Показники оцінки руху та ефективності використання основного капіталу підприємства

Стан основних засобів не є статичним, їх вартість перебуває у постійному русі, що відбувається завдяки модернізації, заміні, введенню чи вибуттю засобів виробництва. Для характеристики руху основних засобів на підприємстві використовуються такі показники:

1. Коефіцієнт оновлення основних засобів:

К_он = В_вв/В_к.р. (8.13.)

де В_к.р – вартість основних засобів на кінець року, грн.;

В_вв – вартість основних засобів, що вводяться протягом року, грн.

1. Коефіцієнт вибуття основних засобів:

К_виб = В_виб/В_п.р (8.14.)

де В_п.р. – вартість основних засобів на початок року, грн.;

В_виб – вартість основних засобів, що вибувають протягом року, грн.

1. Коефіцієнт приросту основних засобів:

(8.15.)

Забезпеченню максимізації прибутку, як основної мети діяльності підприємства, передує ефективне витрачання ресурсів, що спрямовуються на виробництво та реалізацію продукції.

Оцінити рівень ефективності використання основних засобів на підприємстві можливо за допомогою певних економічних показників, які доцільно об’єднати у три групи:

1. Показники інтенсивного використання основних засобів, що визначаються продуктивністю обладнання за одиницю часу

2. Показники екстенсивного використання основних засобів, що визначаються часом їх експлуатації

3. Узагальнюючі показники ефективності використання основних засобів, що враховують вплив інтенсивних та екстенсивних факторів.

До першої групи - інтенсивного використання основних засобів підприємства - відносять один показник – коефіцієнт інтенсивного використання обладнання (К_інт), який відображає рівень використання активної частини основних засобів по потужності або продуктивності:

, (8.16.)

де П_ф – фактична продуктивність обладнання за одиницю часу, од./год.;

П_н – нормативна продуктивність обладнання (за паспортними даними), од./год.

Коефіцієнт інтенсивного використання обладнання може бути визначений також відносно часу, витраченого обладнанням на виготовлення одиниці продукції:

, (8.17.)

t_техн. – технічно обґрунтована норма часу використання обладнання на виготовлення одиниці продукції, год./од.

t_факт – фактично використаний час на виробництво одиниці продукції, год./од.

В основу розрахунку показників другої групи лежить визначення фонду часу використання обладнання.

Вирізняють такі види фондів часу (F_кал, F_реж, F_еф, ) використання обладнання:

- Календарний (F_кал,) – визначається добутком кількості календарних днів у розрахунковому періоді на кількість годин на добу.

- Режимний (F_реж) (номінальний) фонд часу – як добуток кількості робочих днів в розрахунковому періоді на кількість робочих годин на добу відповідно до прийнятого режиму роботи

- Ефективний фонд часу (F_еф) враховує простої обладнання в ремонті протягом розрахункового періоду

До другої групи - екстенсивного використання основних засобів підприємства – відносять:

- коефіцієнт екстенсивного використання обладнання (К_екст):

, (8.18.)

де Т_обл.ф – фактичний час роботи обладнання, год.;

Т_обл.пл – плановий час роботи обладнання (визначається відповідно до режиму роботи підприємства з врахуванням часу, необхідного для планово-попереджувального ремонту), год.

- коефіцієнт змінності роботи обладнання (К_зм):

, (8.19.)

де h₁, h₂, h₃, –кількість фактично відпрацьованих верстато-змін в І - ІІІ змінах, верстато-змін;

Wв – кількість одиниць встановленого на підприємстві обладнання, од.

Цей показник дозволяє визначити кількість змін, яку відпрацьовує в середньому одиниця встановленого на підприємстві обладнання впродовж року.

- коефіцієнт завантаження обладнання (К_{зав.обл.}):

, (8.20.)

де t_сум.ф – сумарна трудомісткість виготовлення усіх виробів на обладнанні даного виду, нормо-годин;

F_еф – ефективний фонд часу роботи обладнання даного виду,годин.

- рівень залучення обладнання, тобто питома вага:

а) встановленого обладнання в наявному:

(8.21.)

б) працюючого у встановленому:

(8.22.)

в) працюючого в наявному:

(8.23.)

