Структура інформаційного права
Інформаційне право як галузь права структурно поділяється на інформаційно-правові інститути, основою яких є відповідні правові норми, що регулюють логічно пов’язані однорідні інформаційні відносини. З аналізу джерел інформаційного права випливає, що такими інститутами є:
Ø інститут права на свободу поширення інформації –регулює загальні суспільні відносини, пов'язані з можливістю передавати і поширювати інформацію. Основа цього інституту визначена частиною другою статті 34 Конституції України, статтями 5, 9 Закону України «Про інформацію», а також окремими нормами інших законів;
Ø інститут телекомунікації – об’єднує правові норми, що регулюють суспільні відносини в процесі використання телекомунікаційних систем і засобів для поширення інформації;
Ø інститут поштового зв'язку – об’єднує правові норми, щорегулюють суспільні відносини у процесі поширення інформаційних продуктів за допомогою поштових систем;
Ø інститут засобів масової інформації– включає правові норми, що регулюють порядок поширення інформації друкованими та електронними засобами масової інформації, організаціями мовлення тощо;
Ø інститут захисту інформації– об’єднує правові норми, що регулюють порядок захисту державної таємниці, конфіденційної інформації, недопущення несанкціонованого поширення, використання та знищення інформації;
Ø інститут правового режиму інформації – встановлює механізм правового регулювання інформаційних відносин в залежності від відкритості інформації чи необхідності обмеження її використання, визначення порядку отримання інформації в залежності від режиму доступу до неї;
Ø інститут права власності на інформацію – включає відносини, пов’язані з охороною та захистом права на об’єкти інтелектуальної власності, що в цілому несуть у собі відповідну інформацію.
Окрім зазначених основних інститутів в інформаційному праві використовуються інститут бібліотек, інститут архівів, інститут музеїв, основу яких складають норми Законів України «Про інформацію», «Про бібліотеку і бібліотечну справу», «Про Національний архівний фонд і архівні установи», «Про музеї і музейну справу», «Про державну таємницю» тощо. В цілому ж структура інформаційного права постійно розвивається внаслідок розширення сучасних інформаційних технологій, їх вплив на суспільні відносини, підвищення значення інформаційного права в урегулюванні конфліктних інформаційних відносин.
Навчальна дисципліна «Інформаційне право» структурно поділяється на два розділи – загальну та особливу. У загальній частині розкриваються предмет та метод інформаційного права, етапи його формування як самостійної галузі права, особливості системи інформаційного права та законодавства, функції. У цій же частині розкривається зміст об’єкту інформаційного права та характеризуються суб’єкти інформаційно-правових відносин, визначається правовий статус інформаційних структур у суспільстві та державі. Розглядаються основні поняття, загальні принципи, форми й методи правового регулювання інформаційної діяльності, дається характеристика джерел інформаційного права.
Особлива частина охоплює спектр питань, що стосуються різноманітних сфер інформаційного обігу, що регулюються окремими нормативно-правовими засобами. Серед таких засобів виділяються конституційне і загальне інформаційно-правове регулювання, правове забезпечення діяльності засобів масової інформації, архівної, статистичної, бібліотечної сфер інформаційних відносин, порядок використання технічної інформації й автоматизованих систем тощо. Особлива частина містить дві групи інститутів інформаційного права, в яких об’єднані близькі за змістом інформаційні правові норми. Першу групу об’єднують інститути, що регулюють суспільні відносини в сфері обороту відкритої загальнодоступної інформації (інститут інтелектуальної власності щодо інформаційних об’єктів, інститут масової інформації, інститути бібліотечної справи, архівної справи). Друга група об’єднує інститути інформації з обмеженим доступом (інститути державної й комерційної таємниці, інститут персональних даних тощо).
Дата добавления: 2015-11-04; просмотров: 1518;