Показники стану і ефективності використання оборотних коштів

Стан оборотних коштів характеризується наявністю їх на певну дату. Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2П(С)БО2 «Баланс» наявність власних оборотних коштів підприємства визначається як різниця між сумою підсумку розділу І пасиву балансу Ф.1. «Власний капітал» (рядок 380) і підсумком розділу І активу балансу (рядок 080).

Отже, з суми розділу І пасиву балансу «Власний капітал» (рядок 380) і суми рядка 430 «Забезпечення подальших витрат і платежів» вираховується сума показників розділу І активу «Необоротні активи» (рядок 080).

Порівняння фактичної наявності оборотних коштів з нормативом дає можливість визначити брак або надлишок власних оборотних коштів.

Брак власних оборотних коштів означає перевищення нормативу оборотних коштів над фактичною їх наявністю. Він може виникнути з вини самого підприємства, інших підприємств, в результаті зміни умов господарювання, не взятих до уваги своєчасно (як, наприклад, невчасне фінансування приросту нормативу власних оборотних коштів), через стихійне лихо і з іншої причини.

Надлишок власних оборотних коштів створюється у підприємств у разі перевищення розмірів оборотних коштів понад визначених нормативів, необхідних для задоволення постійних мінімальних потреб виробництва в ресурсах. Він може виникнути внаслідок перевиконання плану прибутку; неповного внеску платежів до бюджету; безкоштовного надходження (отримання) товарно-матеріальних цінностей від інших організацій; неповне використання прибутку на цілі, передбачені фінансовим планом, та ін.

Перевищення нормативу оборотних коштів може бути виправданим у разі перевиконання плану випуску продукції, але темпи зростання нормативних запасів не повинні випереджати темпів зростання обсягу виробництва.

До показників, які характеризують стан оборотних коштів, можна віднести коефіцієнт реальної вартості оборотних коштів в майні підприємства (К_р.в.). Цей показник визначається як відношення вартості оборотних коштів до вартості майна підприємства.

(7.12)

де Ф_н - фактична наявність (вартість оборотних коштів, грн);

М - вартість майна підприємства, грн.

Коефіцієнт реальної вартості оборотних коштів показує, яку час­тку у майні підприємства вони займають. Залежно від типу вироб­ництва, виду продукції та інших чинників ця частка може бути різ­ною. Але бажано, щоб вона забезпечувала можливість ритмічного, безперебійного виробництва і у разі необхідності швидкої ліквід­ності оборотних активів.

Для характеристики ефективності використання оборотних кош­ті на підприємствах використовуються різноманітні показники, найважливішим з яких є швидкість обороту. Вона обчислюється в днях і характеризується періодом, за який оборотні кошти підпри­ємства здійснюють один оборот, тобто проходять всі стадії кругообороту на підприємстві:

(7.13)

де О - термін обігу оборотних коштів, днів;

С - середні залишки нормованих оборотних коштів, грн;

Т - тривалість періоду, за який обчислюється оборот, днів;

Р - обсяг реалізованої продукції, грн.

Середню вартість оборотних коштів можна розрахувати як середню арифметичну або середню хронологічну. Дані для розрахунку використовуються залежно від періоду (рік, півріччя, квартал і т.п.), за який визначається оборотність. Якщо за рік, то необхідно для розрахунку брати наявність оборотних коштів на початок кожного місяця.

Отже, формула, за якою визначається середнє арифметичне, буде мати вигляд

(7.14)

де С₁, С₂ ... С₁₂ - сума (вартість) оборотних коштів на початок кожного місяця року (з січня по грудень);

С₁₃ - сума оборотних коштів на початок наступного року.

Середня сума оборотних коштів за середньою хронологічною визначається за формулою

. (7.15)

Тривалість обороту коштів — це синтетичний показник, здатний відображати одночасно результати процесу матеріального відтворення — обсяг реалізації створених товарів і наданих послуг за даний період — і ефективність використання в цьому процесі матеріальних засобів і коштів.

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів використовується коефіцієнт оборотності, який визначається за формулою

(7.16)

де К_о - коефіцієнт оборотності оборотних коштів.

