Нормування оборотних коштів у незавершеному виробництві і витратах майбутніх періодів

Незавершене виробництво – один із найважливіших напрямів авансування оборотних коштів. Його питома вага в промисловості перевищує 20 % загальної вартості оборотних коштів. Незавершеним виробництвом вважають незавершене виготовлення продукції на всіх стадіях виробничого процесу від моменту першої операції і до здавання готової продукції на склад. Його обсяг залежить від типу виробництва, тривалості виробничого циклу, розподілу витрат протягом виробничого циклу (обсяг незавершеного виробництва зростає, якщо більше витрат здійснюється на початку виробничого циклу).

Норматив оборотних коштів для незавершеного виробництва визначається за формулою

Н = В * Д * Кзв, (7.3)

де В - одноденні витрати за планом IV кварталу, тис. грн;

Д - тривалість виробничого циклу, днів;

Кзв - коефіцієнт зростання витрат.

Норма оборотних коштів для незавершеного виробництва визначається множенням тривалості виробничого циклу на коефіцієнт зростання витрат.

Одноденні витрати розраховуються діленням витрат на випуск валової продукції (за виробничою собівартістю) в IV кварталі планового року на 90.

Тривалість виробничого циклу визначається на основі даних технологічних карт і інших планових нормативів виробництва.

Розрахунок коефіцієнта зростання витрат залежить від розподілу витрат протягом виробничого циклу. При рівномірному розподілі витрат коефіцієнт зростання витрат К визначається за формулою

(7.4)

де А - витрати, здійснювані одноразово на початку виробничого циклу;

Б - подальші витрати, що враховуються в собівартість продукції.

До одноразових витрат належать витрати сировини, матеріалів, які надходять у виробництво з самого початку виробничого циклу.

До подальших витрат відносять всі інші витрати - заробітну платню, амортизаційні відрахування, електроенергію і т.п.

Витрати майбутніх періодів враховують виробничі витрати, здійснені в даному плановому періоді, які переноситимуться на собівартість продукції, що випускається в наступні періоди. До них належать витрати, пов'язані з підготовкою нових виробництв і нових видів продукції, якщо вони не фінансуються з фонду розвитку виробництва, витрати, пов'язані з проведенням гірських розробок, гірсько-підготовчих, відкриваючих та інших робіт.

Норматив оборотних коштів на витрати майбутніх періодів визначається за формулою

(7.5)

де Н - норматив оборотних коштів на витрати майбутніх періодів;

С_о - сума коштів, які вкладені в ці витрати на початок планового періоду, за відрахуванням одержаних банківських кредитів;

Р_п - витрати, які проводяться в плановому році, передбачені відповідними кошторисами;

Р_В - витрати, які враховуються в собівартість продукції планового року і передбачені кошторисом виробництва.

Витрати на освоєння виробництва нових видів продукції включаються в розрахунок потреби в оборотних коштах на витрати майбутніх періодів на основі розроблених підприємством кошторисів для кожного виробу, який підлягає освоєнню. Ці витрати визначаються на весь період освоєння з діленням за роками, а також на плановий рік за кварталами.

Розрахунок нормативу оборотних коштів на витрати майбутніх періодів здійснюється на кожний рік.

Нормування оборотних коштів для створення запасів готової продукції здійснюється аналогічно нормуванню запасів сировини. До готової продукції належать вироби, завершені виробництвом, прийняті технічним контролем підприємства і здані на склад або прийняті замовником відповідно до затвердженого порядку приймання продукції.

Сукупний норматив оборотних коштів підприємства на плановий рік визначається підсумовуванням нормативів за кожною статтею нормування оборотних коштів. Виходячи із загальної потреби підприємства в оборотних коштах, розраховують приріст (зменшення) їх нормативу в плановому періоді. Ці дані використовуються під час складання фінансового плану. У фінансовому плані для покриття приросту нормативу оборотних коштів повинні бути забезпечені відповідні джерела.