Поняття та зміст інформаційного права

В сучасних умовах соціально-економічного розвитку нашої країни одним із векторів розвитку демократичної, правової, соціальної держави є формування розвинутого інформаційного суспільства. Законом України «Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007- 2015 роки» визначено, що «одним з головних пріоритетів України є прагнення побудувати орієнтоване на інтереси людей, відкрите для всіх і спрямоване на розвиток інформаційне суспільство, в якому кожен міг би створювати і накопичувати інформацію та знання, мати до них вільний доступ, користуватися і обмінюватися ними, щоб надати можливість кожній людині повною мірою реалізувати свій потенціал, сприяти суспільному і особистому розвиткові та підвищувати якість життя».Таким нормативним положенням підкреслено виняткове значення інформаційної компоненти внутрішньої та зовнішньої політики України і на законодавчому рівні розвинуті конституційні гарантії правової можливості кожної особи вільно збирати, зберігати, використовувати та поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій власний вибір.

Реалізація законодавчих гарантій права на інформацію можлива лише в умовах демократичної, правової держави, оскільки таке право виникає історично з розвитком демократії і може реально існувати та розвиватися тільки в демократичному суспільстві. В сучасній Україні розвиваються нові напрями державної політики в інформаційній сфері, зокрема, щодо урегулювання суспільних відносин, пов’язаних із зв’язком, інформацією та інформатизацією тощо. За роки незалежності в Україні створено практично нову галузь права – інформаційного, – в основі якого лежить, закріплене у статті 34 Конституції України, «право кожного на свободу думки і слова, вільне вираження своїх поглядів і переконань, вільного доступу до інформації», що в цілому складають інформаційні права і свободи людини та громадянина.

За своєю сутністю інформаційне право розглядається в кількох значеннях:

Ø як галузь права, тобто сукупність юридичних норм, що регулюють суспільні відносини в сфері обігу інформації;

Ø як юридична наука, що вивчає інформаційне законодавство, практику його застосування, досліджує проблеми удосконалення інформаційно-правових норм;

Ø як навчальна дисципліна – система знань і навичок щодо теорії та практики правового регулювання інформаційних відносин.

Головною метою навчального курсу «Інформаційне право» є формування у студентів знань про інформаційне законодавство та вмінь його використання на високому професійному рівні з урахуванням останніх досягнень юридичної науки та практики правового регулювання суспільних відносин в інформаційній сфері. Предметом курсу «Інформаційне право» є поняття та зміст інформаційного права, його місце в системі права України, принципи, завдання, функції цієї галузі права, порядок обігу інформації та механізм правового регулювання інформаційних відносин.

Інформаційне право є міжгалузевою дисципліною, що має тісний зв'язок з іншими науками. Так, історична наука вивчає розвиток людського суспільства, досліджує питання появи та розвитку писемності, набуття значимості інформації у суспільстві, поширення інформаційних процесів, досліджує питання формування інформаційного суспільства тощо. Теорія держави та права, як фундаментальна юридична наука, дає уявлення про місце інформаційного права в правовій системі, розкриває загальні закономірності виникнення, розвитку та функціонування права, його окремих інститутів. Окремі положення інформаційного права базуються на теоретичних засадах трудового, цивільного, господарського, комерційного, земельного права, права інтелектуальної власності тощо.

Інформаційне право як галузь права, перебуваючи у системі права України, тісно пов'язане з іншими його галузями. Основоположне значення для інформаційного права має конституційне право, оскільки у відповідних нормах Конституції України закріплені інформаційні права людини та громадянина, встановлено загальні принципи здійснення інформаційних відносин. Цивільне право України урегульовує підстави та порядок реалізації права власності на інформацію, у тому числі питання укладання, виконання та розірвання договорів на одержання та використання інформації, механізм захисту порушених інформаційних прав, тощо. Норми адміністративного та кримінального права встановлюють підстави та міру юридичної відповідальності за порушення інформаційного законодавства, реалізуючи таким чином регулятивну та охоронну функції права, захищаючи інформаційні права та відносини від протиправних посягань.

Кримінально-процесуальне та цивільно-процесуальне право створюють можливості відкритого інформаційного доступу до правосуддя, гласності судових розглядів, публічності проголошення рішень судів. В нормах зазначених галузей права містяться положення, що обмежують обіг певних видів інформації з метою захисту життєво важливих інтересів людини чи держави. В кримінальному, цивільному чи адміністративному судочинстві інформаційний характер мають докази по справі, що несуть в собі відповідні відомості, на підставі яких встановлюється наявність або відсутність відповідних юридичних фактів. Для формування норм інформаційного права України важливе значення має міжнародне право та норми міжнародних документів, ратифікованих Верховною Радою України, що виступають основою для всієї системи вітчизняного законодавства.

Зважаючи на такі міжгалузеві зв’язки інформаційне право розглядається як комплексна галузь, що має як публічно-правову, так і приватноправову природу з використанням відповідних методів правового регулювання інформаційних відносин. Основними сферами правового регулювання інформаційних відносин є визначення та нормативне закріплення провідних напрямів і методів державної інформаційної політики, складовими якої є забезпечення права на інформацію, її захисту, дотримання режиму доступу до персональних даних про громадян, державно-правове сприяння формуванню ринку інформаційних ресурсів та послуг тощо. Тобто, інформаційне право – це комплексна галузь права, що регулює відносини в інформаційній сфері з приводу встановлення режимів і параметрів обігу інформації в суспільстві та правового статусу суб’єктів інформаційних відносин.

Змістом інформаційного права є сукупність об’єктивних та суб’єктивних ознак. Об’єктивними ознаками інформаційного права є комплекс суспільних відносин, об’єктом яких є інформація. Інформаційні відносини виникають при здійсненні інформаційних процесів щодо створення, збору, обробки, накопичення, зберігання, пошуку, поширення й споживання інформації. З урахуванням таких елементівінформаційне право в об’єктивному розумінні визначається як сукупність правових норм, що регулюють інформаційні суспільні відносини, які виникають з приводу створення, збору, обробки, накопичення, зберігання, пошуку, поширення й споживання інформації.

У суб’єктивному розумінні інформаційне право – це комплекс прав й обов’язків суб’єктів суспільних відносин щодо інформації. Таким чином, об’єктом правового регулювання в інформаційному праві є суспільні інформаційні відносини. Регулятором цих відносин є інформаційне право, що охоплює правові відносини щодо обігу інформації в суспільстві та суб’єктивні права особи на пошук, отримання, виготовлення, використання, зберігання, поширення та захист інформації у спосіб, визначений законодавством України.