Аналіз якості товарних запасів

Якість товарних запасів характеризується розміром та рівнем не­обхідних та залежалих товарних запасів. Тому в ході аналізу товар­них запасів слід приділяти увагу вивченню неходових та залежалих товарів, виявленню причин їх утворення.

До неходових товарів відносяться товари, що не користуються по­питом та знаходяться в торгівлі два роки з дня їх надходження (випуску). До залежалих відносяться товари, що знаходяться в кана­лах торгівлі понад два роки.

Утворення запасів цих товарів переважно відбувається через обра­хунки при визначенні потреби в товарах, при отриманні від поста­чальників виробів низької якості, застарілих фасонів та моделей, а також в результаті надмірного та нерівномірного їх завозу в торго­вельну мережу.

Мета аналізу неходових та залежалих товарів полягає у виявленні причин їх утворення, визначенні економічного збитку від наявності цих запасів, розробці заходів для зниження їхньої якості.

Основним джерелом інформації для такого аналізу є дані обліку неходових та залежалих товарів, матеріали інвентаризації, вибірко­вих спостережень.

Для аналізу використовуються наступні показники:

- питома вага неходових та залежалих товарів в загальній сукупній
масі товарів;

- питома вага неходових та залежалих товарів конкретної групи
в загальному обсязі цих запасів;

- частка залежалих товарів в загальній сумі неходових та залежалих товарів;

- темпи росту обсягу неходових та залежалих запасів;

- середній розмір уцінки товарів;

- процент реалізації уцінених товарів;

- коефіцієнт ефективності використання фонду уцінки (якщо та­кий створюється на підприємстві).

Наведені показники розраховуються та аналізуються в динаміці в цілому по підприємству та по окремих товарних групах.

Збільшення питомої ваги залежалих товарів веде за собою більші збитки та призводить до погіршення фінансового стану торговельної організації. Зростання залежалих запасів може бути обумовлено не­доліками в оперативній роботі з неходовими та залежалими товарами або несвоєчасністю їх уцінки.

Обсяг витрат та збитків торговельного підприємства від зберігання залежалих товарів збільшується пропорційно до перевищення часу перебування їх на підприємстві.

Для визначення можливого розміру уцінки товарів слід співстави­ти збитки від уцінки (У) з обсягом витрат, пов'язаних з обслугову­ванням та зберіганням товарних запасів (включаючи ще й відсотки за кредит, якщо він використовувався для їх формування) (Р_тз).

Максимальний розмір уцінки (Р_уц) визначається за наступною формулою:

де РЦ₆ - первісно встановлена роздрібна ціна відповідного товару (базова).

Конкретні розміри уцінки для окремих товарів визначаються на основі експертних оцінок з врахуванням ступеня втрати споживчих якостей знецінених товарів порівняно з аналогічними товарами, що користуються попитом населення, а також з урахуванням насиченості ринку цими товарами. Чим вищий рівень насиченості ринку, тим більшим повинен бути розмір уцінки, позаяк це забезпечує приско­рення обіговості знецінених товарів.

При обґрунтуванні розміру уцінки по групах товарів слід врахо­вувати також витратоємкість реалізації товарів та терміни перебуван­ня їх в каналах торгівлі.

Оцінка ефективності роботи з проведення уцінки товарів проводи­ться за допомогою показників обсягу продажу уцінених товарів (Т_у) та коефіцієнта ефективності уцінки (Е_уц), значення якого розраховує­ться так:

де Д_уц - доходи, отримані від реалізації уцінених товарів;

З_уц - збитки від проведення уцінки.

Чим вище значення даного показника, тим своєчаснішим виявля­ється рішення про проведення уцінки.