де - кількість одиниць наявного на підприємстві обладнання, од.

Wв – кількість одиниць встановленого на підприємстві обладнання із сукупності наявного, од.;

– кількість одиниць працюючого на підприємстві обладнання із сукупності встановленого, од.;

До третьої групи - узагальнюючих показників ефективності використання основних засобів – відносяться:

- інтегральний коефіцієнт використання обладнання (К_І):

= , (8.24.)

де К_інт – коефіцієнт інтенсивного використання обладнання;

К_екст – коефіцієнт екстенсивного використання обладнання.

- фондовіддача – основний узагальнюючий показник ефективності використання основних засобів:

, (8.25.)

де Q – обсяг випуску продукції протягом певного періоду часу, грн.;

В_сер.р. – середньорічна вартість основних засобів, грн.

Фондовіддача показує обсяг випуску продукції, що припадає на одиницю вкладеного в основні засоби капіталу.

- фондомісткість – це показник, обернений до фондовіддачі і показує вартість основних засобів, що припадають на кожну гривню виготовленої продукції:

, (8.26.)

Важливе значення для оцінки наявності на підприємстві основних засобів має показник фондоозброєності праці, який не є показником ефективності використання основного капіталу, однак характеризує рівень інтенсифікації праці, оснащеність працівника основними засобами і розраховується:

(8.27.)

Ч_ПВП – чисельність промислово-виробничого персоналу підприємства, осіб.

4.3. Основні категорії працівників магазину та їх класифікація

З метою ефективного управління процесами формування та використання персоналу торгівельного підприємства слід дослідити відповідні групи працівників для виконання тих чи інших операцій (приймання, підготовки до продажу, продаж і т.д.).

З цією метою розглянемо класифікацію працівників магазину:

1. Залежно від виконуваних функцій працівників магазину можна поділити на: - адміністративно-управлінський персонал (директори, завідуючі відділами і секціями, товарознавці, економісти, бухгалтери і т.д.).

- торгівельно-оперативний персонал:

а) безпосередньо пов’язаний з обслуговуванням покупців (продавці, касири-контролери, завідуючі секціями та їх заступники);

б) які забезпечують обслуговування покупців (товарознавці, товарознавці-брокери, комірники);

в) які пов’язані з обслуговуванням, але не здійснюють продажу (адміністратори торгових залів, консультанти, декоратори).

- допоміжний персонал (фасувальники, розрубувальники м’яса, прибиральники, вантажники і т.д.);

2. Залежно від спеціальності працівники поділяються на:

- спеціалістів – економісти, товарознавці, бухгалтери і т.п.;

- продавців – продавці продовольчих чи непродовольчих товарів, продавці-консультанти, продавці дрібнороздрібної торгівлі.

3. За рівнем кваліфікації працівники поділяються за кваліфікаційними категоріями:

- продавець І, ІІ, ІІІ категорії;

- економіст І, ІІ категорії;

- провідний, головний економіст і т.д..

4. За статевою ознакою і віком працівники поділяються на:

- чоловіків до 30 років;

- чоловіків 30-60 років;

- чоловіків більше 60 років;

- жінок до 30 років;

- жінок 30-35 років;

- жінок більше 55 років.

5. По відношенню до власності працівники магазинів можуть бути поділенні на:

- працівників-власників його майна;

- найманих працівників.

6. За характером трудових відносин працівники поділяються на:

- постійних;

- тимчасових (сезонних, за контрактом).

1. За стажем роботи в торгівлі працівників поділяють на:

- працівників зі стажем до 1 року;

- працівників зі стажем роботи від 1 до 3 років;

- працівників зі стажем роботи від 3 до 10 років;

- працівників зі стажем роботи більше 10 років.

4.4. Розподіл і кооперація праці в торгівлі

Розподіл праці представляє собою уособлення видів діяльності працівників, встановлення функцій, обов’язків, сфери діяльності окремих працівників чи груп.

У торгівлі поділ праці здійснюється за такими ознаками:

- функціональний розподіл;

- товарно-галузевий;

- професіональний;

- кваліфікаційний.

Функціональний розподіл передбачає поділ персоналу торгового підприємства на функціонально-однорідні групи (адміністративно-управлінський персонал, торгово-оперативний персонал і допоміжний персонал).

