Список використаної та рекомендованої літератури

Конституція України // ВВР України. – 19%. – № ЗО. – Ст. 141 . Декларація про державний суверенітет // ВВР УРСР. – 1990. – №31. – Ст. 429. Закон України "Про власність"// ВВР УРСР. – 1991 . – № 20. Закон України "Про господарські товариства"// ВВР УРСР. – 1 991 . – № 49.

"Про державну службу" // ВВР України. – 1993. – № 52. –

Закон України Ст. 490. Закон України №34. Закон України

Про економічну самостійність України"// ВВР УРСР. – 1990. –

Про підприємництво" // ВВР УРСР. – 1991.– № 14. – Ст. 168. Закон України "Про підприємства" // ВВР УРСР. – 1991 . – № 24. – Ст. 272. Загальпе положення про юридичну службу міністерства, іншого центрального органу державної виконавчої влади, державного підприємства, установи, органі­зації (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.95 № 690) // ЗП України.– 1996. – № 1. – Ст. 20. .

Типовий статут державного підприємства // ІБЦ. – 1993. – № 7. Штефан М. Й. Підприємство і правосуддя. – К.: Вища шк., 1992. Щербина В. С. Господарське право України. – К.: Атіка, 1999.

2-1786

Тема 2

суб'єкти правової роботи на підприємствах

Правова робота у сфері суспільного виробництва, так само як у народному господарстві загалом, – це нормотворча та правоза-стосовна діяльність, спрямована на правове забезпечення госпо­дарської діяльності та керівництво нею, пов'язана з питанням від­повідальності, взаємозв'язку ланок господарського механізму, посадових осіб та працівників, яка забезпечує зміцнення закон­ності, державної, планової та договірної дисципліни, господарсь­кого розрахунку в діяльності підприємств, організацій та установ. Правова робота охоплює діяльність не тільки юридичної служби – коло її суб'єктів досить велике.

Суб'єктами правової роботи є Кабінет Міністрів, Міністерство юстиції, інші міністерства та центральні відомства, які видають нормативні акти, визначають основні напрямки правової роботи і конкретизують їх, Генеральна прокуратура, Ідо здійснює конт­роль за правовою роботою, а також органи, які безпосередньо здійснюють правову роботу – місцеві ради, адвокатура, арбіт­ражні суди.

Розглянемо детальніше суб'єкти правової роботи основної пер­винної ланки у сфері суспільного виробництва – державного підпри­ємства.

Закон України "Про підприємства" [3] визначає, що підприємст­во – це самостійна господарська організація, створена і зареєстро­вана у встановленому законом порядку для здійснення господарсь­кої діяльності з метою задоволення суспільних потреб у товарі (продукції, роботах, послугах) і одержання прибутку, яка діє на підставі статуту, має права і виконує обов'язки щодо своєї діяль­ності, є юридичною особою, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в банках.

Підприємство складається з підрозділів, які діють на засадах внутрішнього господарського розрахунку або колективного підря­ду, – відділи, виробництва, цехи, відділення, дільниці, бюро, ла­бораторії, бригади та ін.

Управління підприємством здійснюється відповідно до статуту підприємства на основі співвідношення засад самоврядування трудового колективу і прав власника щодо господарського вико­ристання свого майна.

Незважаючи на це в системі самоврядування на підприємстві принцип єдиного керівництва здійснюється керівниками підпри­ємств, структурних одиниць та підрозділів. Крім керівників суб'єк­том правової роботи є також трудовий колектив.

Керівник підприємства керує всією діяльністю і організовує ро­боту підприємства. Він несе відповідальність за результати роботи підприємства перед державою і трудовим колективом, розпоряд­жається майном підприємства, підписує договори та інші угоди, у межах своєї компетенції видає накази, згідно з трудовим законо­давством приймає на роботу і звільняє працівників, застосовує за­ходи заохочення і накладає дисциплінарні стягнення на праців­ників. Керівник підприємства наймається шляхом підписання контракту і призначення на посаду власником підприємства або обирається (як правило, на конкурсній основі).

Заступники керівника підприємства, керівники та спеціалісти підрозділів апарату управління і структурних підрозділів, а також майстри і старші майстри призначаються на посаду і звільняються з неї керівником підприємства. Межі їхньої компетенції так само встановлюються керівником підприємства згідно з чинним законо­давством.

