Поняття інформації та її види

Головним чинником розвитку суспільства і будь-якої держави є наявність у їх розпорядженні необхідних відомостей про навколишній світ, природні процеси, що в ньому відбуваються, про події, що їх супроводжують, політичну, економічну, соціальну ситуацію тощо. Ці та інші відомості, необхідні знання у відповідній сфері суспільних відносин доводяться до суспільства чи окремо взятої особи за допомогою інформації. Інформаціяможе виступати засобом реалізації конституційних прав і свобод, елементом управління суспільними та державними справами, засобом впливу на прийняття управлінських рішень, товаром та об'єктом права власності тощо.

Категорія «інформація»має досить широкий зміст, оскільки використовується у різних сферах суспільних відносин. Зокрема, вона стала предметом окремої науки під назвою кібернетика, що вивчає ознаки процесів і систем управління в технічних пристроях, живих організмах та людських організаціях. Але будь-яка інформація пов’язується з певними знаннями чи відомостями, характеризується складністю і розгалуженістю, безпосереднім зв’язком з умовами існування суспільства, сприяє підтримці системи управління суспільними процесами. В цілому інформація має соціальне призначення та статус юридичної категорії, що урегульовується відповідними правовими нормами. Визначення юридичної категорії «інформація» закріплене у Законі України «Про інформацію», відповідно до якого інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.Таке визначення прийнято називати базовим для об’єкта всіх видів інформаційних відносин, хоча в окремих нормативно-правових актах, що регулюють певну групу суспільних відносин, це визначення уточнюється чи розширюється з урахуванням сфери використання тієї чи іншої інформації.

Враховуючи, що інформація є об’єктом права власності, ЦК України дає подібне визначення інформації і відносить її до нематеріальних благ. В інших нормативних актах поняття інформації конкретизується залежно від сфери її обігу. Так, в Законі України «Про телекомунікації» інформація визначається як відомості, подані у вигляді сигналів, знаків, звуків, рухомих або нерухомих інших зображень чи в інший спосіб. Закон України «Про доступ публічної інформації» вводить поняття публічної інформації та визначає, що публічна інформація – це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб’єктами владних повноважень своїх обов’язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації. В Законі України «Про науково-технічну інформацію» визначено, що науково-технічна інформація – це будь-які відомості та/або дані про вітчизняні та зарубіжні досягнення науки, техніки і виробництва, одержані в ході науково-дослідної, дослідно-конструкторської, проектно-технологічної, виробничої та громадської діяльності, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

З аналізу таких нормативних визначень випливає, що змістом будь-якої інформації є певні відомості про події чи явища, які відбуваються у суспільстві, відомості про окремо взяту особу, діяльність органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, що можуть зберігатися в будь-якій формі й вигляді. Обов’язковою ознакою інформації є документування або публічне оголошення таких відомостей. Здатність до розмноження та розповсюдження, реалізації на ринку послуг, а також можливість суб’єкта інформаційних правовідносин захищати своє порушене право у даній сфері в судовому порядку є особливою ознакою інформації. На підставі правового аналізу нормативних визначень поняття «інформація» в юридичній науці визначено, що інформація – це відомості, подані в будь-якій організаційній формі й вигляді, на будь-яких носіях, про події і явища, які мали або мають місце в суспільстві, державі та навколишньому середовищі. Таке визначення категорії «інформація» дозволяє віднести до неї відомості про події і явища, що мають місце не тільки всередині нашого суспільства, держави та навколишньому природному середовищі, а й відомості про події і явища, які відбуваються в інших країнах. При цьому подання відомостей не пов'язується з їхніми конкретними формами або видами, з типами або видами носіїв, що дозволяє врахувати появу нових технічних і технологічних можливостей подання відомостей.

Закон України «Про інформацію» встановлює декілька видів інформації в залежності від підстав поділу. Так, відповідно до ст. 10 названого Закону інформація за змістом поділяється на:

Ø інформацію про фізичну особу;

Ø інформацію довідково-енциклопедичного характеру;

Ø інформацію про стан довкілля (екологічна інформація);

Ø інформацію про товар (роботу, послугу);

Ø науково-технічну інформацію;

Ø податкову інформацію;

Ø правову інформацію;

Ø статистичну інформацію;

Ø соціологічну інформацію.