Товарно-галузевий розподіл передбачає спеціалізацію торгових працівників по продажу окремих груп товарів (продавець овочевих товарів, продавець фототоварів і т.п.).

Професіональний розподіл праці полягає у розподілі працівників за професіями і спеціальностями. Професія – вид трудової діяльності людини, який передбачає наявність необхідних знань, одержаних в результаті теоретичної підготовки (економіст, товарознавець). Спеціальність – це різновид професії, більш вузька спеціалізація професії (товарознавець-брокер, товарознавець-експерт). Професіональний розподіл є основою для визначення на підприємстві необхідної чисельності працівників різних професій, тобто визначення штату магазину. Право затверджувати їх на даний час надано керівникам підприємств і організації роздрібної торгівлі. Чисельність працівників магазину встановлюється залежно від:

- товарного профілю магазину;

- розміру торгової площі;

- об’єму і структури роздрібного товарообігу;

- забезпечення обладнанням і рівнем механізації торгово-технологічного процесу;

- форм роздрібного продажу;

- режиму роботи підприємства.

Кваліфікаційний розподіл передбачає розподіл робіт залежно від їх складності працівниками різної кваліфікації (економіст І, ІІ категорії, провідний економіст і т.д.).

Ступінь розподілу праці в магазині характеризується коефіцієнтом розподілу праці:

де t_ч – сумарний час на виконання непередбачених функціональними обов’язками робіт, хв.; Т_зм – тривалість зміни, год.; п – кількість працівників в зміні.

Кооперація праці пов’язана з її розподілом і представляє собою взаємозв’язок і узгодженість дій працівників в єдиному торговому процесі.

Мета кооперації:

- забезпечити безперервність торгового процесу;

- скоротити час обслуговування покупців;

- найбільш ефективно використовувати трудові ресурси.

Кооперація може бути:

- внутрімагазинна;

- внутрісекційна;

- внутрібригадна.

Однією із форм кооперації праці в торгівлі є суміщення професій, тобто виконання одним працівником протягом зміни різнорідних функцій, які відносяться до двох чи більше професій. Зберігаючи профіль своєї роботи, працівник частково виконує роботу іншого працівника (продавець, наприклад, фасує товар).

Можливість залучення працівника до суміщення характеризується коефіцієнтом суміщення (К_сум) :

де Т_в – час, вільний від виконання основної роботи, хв.;

Т_зм – тривалість зміни, хв.

Коефіцієнт кооперації праці (К_кооп) можна визначити за формулою:

де Σ t – сумарні втрати робочого часу в результаті неправильного розподілу функціональних обов’язків.

Велике значення при розподілі й кооперації праці має розробка функціональних обов’язків працівників магазину – посадових інструкцій, в яких передбачені конкретно “Функції”, “Права”, “Відповідальність працівників”. Вони сприяють більш чіткому розподілу праці, розвитку різних форм кооперації, ефективному суміщенню професій.

При розподілі й кооперації праці важливе значення мають форми організації праці.

Під формою організації праці розуміють її різновиди, які відрізняються між собою особливостями рішення окремих питань організації праці.

Розрізняють індивідуальну й колективну форми організації праці.

Індивідуальна форма передбачає видачу завдань, облік роботи і її оплати кожному працівнику персонально.

При колективній формі виробниче завдання видається колективу (підрозділу, бригаді, секції і т.п.), ведеться облік і оплата роботи по кінцевому результаті всього колективу, після чого заробітна плата залежно від різних факторів (вкладення) поділяється між окремими працівниками.

У невеликих магазинах до складу колективу матеріально відповідальних осіб можуть входити всі працівники, за винятком учнів, допоміжних працівників і молодшого обслуговуючого персоналу.

У великих магазинах існує колективна матеріальна відповідальність обмеженого кола осіб (наприклад, завідуючих і їх замісників).

Колективна форма організації праці може застосовуватись і для інших категорій працівників як роздрібної, так і оптової торгівлі.

4.5. Організація та обслуговування робочих місць

Робоче місце – це ланка трудової діяльності одного чи групи працівників, обладнана необхідним обладнанням і запасом товарів та призначена для виконання конкретного виду робіт.

