ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАВОВОЇ РОБОТИ З ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ ПРОДУКЦІЇ/РОБІТ ТА ПОСЛУГ

Підвищення якості всіх видів виготовлюваної продукції, робіт і послуг, забезпечення їх відповідності кращим світовим та вітчизня­ним зразкам і вимогам, збереження якості виробів на весь час експ­луатації або використання – один з найважливіших напрямків перебудови господарського механізму, підвищення ефективності суспільного виробництва.

Незабезпечення високої якості продукції, робіт та послуг при­зводить до значних матеріальних і моральних збитків.

Тому одне з основних завдань органів господарського управлін­ня і підприємств, які виготовляють продукцію та надають послуги, полягає у випуску високоякісної продукції, що сприяє підвищенню економічних показників роботи підприємства в цілому.

Так, у колишньому Союзі ще з початку 80-х років застосовува­лись комплексні системи управління якістю.

У 1987 р. з метою правильної організації роботи з управління якістю продукції в централізованому порядку було розроблено Ре­комендації щодо форм і методів організації правового забезпечення комплексних систем управління якістю продукції на підприємствах промисловості та участі в цьому юридичних служб.

Правове забезпечення на підприємстві передбачає виконання таких основних завдань: дотримання і зміцнення законності при виготовленні продукції; організація ефективного застосування правових засобів з метою підвищення якості продукції до належно­го рівня; застосування правової відповідальності до осіб, винних у випуску продукції неналежної якості; правова регламентація гос­подарських відносин з управління якістю продукції.

Основою правового забезпечення є законодавство України, нормативні акти міністерств та інших органів виконавчої влади, стандарти, накази, положення, інструкції та інші акти підпри­ємств.

Правове забезпечення управління якістю на підприємстві здійснюють керівники та інші посадові особи згідно з покладеними на них обов'язками. Вони несуть персональну відповідальність за виготовлення продукції належної якості.

Юридична служба підприємства здійснює методичне керівницт­во правовим забезпеченням роботи з управління якістю продукції, координуючи свою діяльність з іншими структурними підрозділа­ми, надає допомогу їх керівникам у розробці нормативних актів з питань якості продукції, здійснює правову експертизу норматив­но-технічної документації з якості продукції.

Особливу увагу юридична служба повинна приділяти додер­жанню встановленого порядку приймання продукції за якістю, а в разі виявлення порушень разом з іншими структурними підрозділа­ми готувати матеріали, що стосуються випуску неякісної продукції, для передавання правоохоронним органам, а також вживати за­ходів щодо відшкодування збитків, нанесених підприємству.

Особливе значення для юридичної служби мають претензійно-позовна робота, узагальнення і аналіз практики застосування за­конодавства з якості продукції, підготовка пропозицій щодо усу­нення причин та умов випуску неякісної продукції.

Роботу, пов'язану з підвищенням якості продукції, юридична служба повинна починати з ознайомлення і правової оцінки на­казів, інструкцій з питань забезпечення якості продукції, а якщо інструкції відсутні, організовувати їх розробку і надавати правову допомогу підрозділам підприємства в розробці проектів цих актів з метою забезпечення їх відповідності чинному законодавству.

Юридична служба підприємства повинна вивчати практику використання правових засобів у роботі з поліпшення якості про­дукції, зокрема щодо висунення претензій і позовів, відшкодування збитків з винних осіб, притягнення їх до дисциплінарної відпові­дальності, пропаганда законодавства про якість продукції, періо­дичний аналіз арбітражних справ, пов'язаних з постачанням підприємством неякісної продукції, аналіз практики підприємства щодо відшкодування збитків через випуск і постачання продукції неналежної якості за рахунок винних осіб.

Основними нормативно-технічними документами, що встанов­люють вимоги до якості продукції, є стандарти. Залежно від ха­рактеру, призначення і сфери застосування стандарти поділяються на державні, галузеві та стандарти підприємств.

Вимоги до якості продукції, на яку немає стандартів, або до­даткові (до вимог, встановлених стандартом) визначаються тех­нічними умовами, під якими треба розуміти нормативно-технічний документ, що встановлює комплекс вимог до конкретних типів

продукції.