Але такий перелік не є вичерпним, оскільки законодавець вказує на можливість виникнення інших видів інформації.

Змістом інформації про фізичну особу або її персональні дані є відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Проте, збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди забороняється, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження. Натомість кожному забезпечується вільний доступ до інформації, що стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.

Інформація довідково-енциклопедичного характеру містить систематизовані, документовані, публічно оголошені або іншим чином поширені відомості про суспільне, державне життя та навколишнє природне середовище. Основними джерелами такого виду інформації є енциклопедії, словники, довідники, рекламні повідомлення та оголошення, путівники, картографічні матеріали, електронні бази та банки даних, архіви різноманітних довідкових інформаційних служб, мереж та систем, а також довідки, що видаються уповноваженими на те органами державної влади та органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, організаціями, їх працівниками та автоматизованими інформаційно-телекомунікаційними системами.

Змістом екологічної інформації є відомості та/або дані про стан складових довкілля та його компоненти, включаючи генетично модифіковані організми, та взаємодію між цими складовими; фактори, що впливають або можуть впливати на складові довкілля (речовини, енергія, шум і випромінювання, а також діяльність або заходи, включаючи адміністративні, угоди в галузі навколишнього природного середовища, політику, законодавство, плани і програми), а також стан здоров'я та безпеки людей, умови життя людей, стан об'єктів культури і споруд тією мірою, якою на них впливає або може вплинути стан складових довкілля тощо.

Інформація про товар (роботу, послугу) містить відомості та/або дані, які розкривають кількісні, якісні та інші характеристики товару (роботи, послуги). Така інформація не може бути обмежена в доступі, а її правовий режим визначається законами України про захист прав споживачів, про рекламу, іншими нормативно-правовими актами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

До науково-технічної інформації відносяться будь-які відомості та/або дані про вітчизняні та зарубіжні досягнення науки, техніки та виробництва, одержані в ході науково-дослідної, дослідно-конструкторської, проектно-технологічної, виробничої та громадської діяльності,що можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Податкова інформація – це сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності щодо нарахування та збору податків та інших обов’язкових платежів, і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Правова інформація – це будь-які відомості про право, його систему, джерела, реалізацію, юридичні факти, правовідносини, правопорядок, правопорушення і боротьбу з ними, їх профілактику тощо. Джерелами правової інформації є Конституція України, інші законодавчі і підзаконні акти, міжнародні договори та угоди, норми і принципи міжнародного права, а також ненормативні правові акти, повідомлення засобів масової інформації, публічні виступи, інші джерела інформації з правових питань. З метою забезпечення доступу до законодавчих та інших нормативних актів фізичним та юридичним особам держава забезпечує офіційне видання цих актів масовими тиражами у найкоротші строки після їх прийняття, а також розміщенням на відповідних офіційних сайтах.

Статистична інформація – документована інформація, що дає кількісну характеристику масових явищ та процесів, що відбуваються в економічній, соціальній, культурній та інших сферах життя суспільства. Офіційна державна статистична інформація підлягає систематичному оприлюдненню. Держава гарантує суб'єктам інформаційних відносин відкритий доступ до офіційної державної статистики, за винятком інформації, доступ до якої обмежений згідно із законом.

Соціологічна інформація – це будь-які документовані відомості про ставлення суспільства до окремих осіб, подій, явищ, процесів, фактів тощо.