Робоче місце в магазині включає площі для виконання робіт, розміщення засобів праці, обладнання, транспортних і підйомних засобів, закріплених за робочим місцем.

Організація робочого місця полягає в його плануванні і облаштуванні.

При цьому, планування робочого місця – це визначення його площі і місцезнаходження. Розрізняють зовнішнє і внутрішнє планування.

Зовнішнє планування полягає у встановленні робочого місця по відношенню до інших робочих місць в магазині чи секції (керівника, бухгалтера, товарознавця, касира-контролера і т.п.).

Площа робочого місця і його розміщення в магазині визначається згідно з санітарними вимогами проектування, габаритами торгового обладнання, нормам техніки безпеки, ширині проходів і т.п.

Внутрішнє планування робочого місця означає раціональне розміщення на його площі всіх предметів оснащення, їх раціональне компонування по відношенню один до одного і до працівника.

Оснащення робочого місця – це забезпечення його всіма необхідними засобами з метою створення умов для виконання функціональних обов’язків.

Основними видами оснащення підприємств торгівлі є:

- основне технологічне обладнання для виконання основної роботи (касові апарати – для касира-контролера; вагове обладнання – для фасування і т.д.);

- допоміжне обладнання (транспортуючі засоби: візки, ліфти, холодильні шафи і т.д.);

- технологічне оснащення (мірні кружки, брускові метри, м’ясорубки, ножиці і т.п.);

- організаційне оснащення (меблі, комп’ютери, факси і т.д.);

- робоча документація (стандарти, правила, положення, інструкції, довідники і т.д.);

- засоби безпеки (спецодяг, взуття, протипожежні засоби і т.п.);

- засоби освітлення, зв’язку, сигналізації, опалення;

- тара й упаковка.

Важливе значення у торгівлі має атестація і раціоналізація робочих місць.

Атестація робочих місць представляє собою комплексну перевірку на відповідність технічним, економічним, організаційним і соціальним вимогам.

Первинним моментом атестації робочих місць є їх детальна і повна інвентаризація, в ході якої визначається число робочих місць, їх групування за видами, технічним оснащенням і т.п.

За результатами інвентаризації проводиться комплексна перевірка – атестація робочих місць по трьох групах питань.

1. Технічний і технологічний рівень, його відповідність нормативам і досягненням науково-технічного прогресу в торгівлі.

2. Організаційний рівень – відповідність робочого місця вимогам НОП чи типовим проектам організації робочого місця.

3. Умови праці і техніки безпеки та їх відповідність нормам санітарно-гігієнічних вимог, охорони праці і техніки безпеки і т.д.

За цими умовами розраховуються відповідні коефіцієнти, виводиться загальна оцінка робочого місця.

За висновками атестації приймається рішення:

- атестувати робоче місце (коефіцієнт більше 0,75);

- робоче місце підлягає раціоналізації (коефіцієнт 0,5-0,75);

- робоче місце підлягає ліквідації (коефіцієнт нижче 0,5).

Раціоналізація робочих місць заключається в доведенні їх показників до сучасного технічного і організаційного рівня.

На підприємствах за результатами атестації складається план раціоналізації робочих місць, в якому відображається:

- назва робочого місця;

- види робіт по раціоналізації;

- терміни проведення;

- витрати на раціоналізацію;

- виконання робіт;

- відмітка про терміни виконання.

Роботу з атестації і раціоналізації на підприємствах проводять спеціальні комісії, куди входять керівники і спеціалісти, працівники служб охорони праці і техніки безпеки, профспілки та ін.

Організація обслуговування робочого місця полягає у встановленні системи взаємодії робочого місця і працівника, який зайнятий на ньому, з іншими місцями і працівниками, які забезпечують його безперебійну роботу.

Основними принципами обслуговування робочих місць є системність, комплектність, плановість, своєчасність, надійність, оперативність та економічність.

Обслуговування робочих місць може бути централізованим (обслуговування холодильного, касового і ваговимірювального обладнання) і децентралізованим, коли обслуговування робочого місця здійснюється самим працівником.

4.6. Сутність і особливості організації праці працівників у торгівлі

Організація праці в торгівлі – це сукупність організаційних, технічних та економічних заходів, які спрямовані на цілеспрямоване й ефективне використання матеріальних, фінансових і трудових ресурсів при продажі товарів і обслуговуванні покупців.

