Поняття та види державних цільових позабюджетних фондів

Державні позабюджетні фонди з'явилися в Україні тільки піс­ля того, як вона стала суверенною державою. Виконавча влада не може використовувати бюджетні кошти на цілі, які не за­плановані в бюджеті. За допомогою позабюджетних фондів органи державної виконавчої влади могли більш ефективно фінансувати різні потреби, на які з цільовим призначенням виділялися кошти підприємствами, організаціями, але цих поза­бюджетних цільових фондів створилося стільки, що у під­приємств прибутку на сплату податків не вистачало. І, як по­казала практика, не всі кошти з цільових фондів витрачалися на ті цілі, для фінансування яких вони відраховувалися. Май­же всі позабюджетні фонди почали керуватися своєю адмініст­рацією, а управління, як відомо, вимагає багато витрат. Посту­пово щороку, коли приймався Закон про Державний бюджет, консолідувався якійсь фонд, а починаючи з 1998 року всі по­забюджетні фонди були включені в Державний бюджет. До 2001 р. існували позабюджетні кошти установ і організацій, а ст. 61 Закону України "Про Державний бюджет України на 2001 рік" передбачила включення в бюджети усіх рівнів поза­бюджетних коштів цих установ. Починаючи з 2001 р. діючі державні позабюджетні цільові фонди: Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування, Фонд соціального страхування на ви­падок безробіття та Фонд соціального страхування від нещас­них випадків на виробництві та професійних захворювань хо­ча і є позабюджетними, але у визначеному законодавством по­рядку звітують перед Державним казначейством про формування і цільове використання. П. 8 ст. 13 Бюджетного кодексу забороняє створення позабюджетних фондів органами держав­ної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, орга­нами місцевого самоврядування та іншими бюджетними уста­новами.

Бюджетний кодекс України передбачає можливість скла­дання бюджету із загального та спеціального фонду. До спе­ціального фонду Державного бюджету включені доходи, які визначаються виключно законами України. Тепер спеціальний фонд бюджету включає бюджетні призначення на видатки за рахунок конкретно визначених джерел надходжень, які раніше були джерелами позабюджетних фондів.

Державні цільові позабюджетні фонди дозволено утворюва­ти на державному рівні відповідно до законів України з метою ефективної реалізації соціальних завдань держави, правова ба­за цих фондів велика. Наприклад, найбільший цільовий поза­бюджетний державний фонд — Пенсійний. Пенсійне забезпе­чення в Україні регулюється багатьма законами, міжнародни­ми угодами, указами Президента України та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який введений в дію з 1 січня 2004 р.

Конституція України, основи законодавства України про за­гальнообов'язкове державне соціальне страхування, Закон України "Про загальнообов'язкове державне страхування на випадок безробіття" та Закон України "Про зайнятість насе­лення" регулюють надходження та витрачання Фонду загально­обов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Відповідно до Конституції України, Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхуван­ня і Закону "Про загальнообов'язкове державне соціальне стра­хування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" створено "Фонд соціального страхування від нещасних випадків"'. У Верховній Раді України під час літньої сесії 2003 р. розглядався проект Закону "Про єдиний соціальний податок". Згідно з цим законопроек­том в Україні планується справляти єдиний соціальний податок, кошти якого будуть зараховуватися до державних страхових фондів України: Пенсійного, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страху­вання на випадок безробіття та Фонду державного медичного страхування.

Верховна Рада України у другому читанні прийняла Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування".

Згідно із проектом Закону "Про єдиний соціальний податок" платниками цього податку будуть:

—суб'єкти підприємницької діяльності усіх форм власності, їх об'єднан­ня, бюджетні, громадські та інші установи й організації, об'єднання громадян
та інші юридичні особи, а також фізичні особи — суб'єкти підприємницької
діяльності, які використовують працю найманих робітників;

—філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, які
не мають статусу юридичної особи і розташовані на території іншої, ніж плат­ник податку, територіальної одиниці. За особливим порядком повинні сплачу­вати цей податок суб'єкти спрощеної системи оподаткування та платники сільськогосподарського податку.

Об'єктом оподаткування будуть суми фактичних виплат на оплату праці найманих працівників, що підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян. Податок планується справляти щомісяця за регресивною шкалою ставок (чим вище місячний дохід, тим нижча ставка єдиного соціального податку).

Усі ці соціальні фонди сформовані державою. Внески до фондів є обов'язковими, але платежі надходять безпосередньо до фондів, а не до бюджету. За рахунок доходів фондів фінан­сується утримання їхнього апарату, формування і розширення матеріально-технічної бази.

Правовідносини, які складаються при формуванні й викорис­танні коштів цих Фондів, є складними. Вони регулюються но­рмами фінансового (формування доходів), а також трудового, пенсійного права (призначення пенсій, допомог та виплата їх).