Що ж таке педагогіка, які її основні категорії?

Педагогіка – це наука про закономірності процесів навчання, виховання і розвитку людини, здійснюваних цілеспрямовано і планомірно.

Сутність педагогіки як науки розкривається через її базові категорії, основними з яких є: освіта, навчання, виховання, розвиток людини, педагогічний процес та ін.

Освіта – це процес і результат засвоєння людиною певної системи умінь, знань і навичок, необхідних соціальних і професійних якостей і звичок, забезпечення на цій основі відповідного рівня розвитку особистості. Освіту одержують в основному в процесі навчання і виховання в навчальних закладах під керівництвом педагогів.

Навчання – це цілеспрямований процес двосторонньої діяльності педагога й учнів з передачі і засвоєнню останніми знань, формування вмінь та навичок. Діяльність викладача при цьому називається викладанням, а діяльність учнів – ученням.

Виховання – це процес цілеспрямованого впливу на духовний і фізичний розвиток особистості з метою підготування її до професійної, суспільної, культурної й інших видів діяльності.

Розвиток людини – це процес функціонального вдосконалення різних сторін і сфер особистості у відповідності з вимогами суспільства, часу, професії. Йдеться про інтелектуальну, фізичну, психічну та інші сфери людини.

Педагогічний процес – це динамічна система, яка об’єднує в собі процеси виховання, навчання, розвитку і самовдосконалення особистості.

До основних педагогічних категорій також відносять самовиховання, самоосвіту, саморозвиток, перевиховання.

Самовиховання – цілеспрямована робота людини щодо духовного, розумового, морального, вольового, естетичного, фізичного розвитку, вдосконалення і усунення негативних рис характеру, звичок та інших аморальних утворень.

Самоосвіта – це освіта, яка набувається у процесі самостійної роботи вихованця без проходження систематичного курсу навчання в стаціонарному навчальному закладі. Хоча, вона також є складовою частиною педагогічного процесу у стаціонарних навчальних закладах.

Саморозвиток – це самостійна робота вихованця над формуванням і розвитком у собі духовних, розумових, фізичних та інших здібностей і нахилів.

Перевиховання – це індивідуальна цілеспрямована робота дорослих з усунення недоліків у важко вихованих або педагогічно занедбаних дітей. Така робота передбачає виправлення відхилень, вад, негативних наслідків, які були допущені у формуванні та розвитку особистості вихованця.

Отже, проблема сучасної педагогіки досить широкі та багатогранні. Ця багатогранність має прояв у структурі педагогічної науки.

Структура педагогічної науки

Педагогіка, що зародилась в надрах філософії як її частина, має в даний час велике число відгалужень, що розвиваються як її галузі. Основні «гілки» дерева педагогічної науки такі:

- історія педагогіки (досліджує питання, пов’язані з історією

педагогічних знань);

- загальна педагогіка (досліджує фундаментальні закони навчання і

виховання).

Складовими частинами загальної педагогіки є: теорія навчання (дидактика), теорія виховання, теорія організації і управління в системі освіти;

- вікова педагогіка (досліджує особливості навчання і виховання на

різноманітних вікових етапах);

- спеціальна педагогіка (досліджує особливості розвитку і

закономірності

навчання та виховання аномальних дітей, що мають фізичні або психічні хиби: сурдопедагогіка – педагогіка для глухонімих; тифлопедагогіка – педагогіка сліпих і тих, що погано бачать; олігофренопедагогіка – педагогіка для розумово відсталих; логопедія – наука про виправлення мови);

- педагогіка вищої школі (досліджує теорію і методику навчання і

виховання в умовах вищої школи);

- військова педагогіка (досліджує проблеми навчання і виховання

воїнів).

Нас більше цікавить, безумовно, військова педагогіка.

Військова педагогіка як галузь педагогічної науки складається з двох основних частин: військової дидактики і теорії виховання військовослужбовців і призначена для утворення навчально-виховного (військово-педагогічного) процесу в Збройних Силах.

В армійських умовах педагогічний процес набуває своїх особливостей. Тонкощів, а не рідко і складнощів, що пов’язане з цілями і завданнями військового навчання і виховання, зі специфікою їх здійснення, значною напруженістю, безумовною практичною спрямованістю, високими вимогами до якісних характеристик військового фахівця.

Виходячи з цього можна визначити як об’єкт, так і предмет військової педагогіки.

Об’єктом військової педагогіки є процес підготовки особового складу підрозділів і частин до виконання службових і бойових завдань, тобто цілеспрямована діяльність органів військового управління, командирів, начальників що до озброєння воїнів відповідними знаннями, уміннями і навичками, формування в них необхідних морально-психологічних, бойових та професійних якостей і звичок.

Для того, щоб цей процес підготовки особового складу, діяльність органів військового управління, відповідних посадових осіб були ефективними, слід добре розбиратись в закономірностях і особливостях військово-педагогічного процесу, структурно-змістових елементах, процесуальних механізмах його здійснення, що є предметом військової педагогіки.

Предметом військової педагогіки є закономірності і особливості військово-педагогічного процесу, його структурні елементи (навчання, виховання, розвиток, психологічна підготовка, самовдосконалення), механізми здійснення.