Правильна організація праці працівників є запорукою успішного функціонування торгівельного підприємства в цілому. Організація праці базується на суспільних законах (закон розподілу праці, закон кооперації праці, закон переміни праці тощо) та суб’єктивних організаційних принципах (принцип ритмічності, принцип пропорційності та ін.).

Змістом організації праці працівників торгівельного підприємства є науково обґрунтовані рішення таких питань як розподіл праці працівників у масштабі підрозділу чи підприємства в цілому, вибір раціональної системи і методів роботи, підбір і розстановка персоналу, організація робочих місць і створення ефективного середовища для працівників, використання засобів механізації робіт, організації торговельно-технологічних процесів у магазинах, здійсненні рекламно-інформаційної роботи торгівельного підприємства та ін. Праця торгових робітників є необхідною складовою частиною сукупної суспільної праці, але вона має свої особливості, обумовлені специфічними функціями торгівлі. Розглянемо ці особливості.

1. У торгівлі мають місце затрати праці, пов’язані з продовженням процесу виробництва у сфері обігу. В процесі просування товарів від виробництва до споживання здійснюється цілий ряд операцій, які доповнюють процес виробництва: упакування, фасування, сортування, зберігання, підготовка до продажу і т.п. Багато з цих операцій не є функціями сфери обігу, вони носять виробничий характер. Ці витрати праці призводять до збільшення вартості і ціни товару, тим самим торгівля бере участь у створенні національного доходу. Роль цих операцій у торгівлі має тенденцію до зростання (виробництво в магазинах морозива, кулінарної продукції і т.п.).

2. У торгівлі існують витрати праці, пов’язані з реалізацією товарів, тобто із зміною форми вартості з товарної у грошову. Ці витрати невиробничого характеру не змінюють вартості, але вони суспільно необхідні і є складовою частиною всієї суспільної праці (продаж товарів, реклама, вивчення попиту, додаткове обслуговування і т.п.).

На характер праці робітників торгівлі впливає ряд специфічних факторів.

2. Коливання інтенсивності потоків покупців. Інтенсивність руху потоків покупців складається під впливом як закономірних, так і випадкових факторів, що призводить до нерівномірності потоків покупців упродовж дня, днів тижня і місяців року. Наприклад, в непродовольчій торгівлі найбільший потік покупців у п’ятницю і суботу з 16 до 19 годин. В продовольчій торгівлі найбільш інтенсивний потік покупців з 12 до 13 і з 17 до 19 годин, а по днях тижня - найбільший потік в суботу.

Така нерівномірність сприяє в години “пік” перевантаження працівників, а в години спаду інтенсивності потоку покупців вона знижується до мінімуму. Це призводить до утворення черг і збільшення витрат часу на обслуговування.

У зв’язку з цим, в магазинах необхідна така організація праці, яка б максимально скорочувала перевантаження і простій працівників. У країнах з ринковою економікою ці питання вирішуються шляхом використання еластичних форм зайнятості, переважно, шляхом складання оптимальних (з врахуванням інтенсивності потоків покупців) графіків виходу на роботу і залучення працівників (пенсіонерів, студентів, домогосподарок і т.п.) на неповний робочий день. (В США до 40% працівників торгівлі працюють з неповним робочим днем).

3. Нерівномірність постачання товарів у магазини спостерігається по годинах дня, по днях тижня і декадах. В основному з вини постачальників (промислових підприємств і оптових баз) порушуються графіки і партійність завезення. Це призводить до нерівномірного навантаження в роботі матеріально відповідальних осіб, понаднормові простої транспорту під розвантаженням і втрат у товарообігу.

4. Форми матеріальної відповідальності в багато в чому обмежують ступінь кооперації і поділ праці в магазинах та режими роботи. В торгівлі тривалість робочого дня інколи досягає 11 годин 30 хвилин з відпочинком на наступний день, що пояснюється труднощами з переданням матеріальних цінностей. При такому режимі праці збільшується втомлюваність і понижується продуктивність праці.

