і нульова.

Нульова ставка опо­даткування ПДВ застосовується до таких операцій:

— продаж товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України;

— продаж робіт (послуг), призначених для використання і спо­живання за межами митної території України;

— продаж товарів (робіт, послуг) підприємствами роздрібної тор­гівлі, що розміщені на території України в зонах митного контролю (безмитних магазинах);

— надання транспортних послуг з перевезення пасажирів і вантажів за межами митного кордону України;

— продаж вугілля та продуктів його збагачення, вугільних і торф'яних брикетів, електроенергії, імпортованого газу.

Не дозволяється застосування нульової ставки ПДВ до операцій, що пов'язані з вивезенням (експортом) товарів (робіт, послуг), у тих випадках, коли ці операції звільнені від оподаткування на митній території України.

Таким чином, застосування нульової ставки оподаткування ПДВ до перелічених вище операцій уможливлює включення в суму подат­кового кредиту ПДВ, сплаченого на придбані товари (роботи, по­слуги), що були використані для продажу товарів (робіт, послуг), які оподатковуються за нульовою ставкою.

Підставою для включення ПДВ у податковий кредит є податкова накладна, що передається покупцеві продавцем товарів (робіт, по­слуг). Податкову накладну складають у двох примірниках у момент виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної передається покупцеві, а копія залишається у продавця.

Сума ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет суб'єктом господарю­вання — платником податку, визначається як різниця між: загаль­ною сумою його податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, і су­мою податкового кредиту, що сформувався протягом того самого періоду.

Якщо за результатами звітного періоду сума податкового кре­диту перевищує суму податкових зобов'язань платника ПДВ, рі­зниця підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету.

Терміни сплати ПДВу бюджет.

Для платників податку, у яких обсяг операцій, що оподатковую­ться, за попередній календарний рік перевищує 7200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, оподатковуваний (звітний) період дорів­нює календарному місяцю. При цьому сплата ПДВ має здійснюватися не пізніше 20 числа місяця, що настає за звітним періодом.

Платники податку, що в них обсяг оподатковуваних операцій є меншим, ніж зазначено вище, самі визначають податковий період. Він може дорівнювати календарному місяцю або кварталу. Заяву про своє рішення платник податку подає в податковий орган за місяць до початку календарного року. Протягом календарного року мож­лива заміна квартального податкового періоду на місячний за за­явою платника податку.

Платник ПДВ, що використовує квартальний податковий період, але здійснює експортні операції з продажу товарів (робіт, послуг), може одержати бюджетне відшкодування частини податкового кредиту за результатами двох перших місяців кварталу.