Методи розрахунку нормативу оборотних коштів

Визначення потреби в оборотних коштах прямим методом передбачає виконання розрахунків для кожного елемента оборотних активів. Вони здійснюються на тривалий період, якщо раптово не змінюються асортимент продукції, технологія виробництва, умови постачання і збуту продукції. Обчислений методом прямого розрахунку норматив щорічно коригується підприємством з урахуванням змін виробничої програми і швидкості обігу оборотних коштів. Для корекції використовується економічний метод розрахунку.

Особливість визначення потреби в оборотних коштах економічним методом полягає в тому, що обчислений методом прямого розрахунку норматив на поточний рік ділять на дві частини. До першої частини відносять нормативи оборотних коштів за статтями, розмір яких прямо залежить від обсягу витрат на виробництво: сировина, основні матеріали, покупні напівфабрикати, допоміжні матеріали, тара, незавершене виробництво і готова продукція (виробничий норматив). До другої частини враховують ті статті нормування оборотних коштів, розмір яких прямо не залежить від зміни витрат на виробництво: запасні частини для ремонтів устаткування, малоцінні і швидкозношувані предмети, витрати майбутніх періодів (невиробничий норматив).

Для визначення нормативу оборотних коштів на плановий рік виробничий норматив збільшується відповідно до темпів зростання виробничої програми в плановому періоді.

Невиробничий норматив оборотних коштів збільшується на 50% від зростання виробничої програми.

Одержана загальна сума нормативів зменшується на суму коштів, які вивільняються в результаті планового (прогнозованого) прискорення обігу оборотних коштів.

На відміну від методу прямого розрахунку, який є досить трудомістким, економічний метод не вимагає виконання складних розрахунків.

Метод прямого розрахунку застосовується на нових підприємствах, а також тоді, коли необхідно проаналізувати стан оборотних коштів з метою виявлення непотрібних, надмірних, неліквідних виробничих запасів; резервів скорочення тривалості виробничого циклу; причин накопичення готової продукції на складах. Економічний метод розрахунку нормативу оборотних коштів застосовується на діючих підприємствах. Економічний метод доцільно також використовувати на рівні галузевих міністерств, відомств, виробничих об'єднань у процесі перспективного планування або прогнозування.

Мінімізація поточних витрат з обслуговування запасів є оптимізаційною задачею, розв'язуваною у процесі їх нормування.

Для виробничих запасів вона полягає у визначенні оптимального розміру партії сировини і матеріалів, що поставляється. Чим вище розмір партії поставки, тим нижче відносний розмір поточних витрат з розміщення замовлення, доставки товарів і їх приймання (позначимо цей вид поточних витрат з обслуговування запасів як ПВ₁). Проте високий розмір партії поставки визначає високий середній розмір запасу. Якщо закуповувати сировину один раз на два місяці, то середній розмір її запасу складе 30 днів, а якщо розмір партії поставки скоротити удвічі, тобто закуповувати сировину один раз на місяць, то середній розмір її запасу складе 15 днів (див. рис. 7.2). У цих умовах знизиться розмір поточних витрат із зберігання запасів (позначимо цей вид поточних витрат з обслуговування запасів як ПВ₂).

Розрахунок оптимального розміру партії поставки, при якому мінімізуються сукупні поточні витрати з обслуговування запасів (тобто ПВ₁ + ПВ₂ Þ min) здійснюється за такою формулою (відомою як модель Уілсона):

, (7.6)

де ОР_опт - оптимальний розмір партії поставки;

З_р - необхідний обсяг закупівлі сировини і матеріалів на розрахунковий період;

ПВ₁ - розмір поточних витрат з розміщення замовлення, доставки товарів та їх прийому із розрахунку на одну партію, що поставляється;

ПВ₂ - розмір поточних витрат із зберігання одиниці запасів.

Рисунок 7.2 – Залежність між розміром партії поставки та середнім розміром запасу (в сумі)

Приклад

Річна потреба в певному виді сировини, що визначає обсяг його закупівлі, становить 1000 тис. грн. Розмір поточних витрат із доставки замовлення, товарів з розрахунку на одну партію, що поставляється, становить 12 тис. грн. Розмір поточних витрат із зберігання одиниці запасу становить 6 тис. грн. на рік. Підставляючи ці дані в модель Уілсона маємо:

Отже, протягом року товар повинен доставлятися 16 разів (1000 : 63) або кожні 22 дні (360 : 16). При таких показниках розміру партії і частоти поставки сукупні поточні витрати з обслуговування товарних запасів будуть мінімальними.

