Організація контролю рівня товарних запасів

Нині у вітчизняній та іноземній практиці накопичений достатній досвід організації робіт з контролю рівня товарних запасів. При цьо­му методичний апарат, який використовується, залежить від розміру підприємства, політики та технології менеджменту, обсягу, видів та інших особливостей запасів.

Найбільше розповсюдження в іноземній практиці отримали на­ступні системи контролю рівня запасів:

Рис. 50. Зміст оперативного управління товарними запасами

1. Метод червоної лінії (red-line method). Суть методу полягає у
визначенні мінімальної (лімітної) межі, нижче якої рівень запасів не
повинен опускатися. По досягненні цієї межі відбувається автоматичне розміщення нового замовлення.

2. Двосекторний метод контролю (two-bin method), відповідно
якого запаси для зберігання розміщуються в двох секторах - робочому
та. резервному. Коли запаси робочого сектора витрачено, включаються
два процеси - поповнення робочого сектора за рахунок резервного, та
розміщення нового замовлення.

Для вибору методу управління та контролю щодо рівня товарного запасу використовується класифікаційний підхід до управління запа­сами (ABC system). Його ідея полягає у використанні класифікації запасів та виділенні трьох груп - А, В і С, залежно від ступеня впливу певного виду запасів на зростання товарообороту підприємства. До групи А відносять запаси, реалізація яких дає найбільший внесок до обсягу товарообороту у грошовому вимірі (70 % обсягу реалізації). Як правило, це найбільш коштовні товари, їх питома вага в обсязі запа­сів у натуральному вимірі не перевищує 10 %. Запаси цього виду по­требують особливої уваги менеджерів та використання кількісних ме­тодів і моделей для оптимізації прийняття рішень. До групи В відно­сять запаси середнього рівня вагомості, які забезпечують близько 20 % обсягу реалізації підприємства. їхня питома вага у натурально­му вимірі, як правило, складає також приблизно 20 %. Вибір методів управління запасами групи В має бути заснований на співставленні витрат на управління та економічного ефекту від їх використання.

Товарні запаси, реалізація яких дає незначний вклад до обсягу това­рообороту, близько 10 %, відносять до групи С. Досить часто вони складають переважну частину в обсязі запасів в натуральному вимірі приблизно 70 %. До управління запасами групи С недоцільно засто­совувати складні кількісні методи управління, так як витрати на управління можуть не відповідати економічному ефекту від їх вико­ристання. Принцип класифікації запасів на групи за їх значущістю для підприємства наведено у табл. 26.

Таблиця 26

Класифікація запасів за їх значущістю для підприємства

Побудова та реалізація сучасних систем контролю рівня товарних запасів може бути організована тільки на основі використання ком­п'ютерних технологій, автоматизованих систем обліку запасів та роз­міщення замовлень у постачальників.

Використання таких систем, а також магнітного штрихового ко­дування товарів дозволяє спостерігати рух кожної одиниці товарів, отримувати інформацію про стан запасів при досягненні точки замов­лення, автоматично розміщувати запаси через комп'ютерну мережу за допомогою вбудованого модельного інструментарія, контролювати по­повнення запасів.

Описані системи комп'ютерного управління запасами отримують все ширше розповсюдження в торговельних підприємствах України, особливо великих роздрібних підприємствах, спільних підприємствах з участю іноземного капіталу, у фірмових магазинах та супермарке­тах, на гуртових базах.

В найбільших за розмірами та некомп'ютеризованих торговельних підприємствах контроль за станом товарних запасів базується на ін­формації, яке отримується від матеріально-відповідальних осіб товар­них секцій та складів.

Їх систематична звітність повинна вміщувати наступну інформа­цію:

- обсяг товарних запасів по товарних групах та позицій асортиментного переліку, в тому числі тих, що втратили товарний вигляд та непридатних до реалізації, а також тих, по яких встановлений лімітний термін реалізації завершився;

- наявність понаднормативних товарів, що не користуються попитом населення;

- норматив товарних запасів по кожній товарній групі;

- роздрібний продаж, документовані витрати, надходження товарів по товарних групах.

Визначена інформація повинна збиратися за спеціально розробле­ною формою, що забезпечить можливість її оперативного узагальнен­ня та аналізу.