Цей показник характеризує кількість оборотів оборотних коштів за період, що аналізується. Чим більше оборотів здійснюють оборот­ні кошти, то краще вони використовуються.

Коефіцієнт завантаження оборотних коштів є зворотним до коефіцієнта обігу показником і визначається за формулою

(7.17)

де К_з - коефіцієнт завантаження оборотних коштів, к.

Він характеризує участь оборотних коштів у кожній гривні реалізованої продукції. Чим менше оборотних коштів припадає на 1 грн обороту, то краще вони використовуються.

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів можуть використовуватися коефіцієнт ефективності (прибутковість оборотних коштів) і рентабельність. Вони обчислюються за формулами

, (7.18)

де Ке - коефіцієнт ефективності оборотних коштів.;

П - прибуток від реалізації продукції, грн;

Р - рентабельність оборотних коштів, %.

Якщо Ке є абсолютним показником і характеризує, скільки прибутку припадає на 1 грн оборотних коштів, то Р - відносний показник, який визначає ступінь використання оборотних коштів. Чим більше значення першого і другого показників, тим ефективніше використовуються оборотні кошти.

Поліпшення використання оборотних коштів підприємств і підвищення ефективності виробництва можна досягти з допомогою:

1) скорочення виробничих запасів товарно-матеріальних цінностей у зв'язку з переходом на оптову торгівлю і прямі економічні зв'язки з постачальниками;

2) прискорення оборотності за рахунок реалізації непотрібних, залежаних товарно-матеріальних цінностей.

Поліпшення використання оборотних коштів вивільняє їх. Це вивільнення може бути абсолютним і відносним.

Абсолютне вивільнення оборотних коштів – це пряме скоро­чення потреби в оборотних коштах проти попереднього періоду при одночасному збільшенні обсягу виробництва (реалізації).

Відносне вивільнення оборотних коштів виникає тоді, коли вна­слідок поліпшення їх використання підприємство з тією самою су­мою оборотних коштів або з незначним їх зростанням у плановому році збільшує обсяг виробництва.

За нинішніх умов господарювання через інфляційні процеси найбільш реальним є відносне вивільнення оборотних коштів.

Враховуючи це, слід більше уваги приділяти реалізації заходів, які сприяють відносному вивільненню оборотних коштів.

Показники стану і ефективності використання оборотних коштів, порядок їх визначення і їх економічний зміст наведено в табл. 7.2.

Таблиця 7.2 - Показники стану і ефективності використання оборотних коштів

Показник	Розрахунок	Економічна сутність
1 Наявність оборотних коштів	[Вк+З]-[Оз+Пк]	Характеризує величину власних оборотних коштів
а) брак		Перевищення нормативу оборотних коштів над фактичною їх наявністю
б) надлишок		Перевищення фактичної наявності оборотних коштів над нормативом
2 Коефіцієнт реальної вартості оборотних коштів у майні підприємства		Відображає питому вагу вартості оборотних коштів у загальній вартості майна підприємства
3 Оборотність		Характеризує час, за який оборотні кошти здійснюють один оборот
4 Коефіцієнт оборотності		Характеризує кількість оборотів за період, що аналізується
5 Коефіцієнт завантаження		Показує, скільки оборотних коштів авансовано в 1 грн реалізованої продукції
6 Прибутковість		Характеризує, скільки прибутку припадає на 1 грн оборотних коштів
7 Рентабельність		Визначає ступінь використання оборотних коштів

Вк - власні кошти;

З - забезпечення наступних витрат;

Оз - основні засоби та інші необоротні активи;

Пк - позикові кошти;

Фн - фактична наявність оборотних коштів;

Н - норматив оборотних коштів;

М - вартість майна підприємства;

В - середня вартість оборотних коштів;

Т - тривалість періоду, за яким обчислюється обіг оборотних коштів;

Р - обсяг реалізації продукції;

П - прибуток від реалізації продукції.

Висновки

Визначення оптимальної потреби в оборотних коштах є одним із найактуальніших завдань фінансової служби підприємства. Для його вирішення можуть використовуватися різні методи, що враховують особливості роботи підприємства.

При вивченні даної теми студентам необхідно звернути увагу на особливості визначення нормативів оборотних коштів і методів їх оптимізації.