5. Витрати праці в торгівлі носять подвійний характер: затрати праці продавців і покупців. Праця працівників магазину має бути організована таким чином, щоб максимально зменшити витрати часу покупців на придбання товару.

6. Специфіка праці робітників торгівлі полягає у тому, що тут досить високе нервово-психологічне навантаження, пов’язане з обслуговуванням різних по психології, інтелекті, тощо категорій покупців. Це вимагає не тільки професіональних, але й спеціальних навиків, умінь, знань етики, естетики, логіки, психології і т.п.

7. Особливості праці в роздрібній торгівлі – це висока питома вага жінок і молоді, яким необхідно створювати умови для ведення домашнього господарства, виховання дітей і т.д. Низький рівень механізації праці веде до порушення законодавства про працю, материнство і т.п.

Для правильного обліку цих факторів необхідно працю в магазинах організовувати на наукових принципах.

4.7. Наукова організація праці і її основні напрямки

Під науковою організацією праці розуміють безперервний процес удосконалення існуючої організації праці з використанням досягнень науки і передового досвіду, що забезпечує найбільш ефективне використання матеріальних і трудових ресурсів у торгівлі і високу культуру обслуговування.

Впровадження НОП в торгівлі спрямоване на вирішення економічних, психофізичних і соціальних завдань.

Економічні завдання:

- економія живої праці;

- раціональне використання трудових і фінансових ресурсів;

- підвищення продуктивності праці, рентабельності.

Психофізіологічні завдання:

- усунення важкої і шкідливої праці;

- покращення умов праці;

- підвищення працездатності;

Соціальні завдання:

- підвищення освітнього рівня і ділової кваліфікації;

- розвиток творчої активності;

- підвищення рівня привабливості праці.

Наукова організація праці спирається на закони, принципи і правила організації, які є основними положеннями для спеціалістів, які розробляють напрямки і плани організації праці на підприємствах торгівлі.

Основними з них є:

- принцип науковості – найважливіша вимога НОП. Він проявляється через системність і комплексність розгляду та вирішення питань організації праці;

- принцип економічності полягає у виборі найбільш ефективного і менш затратного варіанту вирішення того чи іншого питання організації праці;

- гуманізація праці представляє собою облік людського фактору при організації праці, тобто створення на торгових підприємствах умов, які б більш повно враховували психофізичні і соціальні потреби працівників;

- плановість - передбачає детальну розробку планів заходів по НОП;

- принцип безперервності - передбачає таку організацію трудового процесу, при якому кожна наступна трудова дія є продовженням попереднього;

- паралельність - передбачає найбільш раціональне поєднання людей і техніки, тобто сумісну роботу людини і машини;

- нормативність - розробка нормативів, за якими визначається об’єм виконуваних робіт, чисельність працівників і т.п.;

- персональна відповідальність за виконання тієї чи іншої роботи чи завдання;

- матеріальна і моральна зацікавленість працівників в результатах праці.

Таким чином, основні принципи наукової організації праці націлені на підвищення ефективності виробництва та покращення умов праці працівників торгівлі.

Завдання, які вирішує НОП, дозволяють визначити найважливіше спрямування по її впровадженню:

- розподілу і кооперації праці;

- покращення організації і обслуговування робочих місць;

- вивчення і розповсюдження передових прийомів і методів праці;

- підготовку і підвищення кваліфікації кадрів;

- удосконалення нормування праці;

- покращення умов праці;

- закріплення трудової дисципліни.

Розглянемо зміст цих завдань.

Розподіл і кооперація праці. Загальний об’єм виконуваних у магазині робіт має бути поділений між окремими групами виконавців. Такий розподіл засновано на розподілі і кооперації праці. Глибина такого поділу залежить від розмірів і загального об’єму діяльності торгового підприємства. На малих підприємствах можливості глибокого розподілу праці істотним чином обмежені, тут більше застосовуються принципи кооперації праці, суміщення професій. На великих підприємствах, навпаки, може здійснюватись більш детальний і глибокий розподіл праці, виділятися посади для приймання товарів, для зберігання, підготовки і т.д.

Покращення організації і обслуговування робочих місць передбачає:

- найбільш ефективне використання обладнання;

- усунення втрат робочого часу;

- підвищення культури торгового обслуговування;

- підвищення ефективності праці.

