Нормування методом техніко-економічних розрахунків

Суть цього методу полягає у визначенні норм за елементами запа­су, які виділяються, виходячи з цільового використання товарних ре­сурсів.

Розрахунок товарних нормативів при цьому здійснюється по това­рних групах з виділенням трьох складових елементів запасу, робочого запасу, запасу поповнення та страхового запасу (рис. 49).

Робочий запас та запас поповнення в сукупності складають торго­вий запас.

Робочий запас (ТЗ_рз) являє собою сукупність 3-х найважливіших елементів:

- представницького асортиментного набору (З_ас);

- запасу на одноденну реалізацію (З_ср);

- запасу на час прийомки та підготовки товарів до реалізації (З_під)

Рис. 49. Елементи потоварного нормативу товарного запасу

Представницький асортиментний набір – це частина загального нормативу товарних запасів, призначений для забезпечення в торго­вому залі оптимальної кількості різновидів товарів. Його обсяг зале­жить від широти асортименту, обсягу товарообороту, спеціалізації підприємства та специфічних особливостей; вартісна оцінка встанов­люється за даними про середню роздрібну ціну та кількість різнови­дів в кожній товарній групі.

Запас на час прийомки, підготовки товарів до продажу в днях встановлюється шляхом хронометрування часу, витраченого на окре­мі операції. Час прийомки складається з часу на зовнішній огляд та­ри, пломб, на розвантаження, перевірку на кількість та якість, пере­міщення товару до місця продажу та зберігання. Час на підготовку товарів до продажу складається з часу, що витрачається на розпаковку та викладку товарів в торговельній залі.

Загальний розмір робочого запасу в днях обороту визначається так:

де m - кількість різновидів товарів;

- середня ціна різновидів товарів і-тої групи;

З_підг - запас на час прийомки та підготовки товарів до продажу;

Т_Оі - середньоденна реалізація товарів і-тої групи;

к - кількість товарних груп, що реалізуються.

Запас поточного поповнення необхідно утворювати для забезпе­чення регулярної торгівлі в періоди між черговими постачаннями то­варів. Його обсяг залежить від періодичності (частоти) завозу, широти асортименту та комплектності партій товарів, що надходять. Щодо продуктових та окремих непродовольчих товарів, то враховуються та­кож лімітні строки їх зберігання. Комплектність однієї партії встано­влюється шляхом ділення загальної кількості різновидів на кількість поставок.

В період між черговими надходженнями товарів запас поповнення коливається від максимуму (в день доставки) до мінімуму (перед за­возом). Тому при визначенні норм запасу використовують середній час періодичності, тобто половину інтервалу надходження товарів. В процесі нормування виходять з оптимального розміру партії та інтер­валу завозу, раціонального асортименту по типах торговельних під­приємств.

Розрахунок норми запасу поточного поповнення проводиться за формулою:

де - запас поточного поповнення і-го товару;

t - період завозу товарів і-го товару.

Період завозу товарів розраховується за формулою:

де r- середня частота завозу товарів;

m - кількість різновидів товарів, які повинні бути присутніми в асортименті магазину даного типу;

п - кількість різновидів товару, що надходять в середньому в одній партії товарів.

Таким чином формулу для розрахунку запасу поточного попов­нення можна подати так:

У разі, коли асортиментні різновиди товарів не можна замінити іншими, запас поточного поповнення в днях вважається рівним серед­ньому інтервалу поставки по товарній групі:

де і - середній інтервал поставки

Щодо різновидів товару, що має вузький асортимент, то нормати­ви розраховуються в цілому по товарній групі без врахування асорти­ментних позицій за наступною формулою:

де Д - кількість днів в періоді;

r- кількість поставок по товарній групі в періоді, на який пла­нується.

Страховий (гарантійний) запас створюється для забезпечення безперервної торгівлі у разі значного збільшення попиту в окремі пе­ріоди, можливого порушення термінів та обсягів поставки товарів та інших непередбачуваних обставин.