Для запасів готової продукції задача мінімізації поточних витрат з їх обслуговування полягає у визначенні оптимального розміру партії виробленої продукції. Якщо виробляти певний товар дрібними партіями, то витрати із зберігання його запасів у вигляді готової продукції (ПВ₂) будуть мінімальними. В той самий час істотно зростуть поточні витрати підприємства, пов'язані з частим переналагодженням устаткування, підготовкою виробництва, та інші (ПВ₁).

Мінімізація сукупного розміру поточних витрат з обслуговування запасів готової продукції також може бути здійснена на основі моделі Уілсона (з іншим змістом показників ПВ₁ і ПВ₂). У цьому випадку замість необхідного обсягу закупівлі товарів використовується планований обсяг виробництва або продажу готової продукції.

Як в першому, так і в другому випадках розрахунки можуть бути уточнені з урахуванням мінімальної норми відвантаження (залізничним або автомобільним транспортом), створення на підприємстві певного розміру страхового запасу, альтернативи у виборі засобів транспортування та інших умов.

Визначення мінімально необхідної потреби у грошових активах для здійснення поточної господарської діяльності спрямоване на встановлення нижньої межі залишку необхідних грошових активів у національній та іноземній валютах (у процесі розрахунків іноземна валюта перераховується за певним курсом у національну).

Розрахунок мінімально необхідної суми грошових активів (без урахування їх резерву у формі короткострокових фінансових вкладень) ґрунтується на планованому грошовому потоці за поточними господарськими операціями, зокрема, на обсязі витрачання грошових активів за цими операціями в майбутньому періоді.

Мінімально необхідна потреба в грошових активах для здійснення поточної господарської діяльності може бути визначена за такою формулою

(7.7)

де ГА_мін - мінімально необхідна потреба у грошових активах для здійснення поточної господарської діяльності у майбутньому періоді;

ПР_га - передбачуваний обсяг платіжного обороту за поточними господарськими операціями у майбутньому періоді (відповідно до плану надходження і витрачання грошових коштів підприємства);

О_га - оборотність грошових активів (разів) в аналогічному звітному періоді (вона може бути скоректована з урахуванням планованих заходів щодо прискорення обороту грошових активів).

Розрахунок мінімально необхідної потреби у грошових активах для здійснення поточної господарської діяльності може бути здійснений іншим методом за такою формулою:

(7.8)

де ГА_к - залишок грошових активів на кінець звітного періоду;

ПР_га - планований обсяг платіжного обороту за поточними господарськими операціями в майбутньому періоді;

ФР_га - фактичний обсяг платіжного обороту з поточних господарських операціях в звітному періоді;

О_га - оборотність грошових активів (разів) у звітному періоді.

У практиці застосовуються і складніші моделі визначення мінімального, оптимального, максимального і середнього залишків ГА, які використовуються в тих випадках, коли у зв'язку з невизначеністю майбутніх платежів план надходження і витрачання грошових коштів не може бути розроблений у щомісячному (подекадному) розрізі.

Так, відповідно до моделі Баумоля залишки ГА на майбутній період визначаються в таких розмірах:

а) мінімальний залишок ГА береться нульовим;

б) оптимальний залишок розраховується за формулою

(7.9)

де ГА_опт - оптимальний залишок ГА в планованому періоді;

В_К - середня сума витрат з обслуговування однієї операції з короткостроковими фінансовими вкладеннями;

О_ГА - загальна витрата грошових активів у майбутньому періоді;

СП_КФВ - ставка відсотка з короткострокових фінансових вкладень у даному періоді (виражена десятковим дробом).

в) середній залишок грошових активів відповідно до цієї моделі планується як половина оптимального (максимального) їх залишку.

Відповідно до моделі Міллера-Орра залишки грошових активів на майбутній період визначаються в таких розмірах:

а) мінімальний залишок грошових активів береться у розмірі мінімального їх резерву в звітному періоді (це значення повинне бути більше нуля);

б) оптимальний залишок грошових активів розраховується за формулою

(7.10)

де ВІД_да - сума максимального відхилення грошових активів від середнього у звітному періоді.

в) максимальний залишок грошових активів відповідно до цієї моделі береться в триразовому розмірі ГА_опт. Перевищення цього залишку визначає необхідність трансформації зайвих грошових активів у короткострокові фінансові вкладення;

г) середній залишок грошових активів розраховується в цьому випадку за формулою

(7.11)

де ГА_ср - середній залишок грошових активів у плановому періоді;

ГА_мін, ГА_макс - відповідно мінімальний і максимальний залишки грошових активів, розраховані раніше.