Вивчення і розповсюдження передових приймів і методів праці. Це одне із найважливіших вимог НОП, яке сприяє впровадженню раціональних методів і прийомів праці.

Вивчення і розповсюдження передових прийомів і методів праці здійснюється в чотири етапи:

1. На першому етапі вивчаються методи праці, які застосовуються у магазині.

2. Другий етап - аналіз результатів досліджень, виявлення надлишкових і випадкових рухів і відбір найбільш раціональних прийомів праці.

3. Третій етап – проектування раціонального складу і послідовних операцій та розробка найкращих прийомів праці.

4. Четвертий етап – впровадження передових прийомів і методів праці.

Підготовка і підвищення кваліфікації кадрів. Таке завдання передбачає професійну орієнтацію, професійний підбір і адаптацію молоді в торговому підприємстві, підготовку нових працівників і навчання новим професіям (індивідуальне і бригадне навчання в магазинах, на курсах, в навчальних комбінатах, ПТУ).

Підвищення кваліфікації працівників магазинів здійснюється через мережу навчальних комбінатів, вищих і середніх спеціальних навчальних закладах.

Удосконалення нормування праці. Постійна інтенсифікація торгово-технологічного процесу викликає виникнення нових, більш прогресивних форм праці, впровадження яких у практику роботи магазину має забезпечувати більш раціональну організацію праці.

Покращення умов праці. Умови праці – це сукупність взаємопов’язаних санітарно-гігієнічних, психофізіологічних, естетичних і соціально-психологічних факторів, які впливають на людину під час роботи.

Умови праці безпосередньо впливають на роботу торгового підприємства, тобто визначають рівень працездатності колективу. Покращення умов праці передбачає створення таких умов, які зменшили б втому працівників, понижували психофізіологічне навантаження на їх організм. При цьому сприятливими умовами праці вважається [4, с.46]:

- справний стан обладнання;

- належна якість матеріалів та інструментів, необхідних для виконання роботи та їх вчасне подання;

- своєчасне забезпечення технічною документацією;

- здорові та безпечні умови праці (додержання правил і норм з техніки безпеки, необхідне освітлення, опалення, вентиляція, усунення шкідливих наслідків шуму, випромінювань, вібрації та інших факторів, які негативно впливають на здоров'я працівників та ін.)

Закріплення трудової дисципліни. Дисципліна праці – поняття, яке передбачає добросовісне виконання працівником своїх функціональних обов’язків.

Дисципліна праці включає трудову, технологічну і виробничу дисципліну.

Трудова дисципліна – дотримання працівником розпорядку робочого дня.

Трудова дисципліна на торгівельних підприємствах забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю.

Технологічна дисципліна – це точне дотримання встановленого торгово-технологічного процесу.

Виробнича дисципліна – це бережливе відношення до товарних і грошових цінностей, засобів праці, чітке виконання принципів, дотримання правил санітарії, техніки безпеки, охорони праці.

Задача НОП – закріплення трудової дисципліни шляхом:

- удосконалення організації праці;

- пониження плинності кадрів;

- матеріального і морального стимулювання;

- покращення побутових і соціальних умов.

Практика діяльності магазинів визначила послідовність проведення роботи по впровадженню заходів НОП, яка здійснюється по чотирьох етапах:

- проведення організаційно підготовчих заходів;

- вивчення і аналіз існуючої організації праці;

- складання плану НОП;

- впровадження плану НОП і контроль за його виконанням.

Важливе значення при розробці заходів по НОП має визначення економічного ефекту від їх впровадження.

Таким чином, показниками ефективності є:

- сума економії, грн.;

- скорочення чисельності працівників, чол.;

- збільшення об’єму товарообігу, грн.;

- підвищення продуктивності праці, грн.;

- економія витрат часу покупців, год.

Порівнюючи можливу економію з витратами по впровадженню заходу, можна отримати показник ефективності НОП.

Важливим показником ефективності впровадження НОП є термін окупності витрат:

Т = З / Е_в ,

де Т – термін окупності; З – витрати по впровадженню, р.; Е_в – економія витрат обігу, грн.

Результати визначення ефективності можуть бути основою для впровадження більш досконалих методів організації праці.