Джерела інформаційного права

Джерелами інформаційного права України є комплекс нормативно-правових актів, що регулюють суспільні інформаційні відносини. Законодавство України про інформацію складають Конституція України, міжнародні договори та угоди, ратифіковані Верховною Радою України, Закон України «Про інформацію», закони про окремі галузі, види, форми й засоби інформаційної діяльності, , а також підзаконні нормативні акти, що регулюють суспільні відносини щодо обігу інформації. З урахуванням розгалуженості правових норм, що регулюють інформаційні відносини в юридичній науці сформовано декілька рівнів структури нормативного правових актів, які виступають джерелами інформаційного права.

Перший рівень – найвищий за юридичною силою і його складають Конституція України, міжнародні угоди з приводу обігу інформації, що ратифіковані Україною. Конституційні норми гарантують громадянам право на інформацію, конфіденційність інформації про особисте життя людини, судовий захист порушених прав в інформаційній сфері, зокрема на спростування недостовірної інформації про себе та членів сім’ї, право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та пошуком такої інформації. Серед конституційних норм, які гарантують право на інформацію, важливо виділити статтю 57 Конституції України, за якою закони та інші нормативно-правові акти, не доведені до відома населення, визнаються нечинними. крім випадків, передбачених Законом України «Про державну таємницю»

Серед міжнародних документів, що регулюють інформаційні відносини, значне місце займають:

Ø Європейська конвенція з прав людини;

Ø Окінавська хартія глобального інформаційного суспільства;

Ø Страсбурзька Конвенція про захист осіб стосовно автоматизованої обробки даних особистого характеру;

Ø Конвенція про кіберзлочинність;

Ø Орхуська Конвенція про доступ до інформації, громадську участь в ухваленні рішень чи доступі до правосуддя у справах довкілля;

Ø Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи про доступ до інформації, якою володіють державні органи влади тощо.

Практично у кожному з названих та інших міжнародно-правових актах задекларовані права людини на вільний доступ до інформації, свободу пошуку, одержання та поширення інформації без втручання держави, отримання громадськістю доступу до інформації,якою володіють органи публічної влади тощо. Саме таким принципам відповідає і вітчизняне законодавство, що регулює інформаційні правовідносини.

Другий рівень структури джерел інформаційного права об’єднує видові закони, що регулюють загальні та спеціальні інформаційні відносини, в окремих сферах інформаційного соціального обігу. Базовим нормативним актом, що регламентує інформаційні відносини є Закон України «Про інформацію», яким встановлено, зокрема, поняття та види інформації, загально-правові засади її створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони та захисту. Визначено принципи інформаційних відносин, види відповідальності за порушення законодавства про інформацію тощо. Загальні засади формування, виконання та проведення інформатизації в Україні, правові основи інформаційної діяльності та права громадян на інформацію, окремі аспекти національної інформаційної безпеки закріплені в Законі України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки».

В залежності від сфери обігу інформації право на доступ до неї регламентується різними спеціальними нормативно-правовими актами. Так, Закон України «Про державну таємницю» регулює суспільні відносини, пов'язані з віднесенням інформації до державної таємниці, засекречуванням, розсекречуванням її матеріальних носіїв та охороною державної таємниці з метою захисту національної безпеки України. Закон України «Про телебачення і радіомовлення» регулює відносини, що виникають у сфері телевізійного та радіомовлення на території України, визначає правові, економічні, соціальні, організаційні умови їх функціонування, спрямовані на реалізацію свободи слова, прав громадян на отримання повної, достовірної та оперативної інформації,на відкрите та вільне обговорення суспільних питань. Спеціальну групу інформаційних відносин регулюють Закони України «Про телекомунікації», «Про Національну програму інформатизації», «Про Концепцію Національної програми інформатизації», «Про науково-технічну інформацію», «Про бібліотеки і бібліотечну справу» та інші.

Ряд законів, що регулюють певну сферу суспільно-економічних відносин містять інформаційні норми, спрямовані на правове забезпечення даної сфери. Так, у Законі України «Про Національний банк України» закріплено право доступу клієнта до інформації щодо діяльності банку, право Національного банку України безоплатно одержувати від інших банків, банківських об'єднань та юридичних осіб, які отримали ліцензію Національного банку України на здійснення окремих банківських операцій, інформацію про їх діяльність та пояснення стосовно отриманої інформації і проведених операцій тощо. Національний банк України має право безоплатно отримувати необхідну інформацію від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання усіх форм власності. Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначає право клієнта на інформацію щодо діяльності фінансової установи. Закон України «Про охорону навколишнього середовища», серед ряду екологічних прав громадян, гарантує створення та функціонування мережі загальнодержавної екологічної автоматизованої інформаційно-аналітичної системи забезпечення доступу до екологічної інформації.

Третій рівень включає підзаконні нормативно-правові акти загальнодержавного значення, до яких відносяться акти Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств, відомств, служб.

Так, Указом Президента України від 6 грудня 2001 року № 1193/2001 «Про заходи щодо вдосконалення державної інформаційної політики та забезпечення інформаційної безпеки України» визначені конкретні напрями реалізації державної інформаційної політики та інформаційної безпеки. З метою поліпшення умов для розвитку демократії, реалізації громадянами конституційних прав на участь в управлінні державними справами і на вільний доступ до інформації про діяльність органів виконавчої влади, а також забезпечення гласності та відкритості діяльності цих органів Кабінет Міністрів України постановою від 4 січня 2002 р. № 3 «Про Порядок оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади» зобов’язав міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські державні адміністрації забезпечити розміщення і постійне оновлення інформації на офіційних веб-сайтах у мережі Інтернет відповідно до Порядку, затвердженого цією постановою.

До підзаконних актів відноситься, зокрема, Наказ Міністерства юстиції України від 21.02.2006 № 12/5 про затвердження Положення про порядок державної реєстрації інформаційних агентств, як суб'єктів інформаційної діяльності. Норми такого та й інших підзаконних нормативно-правових актів конкретизують та деталізують відповідні норми права, що регулюють порядок обігу інформації у тій чи іншій сфері суспільних відносин.

Четвертий рівень – підзаконні нормативні акти локального територіального значення, що приймають місцеві органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування. Так, Розпорядженням голови Черкаської обласної державної адміністрації від 3 грудня 2010 року № 344 затверджені заходи щодо упорядкування зовнішньої реклами на території області. Такий акт є локальним і поширюється тільки на територію Черкаської області.

Загалом інформаційні відносини в Україні регулюються десятками законів, поряд з якими діють і підзаконні нормативно-правові акти, як на загальнодержавному та місцевому рівнях. Таким чином система джерел інформаційного права є сукупністю нормативно-правових актів держави, що стосується питань обігу інформації у суспільстві, інформаційної діяльності та реалізації суб’єктами свого права на інформацію. Гарантовані Конституцією України права в інформаційній сфері конкретизуються в законах та підзаконних актах, що регулюють інформаційні правовідносини та в цілому мають назву інформаційне законодавство або джерела інформаційного права.

Тема 2. Інформація та інформаційні правовідносини