Згідно із Законом України "Про підприємства" [3], а також по­ложеннями про структурні підрозділи та іншими нормативними актами компетенція структурних підрозділів визначається підпри­ємством самостійно. Однак вищі керівні органи мають можливість впливати на цей процес з метою забезпечення раціональної ор­ганізації виробництва шляхом уведення рекомендованих норм, таких як типові або примірні положення про підрозділи підпри­ємства, що встановлюють оптимальні моделі їх компетенції, а та­кож регулюють внутрішні господарські відносини. Компетенція та­ких підрозділів, як бухгалтерія, юридична служба підприємства,

встановлюється вищими органами у вигляді загальних положень. Вони безпосередньо підпорядковані керівникові й наділяються особливими правами щодо здійснення різних форм контролю, у тому числі контролю за законністю.

Позаяк управління підприємством і правова робота на під­приємстві тісно взаємопов'язані, слід визначити правовий стан окремих структурних підрозділів підприємства. Насамперед плано­во-економічного відділу, який організовує і вдосконалює плану­вання виробничо-господарської діяльності підприємства та його підрозділів, координує діяльність підрозділів щодо вдосконалення виробництва, забезпечує проведення аналізу з метою підвищення ефективності виробництва. Тому крім функції управління плано­во-економічний відділ на основі державного замовлення, дого­ворів і замовлень споживачів продукції, виконуваних робіт, а та­кож послуг, що надаються, розроблює перспективні, річні та квартальні плани виробництва, плани щодо прибутку, витрат ви­робництва, норми запасів матеріалів у цілому на підприємстві, контролює виконання економічних показників діяльності підпри­ємства і його підрозділів, готує пропозиції щодо їх поліпшення, вживає заходів щодо зміцнення госпрозрахунку, підвищення рен­табельності, розроблює проекти договірних, оптових та роздріб­них цін на продукцію, готує матеріали для підбиття підсумків ро­боти підрозділів і підприємства в цілому за певний період.

Керівник планово-економічного відділу має право вимагати від інших структурних підрозділів матеріали й інформацію, що не­обхідні для виконання покладених на відділ функцій, перевіряти діяльність структурних підрозділів з питань планово-економічної роботи, давати рекомендації з питань, пов'язаних з виконанням встановлених планів, економічного аналізу, звітності.

Відділ праці та заробітної плати, плануючи і вдосконалюючи структуру управління, штатів, розроблює плани, що стосуються організації праці та заробітної плати, за структурними підрозді­лами і в цілому по підприємству, розроблює штатні розписи під­розділів згідно з фондом оплати праці, структурою, схемою посадо­вих окладів, аналізує ефективність діючої системи оплати праці, розроблює пропозиції щодо її вдосконалення, здійснює контроль за правильним застосуванням різних форм оплати праці, забезпечує додержання штатної дисципліни та ін. Відділ забезпечує додер-

жання трудового законодавства, бере участь у розв'язанні трудо­вих спорів, розробці та здійсненні заходів щодо зміцнення трудової дисципліни, посилення контролю за використанням робочого часу, у розробці посадових інструкцій працівників підприємства.

Начальник відділу праці та заробітної плати має право давати структурним підрозділам рекомендації з питань організації праці та заробітної плати, одержувати від них матеріали, що необхідні для виконання покладених на відділ функцій, звертатися до керів­ника підприємства з пропозиціями про заохочення працівників за активну участь у поліпшенні організації праці або про накладен­ня стягнень на службовців, які припустились порушень щодо вико­ристання фонду оплати праці.

Відділ головного бухгалтера забезпечує організацію бухгалтер­ського обліку і контроль за раціональним, економним використан­ням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, збереженням майна.

Головний бухгалтер забезпечує облік надходжень грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей, відображення в бухгал­терському обліку операцій, пов'язаних з їх рухом; облік витрат виробництва та інших; облік господарсько-фінансової діяльності підприємства; правильне і своєчасне перерахування коштів у дер­жавний бюджет, внесків у державне соціальне страхування, кош­тів у різні фонди і резерви; виплату заборгованості банкам за кре­дитами і позиками та ін.

Разом з керівниками відповідних підрозділів головний бухгал­тер здійснює контроль за дотриманням правил прийняття та відпуску товарно-матеріальних цінностей, правильністю витрат фонду оплати праці, суворим додержанням штатної фінансової та касової дисципліни, додержанням встановлених правил проведен­ня інвентаризацій, законних списань з бухгалтерських балансів нестач та інших витрат. У разі виявлення незаконних дій допові­дає про це керівникові підприємства. ^;

Головний бухгалтер разом з керівником підприємства має право підписувати документи, які є підставою для прийняття та відпуску грошових коштів і товарно-матеріальних цінностей, для чого ви­дається відповідний наказ по підприємству. Перелічені документи без підпису головного бухгалтера недійсні. Головному бухгалтеру заборонено приймати до виконання і оформлювати документи за операціями, що суперечать законодавству і встановленому порядку прийняття, збереження і використання грошових коштів, товарно-матеріальних та інших цінностей.