Якість окремих видів продукції може визначатись еталонами або зразками, які затверджуються уповноваженими органами гос­подарського керівництва відповідно до стандартів і технічних умов. Такий порядок стандартизації діяв до початку 90-х років, але не забезпечував однакового підходу до дотримання якості виго-товлюваної продукції, бо розробка стандартів на будь-яку продукцію перебувала у віданні відповідних міністерств.

Починаючи з 1990 р. стандарти почали розробляти технічні ко­мітети Держстандарту СРСР, кожен з яких створювався на базі провідного у своїй галузі підприємства або організації і був ос­новною ланкою стандартизації за окремим видом продукції.

Після проголошення Україною незалежності розробка стан­дартів і нагляд за їх додержанням визначаються декретами Кабі­нету Міністрів України "Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення" [1] і "Про стандартизацію і сертифікацію" [2].

Випуск і постачання продукції, виконання робіт, надання по­слуг з відхиленням від належних вимог, що погіршує їх якість, вважаються грубим порушенням державної і договірної дисциплі­ни. В окремих випадках Державний комітет стандартизації, метро­логії та сертифікації України (Держстандарт України) за наявності клопотання заінтересованого органу державної виконавчої вла­ди, згоди споживача та спеціально уповноваженого органу, що здійснює державний нагляд за безпекою цієї продукції, може вида­вати підприємцю дозвіл на тимчасове відхилення від вимог відпо­відних стандартів щодо якості продукції.

Підвищення якості продукції, робіт і послуг можливе лише в разі належного контролю за якістю та наявності ефективних за­собів боротьби з порушенням встановлених вимог.

Розрізняють дві групи контролю: зовнішній, який поширюється на організації, що не входять до однієї системи з контролюючим органом; внутрішній, що здійснюється в межах однієї системи.

Зовнішній контроль поділяється на позавідомчий і контрагент­ський, а внутрішній – на відомчий і такий, що здійснюється струк­турними підрозділами підприємств.

Позавідомчий контроль (або нагляд) за додержанням стандартів і норм здійснює Держстандарт України та його територіальні.орга­ни – центри стандартизації, метрології та сертифікації в Авто­номній Республіці Крим і областях, їх посадові особи, на яких по­кладено обов'язки здійснення державного нагляду за додержанням стандартів, а також інші спеціально уповноважені на це органи.

До контрагентського належить контроль, який сторони здій­снюють за договором. Основною формою такого контролю є прий­няття покупцем, замовником поставленої продукції, виконаних робіт за якістю, технічний нагляд .замовника за договором підряду на капітальне будівництво за відповідністю якості робіт проектам та кошторисам.

Відомчий крнтррль здійснюють органи господарського керів­ництва стосовно підпорядкованих їм підприємств і організацій^

Контроль за якістю виготовлюваної продукції безпосередньо на підприємстві, а також за якістю сировини І матеріалів, що надхо­дять на підприємство, здійснюють відділи технічного контролю, правовий статус яких визначений Типовим положенням про відділ технічного контролю промислового підприємства.

З підприємства може бути відправлена покупцям тільки та про­дукція, що була прийнята відділом технічного контролю.

Під час здійснення контролю за якістю продукції, матеріалів, си­ровини, що постачаються, працівники підприємства керуються по­ложеннями Інструкції про порядок прийняття продукції вирббни-чо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю та якістю [5].

У зазначеній Інструкції визначені методи перевірки продукції, по­рядок направлення постачальнику виклику його представника для участі у прийманні продукції і складанні акту в разі виявлення не­стачі, некомплектності, невідповідності продукції та інших порушень. Санкції затгостачання неякісної, некомплектної продукції перед­бачені в Положеннях про поставки продукції виробничо-технічно­го призначення і товарів народного споживання [3; 4].

До обов'язків юридичної служби входять також організація сис­тематичного обліку і збереження законодавчих актів з питань яко­сті продукції, систематичне інформування підрозділів підприємства про чинне законодавство і зміни в ньому.

Контрольні питання

1. Виготовлення продукції високої якості – одне з основних завдань органів госпо­дарського управління і підприємств.

2. Правове забезпечення управління якістю на підприємстві.

3. Робота юридичної служби, пов'язана з підвищенням якості продукції.

4. Нормативно-технічні документи, що визначають вимоги до якості продукції.

5. Зовнішній контроль за якістю продукції.

6. Внутрішній контроль за якістю продукції.