Правова характеристика інформаційних правовідносин

Вплив правових норм на поведінку суб’єктів інформаційного права породжує між ними правові зв’язки, що мають назву інформаційно-правових суспільних відносин. Виникнення інформаційно-правових відносин пов’язане з реалізацію права на інформацію чи виникнення обов’язків у суб’єктів інформаційного права, що регулюються нормами інформаційного законодавства. Закон України «Про інформацію» регулює відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони та захисту інформації. Тобто, інформаційні правовідносини – це урегульовані нормами права суспільні відносини, що виникають в усіх сферах життєдіяльності суспільства, учасники яких виступають носіями взаємних прав та обов’язків, встановлених та гарантованих інформаційно-правовими нормами, з приводу обігу певної суспільно значимої інформації.Сутністю інформаційних відносин є первинність інформаційно-правової норми, що встановлює форму правомірної поведінки суб’єктів щодо інформації як об’єкта цих відносин. Це означає, що в основі правового регулювання відносин, пов’язаних з обігом інформації, незалежно від сфери діяльності, лежить норма інформаційного права, що закріплює права та обов’язки певного суб’єкта інформаційних відносин.

Інформаційні правовідносини класифікуються за різними критеріями, основними серед яких є зміст, природа відносин, їх функціональне призначення, поведінка суб’єктів тощо. За змістом інформаційні правовідносини можуть мати характер політичних, економічних, моральних, релігійних, міжнародних відносин, що залежить від сфери інформаційної діяльності. Такі відносини регулюються як спеціальним інформаційним законодавством, так і окремими нормами галузевого законодавства. В залежності від природи походження інформаційні правовідносини поділяються на безпосередні та відносно-визначені відносини. Під безпосередніми інформаційними правовідносинами розуміються відносини, що виникають з приводу створення інформації, визначення права власності на неї, а також її обігу та захисту. У таких правовідносинах інформація виступає основним самостійним об'єктом, відображена у формі паперового документу, відеозапису, книги, сценарію, лазерного диску із записом тощо. В переважній більшості такі відносини мають охоронюваний характер, націлений на попередження дій, що порушують чи посягають на інформаційні права суб'єктів. Серед них також є відносини регулятивного характеру, які встановлюють статус суб'єктів, закріплюють їх права в сфері набуття та реалізації інформаційних прав. Відносно-визначені інформаційні правовідносини – це частина інших правових відносин, зокрема, цивільних, адміністративних тощо, умовно відокремлених від однорідних, які реалізуються з приводу неінформаційних об'єктів, що впливає на обіг певної інформації. В таких відносинах інформація є факультативним об'єктом правовідносин, що існує паралельно з основним неінформаційним об'єктом. Так, інформаційні відносини виникають у сфері охорони здоров'я, адвокатської чи нотаріальної діяльності, аудиторської перевірки тощо. Медичні працівники, адвокати, нотаріуси, аудитори поряд з виконанням своїх прямих обов’язків, вступають у додаткові відносини щодо збереження ними в таємниці певної інформації, отриманої в результаті своєї основної діяльності від своїх пацієнтів чи клієнтів.

За характером поведінки суб’єктів інформаційних правовідносин вони поділяються на активні та пасивні, посередницьку інформаційно-правову роботу, допоміжні інформаційні дії, організаційні майнові та немайнові правовідносини.Активні відносини виникають при здійсненні пошуку інформації, її споживанні, наданні інформаційних послуг тощо. Пасивні відносини виникають у випадках необхідності утримання від неправомірної поведінки стосовно певної інформації, наприклад, нерозголошення лікарської чи нотаріальної таємниці.

За функціональним призначенням інформаційні відносини поділяються на регулятивні та охоронно-захисні.Регулятивні правовідносини визначають правомірну поведінку суб’єктів, що закріплені у правових нормах. У випадках порушення встановлених норм виникають охоронно-захисні правовідносини, суть яких полягає у впливі права на неправомірну поведінку одного із суб’єктів та відновлення порушеного права іншого суб’єкта. В межах охоронних відносин може бути використане, зокрема, рішення Конституційного Суду України щодо визнання неконституційними певних норм, що регулюють конкретну групу інформаційних відносин. За територіальністю інформаційні відносини поділяються на внутрішні та зовнішні або міжнародні.Внутрішні інформаційні відносини регулюються національним законодавством, а зовнішні – нормами міжнародного права. В залежності від кількості суб’єктів інформаційні правовідносини поділяються на односторонні (прості) та багатосторонні (складні). Така класифікація не є вичерпною, але вона показує складність інформаційних правовідносин та підкреслює комплексний характер їх правового регулювання.

Змістовими елементами інформаційних правовідносин є право на створення інформації, збирання інформації, одержання інформації, використання, поширення, охорони та захисту інформації. Кожен із названих елементів має своє особливості, що прямо чи опосередковано закріплені у відповідних нормах закону, право на які реалізуються в інформаційній діяльності. Елементами інформаційних правовідносин також є охорона та захист інформації.Охорона інформації здійснюється за допомогою спеціальних охоронних норм права, в яких визначені правила обігу інформації та заборони на вчинення протиправних дій щодо інформації. З охороною тісно пов'язаний захист інформації, сутністю якого є сукупність методів та засобів, що забезпечують цілісність, конфіденційність і доступність інформації в умовах впливу на неї загроз природного або штучного характеру, реалізація яких може призвести до завдання шкоди власникам і користувачам інформації.

Вихідними засадами формування інформаційних відносин є їх принципи, закріплені у Законі України «Про інформацію»:

Ø гарантованість права на інформацію;

Ø відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією;

Ø достовірність і повнота інформації;

Ø свобода вираження поглядів і переконань;

Ø правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації;

Ø захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.

Дотримання цих принципів гарантується Конституцією України та іншими законами, норми яких регулюють інформаційні відносини. Такими гарантіями є:

Ø створення механізму реалізації права на інформацію та можливостей для вільного доступу до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів, інших інформаційних банків, баз даних, інформаційних ресурсів;

Ø обов'язок суб'єктів владних повноважень інформувати громадськість та засоби масової інформації про свою діяльність і прийняті рішення, визначати спеціальні підрозділи або відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації;

Ø здійснення державного та громадського контролю за додержанням законодавства про інформацію;

Ø встановлення відповідальності за порушення законодавства про інформацію.

Порушення принципів інформаційних правовідносин, недотримання прав і свобод людини та громадянина, визначених Конституцією України, дає підстави для адміністративного чи судового захисту порушеного права.