Величина цього запасу визначається у відсотках від розміру тор­гового запасу залежно від способів та частоти доставки товарів, транспортних умов, а також від міри коливальності окремих випад­кових факторів. На основі вивчення досвіду роботи торговельних під­приємств прийнято враховувати страховий запас в розмірі до 100 % по товарах простого асортименту і до 50 % розміру торговельного за­пасу складного асортименту (з врахуванням кількості різновидів в кожній групі товарів).

Для визначення розміру страхового (гарантійного) запасу використовується наступна формула:

де - страховий запас;

- робочий запас;

- запас поточного поповнення,

к-коефіцієнт резервування.

Норми резервування по кожній товарній групі можуть розрахову­ватися індивідуально з використанням теорії ймовірності. Розмір страхового запасу залежить від відхилення фактичних строків поста­чання товарів, що склалися, від встановлених. Кожна з цих випадко­вих змінних має ряд можливих значень, які можуть виникнути з ви­значеною імовірністю. На основі законів розподілу є можливість встановити розміри страхового запасу. Цей запас в роздрібній торгівлі за багатьма групами товарів може бути розрахований на основі даних про середньоквадратичне відхилення фактичного обсягу реалізації то­варів в окремі періоди (місяці, квартали) від середньорічного значен­ня цього показника при заданій величині імовірності).

Деякі дослідники рекомендують визначати страховий запас як подвійний квадратний корінь із обсягу запасу поточного поповнення за формулою:

Загальна норма товарних запасів в днях обороту визначається як сума всіх розглянутих вище елементів:

де З_ас - представницький асортиментний набір, дн.;

З_ср - запас товарів на середньоденну реалізацію, дн.;

З_пр - запас на час прийомки та підготовки товарів до продажу, дн.;

3_ПП - запас поточного поповнення, дн.;

З_стр - страховий запас, дн.

Потоварний норматив запасів в сумі на плановий період (Н_с) ви­значається як додаток потоварного нормативу запасів в днях на сере­дньоденний роздрібний товарооборот на плановий період:

де Н_дн - потоварний норматив запасів на планований квартал, дн.;

Т_п - роздрібний товарооборот на планований період, грош. од.;

Д - кількість днів в плановому періоді.

До загального нормативу товарних запасів, визначеного за допо­могою методу техніко-економічних розрахунків, окремо додаються запаси товарів в дорозі та товарів, що відвантажено за документами, не зданими на інкассо. їх обсяг визначається виходячи з їх розміру, що склався за даними балансу торговельного підприємства.

Нормування товарних запасів методом техніко-економічних роз­рахунків в оптовій торгівлі має ряд особливостей.

Робочий запас включає тільки запас на час розвантаження, прийом­ки та підготовки товарів до відвантаження; асортиментний норматив не передбачається; в потоварний норматив включаються запаси в дорозі те неоформлені відвантаження. При цьому норматив товарів в дорозі визна­чається окремо по товарах та товарних групах облікової номенклатури: для розрахунку нормативу використовується складський товарооборот.

Максимальний обсяг товарних запасів (3_мах), які можуть бути розміщені в даному складському приміщенні, може бути визначений за формулою:

де К_i - коефіцієнт використання об’єму складу в залежності від типу складування товару;

V_скл - складський об'єм, розрахований як додаток складської площі на висоту складського приміщення за мінусом 0,5 м до виступаючих конструкцій стелі (відповідно норм протипожеж­ної безпеки);

К_пр - коефіцієнт приведення величини у вартісному вираженні до об'ємних одиниць, м³.

де d^і - кількість одиниць і-го товару, які займають об'єм 1 м³;

mⁱ - середня ціна однієї одиниці і-го товару, грош. од.

Коефіцієнт використання складського об'єму (K_v) розраховується за формулою:

де З_пс - норматив запасу поточного поповнення та страхового запа­су, тобто запаси, що знаходяться на складах, грош. од.

Загальний норматив товарних запасів дорівнює сумі потоварних нормативів, нормативу запасу товарів в дорозі та неоформлених від­вантажень.