Водночас в законодавстві, що регулює специфічні види інформаційних правовідносин, конкретизуються поняття окремих видів інформації.За порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Відкритою є будь-яка інформація, за винятком такої, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом. Визначення таємної та службової інформації дає Закон України «Про доступ до публічної інформації». Таємна інформація – це інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі.Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю. Стаття 6 названого Закону такими обмеженнями називає інтереси національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя. Порядок доступу до таємної інформації регулюється цим же Законом та іншими спеціальними законами. У той же час до інформації з обмеженим доступом не можуть бути віднесені відомості:

Ø про стан довкілля, якість харчових продуктів і предметів побуту;

Ø про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні ситуації, що сталися або можуть статися і загрожують безпеці людей;

Ø про стан здоров'я населення, його життєвий рівень, включаючи харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та соціальне забезпечення, а також про соціально-демографічні показники;

Ø про стан правопорядку, освіти і культури населення;

Ø про факти порушення прав і свобод людини і громадянина;

Ø про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб;

Ø інші відомості, доступ до яких не може бути обмежено відповідно до законів та міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Службовою визнається інформація, що міститься в документах суб'єктів владних повноважень. Такі документи становлять внутрішню відомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень. Крім того службовою є інформація, зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці. З цього випливає, що службова таємниця – це сукупність відомостей, що є в розпорядженні конкретного державних органів або їх посадових осіб, які здійснюють контрольні або правоохоронні функції стосовно об'єктів інформаційної сфери, для досягнення визначених законодавством завдань і які на певнийперіод не підлягають зовнішньому чи внутрішньому розголошенню.

Законодавець в окрему групу виділяє масову інформацію, що поширюється з метою її доведення до необмеженого кола осіб. Основною ознакою масовою інформації є її поширення друкованими або аудіовізуальними засобами, до яких відносяться преса та радіомовлення, телебачення, кіно, звукозапис, відеозапис тощо.

Крім законодавчо визначених видів інформації, в науковій юридичній літературі інформація класифікується за суб’єктами, джерелом отримання, формою передачі та надходження, використання тощо. Так, адміністративну інформацію, що містить офіційні документовані дані про кількісну та якісну характеристику явищ та процесів, що відбуваються в економічній, соціальній, культурній та інших сферах суспільного життя, створюють і володіють нею органи державної влади та місцевого самоврядування в процесі своєї діяльності. За формою подання інформація поділяється на звукову, текстову, числову, графічну, музичну, комбіновану,а за способом сприйняття – на візуальну, тактильну, смакову, слухову. В сучасних умовах розвитку суспільства особливим видом отримання та передачі будь-яких повідомлень є комп'ютерна інформація, якою за допомогою комп’ютерної техніки передаються відомості про об'єктивний світ і процеси, що відбуваються в ньому.

За системою опрацювання інформації вона поділяється на вхідну та вихідну. Вхідна інформація надходить до певного суб’єкта ззовні, а вихідна – надається як результат діяльності одного суб’єкта іншим зацікавленим учасникам інформаційних відносин. За суб'єктами права власності інформація поділяється на державну та приватну. Інформація, що належить усьому суспільству не є об'єктом власності. За способом фіксації розрізняють усну й документальну інформацію, зафіксовану на паперових та електронних носіях.

Таким чином, будь-яка інформація характеризується її цільовим призначенням, обсягом, цінністю, повнотою, надійністю, вірогідністю, надмірністю, швидкістю передавання та переробки інформації. Цільове призначення інформації є однією з важливіших її характеристик, оскільки одна і та ж інформація часто використовується з різною метою. Для передачі та обробки інформації важливого значення набуває її обсяг, котрий в простішому випадку залежить від кількості знаків (символів), що передаються.

Цінність інформації багато в чому визначається як своєчасністю її передачі, ступенем впливу на рішення, що приймається на її основі, так і важливістю самого рішення. Цінність інформації залежить також від ряду інших характеристик інформації: повноти, надійності, вірогідності. За допомогою надійності характеризується наявність помилок в інформації, що передається. Надійність багато в чому залежить від технічних засобів, що використовуються. Інформація може відповідати чи неповністю відповідати тому об'єктові, явищу чи процесу, котрий вона відображає. Для визначення ступеня відповідності використовують характеристику, яку називають вірогідністю. Під надмірністю інформації розуміється збільшення обсягів даних, що передаються, але які не спричиняють одержання додаткових нових відомостей. Видова ознака інформації міститься в загальному інформаційному законодавстві, а спеціальне інформаційне законодавство конкретизує правовий зміст окремо взятого виду інформації.