Головний бухгалтер має право вимагати від структурних підрозділів додержання встановленого порядку оформлення опе­рацій і подання необхідних: документів і матеріалів, що є обов'яз­ковим для виконання всіма працівниками. Призначення, звільнен­ня і переміщення матеріально відповідальних осіб можливі лише за узгодженням з головним бухгалтерам. Останній попередньо роз­глядає і візує договори й угоди підприємства на операції з товар­но-матеріальними цінностями, виконання робіт або послуг, а та­кож накази і розпорядження про встановлення працівникам посадових окладів, надбавок до заробітної плати та преміювання.

Важливу роль у здійсненні правової роботи на підприємстві ви­конує відділ кадрів,основними завданнями якого є забезпечення підприємства робітниками та службовцями необхідних спеціально­стей та кваліфікацій згідно з планом, що стосується організації праці та заробітної плати, а також організація роботи з обліку, підготовки та підвищення кваліфікації працівників.

Особливу відповідальність відділ кадрів несе за своєчасне оформ­лення працівників при прийнятті їх на посаду, переведенні та звіль­ненні з посади, яку вони обіймають, відповідно до трудового законодавства; за додержання трудової дисципліни і правил внут­рішнього трудового розпорядку; за надання працівникам відпусток.

Начальник відділу кадрів має право вимагати від структурних підрозділів необхідні дані про роботу з кадрами, контролювати ро­боту з кадрами в підрозділах.

Відділ кадрів діє в тісному контакті з профспілковою організа­цією .підприємства.

Відповідальну частину правової роботи на підприємстві вико­нують також відділи матеріально-технічного постачання та збуту. Відділ матеріально-технічного постачанняпокликаний забезпечу­вати підприємство сировиною, матеріалами, комплектуючими ви­робами задля дотримання графіку виробництва, своєчасного ви­пуску якісної продукції згідно із затвердженою номенклатурою і державним замовленням та договорами із споживачами.

Відділ збутуповинен реалізовувати виготовлену продукцію згідно з укладеними договорами.

Спільна правова робота відділів матеріально-технічного поста­чання та збуту полягає в тому, що згідно з плановими завдання­ми і чинним законодавством вони укладають договори з поста­чальниками і споживачами продукції, контролюють їх виконання і в разі потреби застосовують передбачені законодавством заходи майнової відповідальності за невиконання постачальниками або споживачами договірних зобов'язань.

Трудовий кдлектив підприємства є основнрю ланкою суспіль­ства і згідно з Конституцією України [1] і Законом України "Про підприємства" [3] має широкі повноваження в політичному, еко­номічному та суспільному житті держави. У трудових колективах спільна праця здійснюється на засадах співробітництва та взаємо­допомоги, забезпечення єдності державних, суспільних та інших інтересів, затверджується принцип відповідальності кожного пра­цівника перед колективом і колективу перед працівником. Трудові колективи покликані збільшувати матеріальні та інші багатства країни, раціонально використовувати ресурси, виявляти турботу про членів колективу, про'поліпшення,ум.ов їхньої праці, побуту та відпочинку.

Як учасники управління підприємством трудові колективи без­посередньо впливають і на окремі напрямки правової роботи. Крім участі у розробці планів економічного та соціального розвитку підприємства, здійсненні заходів з виконання планів виробництва та договірних зобов'язань, якості продукції тощо широкі повнова­ження трудові колективи мають щодо укладення, забезпечення і контролю за виконанням колективних договорів.

Із здійсненням правової роботи тісно пов'язані повноваження трудових колективів щодо забезпечення зберігання власності, по­силення боротьби з безгосподарністю, попередження розкрадання майна підприємства.

Законодавство наділяє трудові колективи правом брати безпо­середню участь у здійсненні майже всіх основних напрямків право­вої роботи, крім договірної та претензійно-позовної.

Контрольні питання

1. Що означає поняття "правова робота"?

2. Види суб'єктів правової роботи.

3. Що таке підприємство згідно із Законом України "Про підприємства"? Структура підприємства.

4. Права та обов'язки керівника підприємства як суб'єкта правової роботи.

5. Структурні підрозділи підприємства як суб'єкти правової роботи, їх компетенція і правовий стан.

6. Роль трудового колективу підприємства як суб'єкта правової роботи.