Метод техніко-економічних розрахунків має немало переваг: в ньому враховано не тільки загальний обсяг товарних запасів за вартістю, а й його речовий склад; він передбачає розробку асортиментного мінімуму для кожного магазину та контроль за його дотриманням; дає можливість простежити весь процес створення та витрачення товарних запасів; вра­ховує умови та особливості роботи кожного підприємства - організацію завозу товарів, комплектування асортименту, порядок прийомки та під­готовки товарів до продажу та інше.

Незважаючи на переваги цього методу, тривалу, (майже напіввікову) історію його удосконалення та широку пропаганду, застосуван­ня на практиці він не знайшов. Основними недоліками цього методу є:

- складність та працемісткість розрахунків;

- необхідність детальної інформації про умови торговельного
процесу та постачання підприємства в плановому періоді, про кіль­кість асортиментних різновидів, їх середню ціну, обсяг товарообороту по групах товарів, їх внутрішньо-групову структуру, витрати часу на прийомку товарів;

- неврахування фінансових можливостей підприємства щодо
утворення товарних запасів.

Незважаючи на недоліки, метод техніко-економічних розрахунків доцільно застосовувати періодично (понад один раз на 5 років) на ді­ючих підприємствах, при обґрунтуванні нормативів товарних запасів нових підприємств, а також в умовах асортиментної та регіональної диверсифікації діяльності.

В період між розробкою нормативів їх розміри мають підлягати оперативному коригуванню, з врахуванням факторів, що впливають на обсяг оптимальних запасів (розширення асортименту, зміну серед­ніх цін, обсягів постачання товарів, частота завозу та інше).

На розмір робочого запасу ( ) найбільш суттєвий вплив мають зміни асортиментного представницького набору товарів (m), цін ( ), а також роздрібного товарообороту ( ).

У цьому зв'язку розмір нормативу на плановий період може ви­значатися шляхом коригування раніше встановленого нормативу на коригуючі коефіцієнти, що відображають зміну вказаних факторів:

де - скориговане значення рівня нормативу робочого запасу по і-тій товарній групі;

- розрахунковий (базисний) норматив робочого запасу по і-тій товарній групі;

- коефіцієнт, що характеризує зміну внутрішньогрупового асортименту і-тої товарної групи;

- індекс цін по і-тій товарній групі;

- коефіцієнт, що характеризує зміну товарообороту по і-тій групі товарів.

Коефіцієнт зміни внутрішньогрупового асортименту ( ) визна­чається шляхом ділення кількості різновидів в плановому періоді ( ) на кількість різновидів в поточному періоді ( ):

Коефіцієнт зміни середніх цін ( ) розраховується на основі від­ношення рівня середніх цін в плановому періоді ( ) до рівня в звіт-йому ( )

Коефіцієнт зміни товарообороту по і-тій групі товарів ( ) визначає­ться шляхом ділення загального обсягу товарообороту планового періоду (Т_пл) на величину товарообороту звітного періоду (Т_ф):

Найбільший вплив на величину нормативу поповнення мають зміни інтервалу поставки товарів на підприємство (r), глибини асортименту - кількості різновидів товару, присутні в асортименті (m), а також зміни кількості різновидів товару, що надходять в середньому в одній партії (п). Для розрахунку рекомендовано використовувати наступну формулу

де - скоригований норматив запасу поповнення по і-тій товар­ній групі;

- розрахунковий (базисний) норматив запасу поповнення по і-тій товарній групі;

- коефіцієнт частоти завозу товарів і-тої товарної групи;

- коефіцієнт зміни кількості асортиментних різновидів то­варів і-тої групи;

- коефіцієнт зміни товарообороту по і-й групі товарів;

- коефіцієнт зміни середньої ціни по і-тій товарній групі;

- коефіцієнт зміни кількості різновидів товарів і-тої групи в партії поставки.

Коефіцієнт частоти завозу товарів і-тої групи ( ) визначають за формулою:

де - інтервал поставки товарів і-тої групи, що планується;

- інтервал поставки товарів і-тої групи в базисному періоді.

Коефіцієнт зміни кількості різновидів товарів і-тої групи в партії поставки ( ) розраховується за формулою:

де - кількість різновидів товарів і-тої групи в партії поставки, що планується;

- фактична кількість різновидів товарів і-тої групи, що надходять в середньому в одній партії.